Маніла — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маніла (значення).
Маніла
Maynila
Manila
Герб Прапор
Герб Маніли Прапор Маніли
Маніла
Маніла
Розташування міста Маніла
Основні дані
14°35′00″ пн. ш. 121°00′00″ сх. д. / 14.58333° пн. ш. 121.00000° сх. д. / 14.58333; 121.00000Координати: 14°35′00″ пн. ш. 121°00′00″ сх. д. / 14.58333° пн. ш. 121.00000° сх. д. / 14.58333; 121.00000
Країна Філіппіни
Регіон Національний столичний регіон
Столиця для Філіппіни

Межує з

— сусідні нас. пункти
Навотас, Макаті, Калоокан, Кесон-Сіті, Сан Хуан[d], Мандалуйонг, Пасай[d] ?
Поділ
  • Binondod[2], Ermitad[2], Intramurosd[2], Malated[2], Paco[d][2], Pandacand[2], Port Aread[2], Quiapod[2], Sampalocd[2], Сан-Мігель (Маніла)[2], San Nicolasd[2], Santa Anad[2], Санта-Крус (Маніла)[2], Tondod[2], Santa Mesad
    • Засновано 14 червня 1571
    Площа 38.55 км²
    Населення 1 780 148 (2015)[1]
    · густота 43,079 осіб/км²
    Агломерація 20 795 000
    Висота НРМ 7 м
    Водойма Pasig Riverd, Манільська затока
    Клімат тропічний мусонний (Am)
    Назва мешканців англ. Manilan, себ. Manilan·on, тагал. Manilenyo, тагал. taga-Maynila, ісп. manileño[3], есп. Manilano, фр. Manilène[4], фр. Manillaise[4], фр. Manillais[4], ісп. manilense[5][3], ісп. manileña[3], кінар. Manilan·ën, словен. Manilčan і словен. Manilčanka
    Міста-побратими Акапулько, Астана, Бангкок (24 червня 1997), Пекін, Бухарест, Картахена, Ґуанчжоу, Хайфа, Гавана, Гошимін, Інчхон, Джакарта, Джерсі-Сіті, Ліма, Ліон, Мадрид, Малага, Мауї, Мехіко, Монреаль[6], Москва, Нью-Делі, Ніцца, Осака, Сакраменто, Сан-Франциско (1981)[7], Сантьяго, Себеранґ Перайd, Сідней, Тайчжун, Тайбей (1966), Такацукі, Тегеран, Вінніпег, Йокогама, Калі, Гуам, Пусан, Гонолулу (19 березня 1980)[8], Шанхай (1983), Панама, Санта-Барбара, Лос-Анджелес, Лаваль (1996)[9], Гонолулу (19 березня 1980)[8], Фучжоу (1 грудня 2017)[10]
    Телефонний код (+63) 2
    Часовий пояс Philippine Standard Timed
    GeoNames 1701668
    OSM r103703  ·R
    Поштові індекси 0900–1096
    Міська влада
    Mayor of Manilad Alfredo Siojo Lim
    Вебсайт http://www.manilacityph.com/
    Мапа
    Мапа
    Маніла. Карта розташування: Філіппіни
    Маніла
    Маніла
    Маніла (Філіппіни)
    CMNS: Маніла у Вікісховищі

    Мані́ла (тагальська: Lungsod ng Maynila) — столиця Філіппін і одне з міст, яке утворює найбільшу метрополію Метро Маніла. Місто є економічним, діловим центром Філіппін, а також місцем знаходження уряду країни.

    Розташоване на берегах Манільської затоки, трохи західніше центру Метро Маніли. За кількістю населення Маніла поступається у Філіппінах лише колишній столиці — Кесон-Сіті. Зараз Маніла включена до списку глобальних міст світу і є одним із найбільш густонаселених міст планети.

    Місто розташоване на острові Лусон у місці впадання річки Пасиг у Манільську затоку, на відстані 1300 кілометрів від материкової Азії. Клімат міста тропічний. Найбільшим географічним багатством Маніли є гавань, яка вважається однією з найзручніших в Азії.

    Заснування[ред. | ред. код]

    Місто заснував іспанський конкістадор Мігель Лопес де Легаспі 24 червня 1571 року. Ця дата вважається офіційною датою заснування міста, однак поселення існувало вже з 1258 року. Це місце багатьох історичних архітектурних пам'яток, більшість з яких побудована в 16-17 століттях.

    Щодо Маніли можна багаторазово повторювати слова «вперше або перший на Філіппінах», у тому числі перший університет (1590),[11] вежа маяка (1846), система водопостачання (1878), готель (1889), електрика (1895 р.), океанаріум (1913),[12] фондова біржа (1927), естакада (1930-ті роки), зоопарк (1959), підземний пішохідний перехід (1960),[13] наукова середня школа (1963),[14] міський університет (1965), і система швидкісного транспорту (1984; також вважається першою системою швидкісного транспорту в Південно-Східній Азії).[15]

    Населення[ред. | ред. код]

    Згідно з переписом 2015 року, населення міста становило 1 780 148 осіб, що робить його другим за чисельністю населення містом на Філіппінах. Маніла — найбільш густонаселене місто у світі, 41 515 осіб на збільшилося після перепису 1903 року, оскільки населення переміщувалось із сільських районів в міста і селища. Згідно з переписом 1960 року, Маніла стала першим філіппінським містом, яке подолало позначку в один мільйон (більш ніж у 5 разів більше жителів, ніж 1903 року).

    Місто продовжувало зростати, поки чисельність населення не стабілізувалась на рівні 1,6 млн осіб і після перепису 1990 року змінюється то в бік зменшення, то в бік збільшення. Це явище може бути пов'язане з вищими темпами зростання передмість і вже дуже високою щільністю населення міста. Таким чином, Маніла продемонструвала зниження частки столичного населення з 63 % у 1950-х роках до 27,5 % 1980 року[16], а потім до 13,8 % 2015 року. Набагато більше місто Кесон-Сіті незначно перевершило населення Маніли 1990 року й згідно з переписом 2015 року вже налічує на 1,1 мільйона жителів більше. На національному рівні очікувалось, що до 2020 року населення Маніли обжене міста з більшими територіями, такі як Калоокан і Давао.[17]

    Місцевою мовою є філіппінська, заснована переважно тагальською мовою прилеглих районів, і ця форма розмовної тагальської мови в Манілі, по суті, стала мовою спілкування на Філіппінах, поширившись по всьому архіпелагу через засоби масової інформації. Англійська мова — мова, яку найбільш широко використовують в освіті, бізнесі та в повсякденному житті в Метро Маніла і на Філіппінах.

    Багато літніх жителів все ще розмовляють базовою іспанською мовою, яка раніше була обов'язковим предметом у навчальному плані філіппінських університетів і коледжів. Багато дітей японського, корейського, індійського та іншого походження також говорять вдома на мовах своїх батьків, крім філіппінської та англійської для повсякденного використання.

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Докладніше: Метрополітен Маніли
    Докладніше: Порт Маніли

    Одним із найвідоміших видів транспорту в Манілі є джипні, який був створений за зразком джипів армії США та використовувався з середини до кінця 1940-х років[18]. Tamaraw FX, третє покоління Toyota Kijang, свого часу безпосередньо конкурував з джипами та їздив за фіксованими маршрутами за встановлену ціну. На зміну їм прийшов UV Express. Усі види громадського автомобільного транспорту в Манілі є приватною власністю та експлуатуються згідно з державними франшизами.

    Джипні є одним із найпопулярніших видів транспорту в Манілі.
    Станція Pureza 2 лінії (Метрополітена Маніли) у Санта Меса
    Станція Blumentritt 1 лінії (Метрополітена Маніли.)

    На умовах оренди місто обслуговують таксі, «трицикли» — мотоцикли з колясками — філіппінська версія авторикші), а також «трісікади», «сікади» або «кулігліги». Велосипеди з колясками, філіппінська версія велокабів), які популярні в деяких регіонах, особливо в Дивізорії. Калеси, запряжені кіньми іспанської доби, є популярним туристичним об'єктом і видом транспорту в Бінондо та Інтрамурос. Маніла поступово відмовиться від усіх трициклів і велоциклів, що працюють на бензині, і замінить їх електричними трициклами (е-трицикли), а також планує роздати 10 000 електровелосипедів серед кваліфікованих водіїв трициклів з міста[19][20]. До січня 2018 року місто розповсюдило електромобілі для багатьох водіїв і операторів у Бінондо, Ерміта, Малате та Санта-Крус[21].

    Маніла обслуговується лініями LRT 1 (LRT-1) і лініями LRT 2 (LRT-2), які утворюють систему легкорейкового транспорту Маніли. Розробка системи легкорейкового транспорту почалася в 1970-х роках під час президентства Фердинанда Маркоса, коли була побудована лінія LRT 1, що зробило її першою системою легкорейкового транспорту в Південно-Східній Азії. Незважаючи на свою назву, LRT-1 функціонує як легке метро, яке рухається по виділених смугах. LRT 2 працює як повна система метро, важка залізнична система. Станом на 2015 рік ці системи зазнавали багатомільярдного розширення[22]. LRT проходить уздовж Тафт-авеню (N170/R-2) і Різал-авеню (N150/R-9), а LRT-2 — уздовж Кларо М. Ректо-авеню (N145/C-1) і бульвару Рамона Магсайсая (N180/R-6) із Санта-Крус через Кесон-Сіті та до Масінага в Антіполо, Різал.

    Головний вокзал Тутубан, який був побудований у 1887 році, є головним терміналом Ferrocaril de Manila-Dagupan (тепер відомого як Філіппінська національна залізниця). На даний момент це торговий центр і вузол громадського транспорту. Станція Тутубан, центральний термінал Філіппінських національних залізниць, знаходиться в Манілі[23][24]. У метро Маніла працює одна приміська залізниця. Лінія проходить у загальному напрямку з півночі на південь від Тутубан (Тондо) до провінції Лагуна. Порт Маніла, який розташований у західній частині міста в Манільській затоці, є найбільшим і головним морським портом Філіппін[25]. Іншим видом транспорту є поромна переправа через річку Пасіг[26]. Місто також обслуговує міжнародний аеропорт імені Ніноя Акіно, головний міжнародний аеропорт країни та внутрішній повітряний вузол[27].

    Маніла має також один з найбільших у світі морських портів, являється найбільшим і головний міжнародний судноплавним шляхом до країни.

    Релігія[ред. | ред. код]

    Християнство[ред. | ред. код]

    Унаслідок культурного впливу Іспанії Маніла є переважно християнським містом. Станом на 2010 рік католики становили 93,5 % населення, за ними слідували прихильники Філіппінської незалежної церкви (2,4 %); Церкви Христа (1,9 %); різні протестантські церкви (1,8 %); і буддисти (1,1 %). Представники ісламу та інших релігій становлять 1,4 % населення.[28]

    Маніла є місцем видатних католицьких церков і релігійних установ. У межах міста розташовано 113 католицьких церков; 63 вважаються головними святинями, базиліками або соборами.[29] Манільський собор є резиденцією римсько-католицької єпархії Маніли та найстарішою церквою в країні.[30] Крім собору, у місті є ще три базиліки: базиліка Чорного Самарянина, базиліка Святого Лоренцо Руїса і мала базиліка Сан-Себастьян. Церква Сан-Агустін в Інтрамуросі є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО і є однією з двох повністю кондиціонованих католицьких церков у місті.

    У Манілі також є інші парафії, розташовані по всьому місту, причому деякі з них відносяться до іспанського колоніального періоду, коли місто служило базою для численних католицьких місій як на Філіппінах, так і в Азії та за її межами.

    Кілька основних протестантських конфесій розташовані в місті. Парафіяльний собор св. Стефана є частиною єпископальної церкви Філіппінської єпархії Центральних Філіппін.

    У Манілі розташовані декілька будинків збору Церкви Ісуса Христа святих останніх днів. Штаб-квартира Філіппінського біблійного товариства знаходиться в Манілі.

    Інші конфесії[ред. | ред. код]

    У місті багато буддистських і даоських храмів, які належать китайській громаді. Мечеть Масджид аль-Дахаб є найбільшою мечеттю у Великий Манілі. Члени індійської громади мають великий індуїстський храм у місті та сикхську гурдвару на проспекті Організації Об'єднаних Націй.

    Злочинність[ред. | ред. код]

    Toyota Vios — поліцейське авто Маніли

    Злочинність в Манілі зосереджена в бідних районах, де процвітають наркоманія і банди. Злочинність в місті також безпосередньо пов'язана зі змінною демографією та унікальною системою кримінального правосуддя. Незаконна торгівля наркотиками — головна проблема міста. В одному тільки Метро Маніла 92 % підлітків стикалися з незаконним обігом наркотиків.[31]

    З 2010 до 2015 року Маніла мала другий за величиною показник злочинності на Філіппінах (54689 випадків або в середньому близько 9100 випадків на рік). 2017 року поліцейський округ Маніли (MPD) повідомив про зниження числа злочинів на 38,7 %, з 5474 випадків 2016 року до 3393 2017 року.[32] Ефективність розкриття злочинності в MPD також підвищилася, причому шість-сім злочинів з десяти були розкриті міською поліцією.

    Клімат[ред. | ред. код]

    Маніла має тропічний саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), що межує з тропічним мусонним кліматом (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Разом з іншою частиною Філіппін Маніла лежить повністю в тропіках. Її близькість до екватора означає, що температура повітря є високою круглий рік, особливо в денний час, рідко опускаючись нижче 19 °C і не піднімаючись вище 39 °C. Екстремальні температури коливалися від 14,5 °C 11 січня 1914 року[33] до 38,6 °C 7 травня 1915 року.[34]

    Рівень вологості, як правило, дуже високий протягом всього року, що робить температуру більш спекотною, ніж вона є. Маніла має виразний прохолодний сухий сезон з кінця листопада до початку березня і відносно тривалий вологий сезон, який охоплює період, що залишився, з дещо прохолоднішими температурами в денний час. У сезон дощів дощить рідко весь день, але за короткий період випадає дуже багато опадів. Тайфуни зазвичай відбуваються з червня до вересня.[35]

    Клімат Маніли (1981–2010, екстремуми 1885–2012)
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
    Абсолютний максимум, °C 36,5 35,6 36,8 38,0 38,6 37,6 36,5 35,6 35,3 35,8 35,6 34,6 38,6
    Середній максимум, °C 29,6 30,5 31,9 33,3 34,4 33,5 32,4 32,3 32,1 31,4 30,5 29,8 31,1
    Середня температура, °C 25,6 25,9 26,7 27,9 29,2 29,1 28,9 28,8 28,2 27,1 26,0 25,9 28,4
    Середній мінімум, °C 21,2 21,3 21,4 22,5 24,9 26,4 25,8 25,4 24,6 23,3 22,2 21,6 23,6
    Абсолютний мінімум, °C 14,5 15,6 16,2 17,2 18,0 19,5 20,3 20,4 20,2 19,0 16,7 15,7 14,5
    Норма опадів, мм 17.3 14.2 15.8 23.7 147.2 253.5 420.5 432.4 355.1 234.8 121.7 67.4 2103.6
    Кількість сонячних годин 159 198 226 258 239 206 183 176 174 195 181 152 2105
    Кількість днів з опадами 4 3 3 4 10 17 21 21 20 17 12 7 139


    Вологість повітря, % 70 64 63 64 71 76 79 81 79 76 72 74 74
    Джерело: Philippine Atmospheric, Geophysical and Astronomical Services Administration (PAGASA)[36][37]

    Уродженці[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    • Мерія Маніли
      Мерія Маніли
    • Університет Де Ла Салль
      Університет Де Ла Салль
    • Національний музей природознавства
      Національний музей природознавства
    • Національний музей образотворчих мистецтв
      Національний музей образотворчих мистецтв
    • Центральний банк Філіппін
      Центральний банк Філіппін
    • Діловий район Маніли
      Діловий район Маніли
    • Парк Хосе Рісаля
      Парк Хосе Рісаля

    Джерела[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ Philippine Population Density (Based on the 2015 Census of Population). Philippine Statistics Authority. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 2 листопада 2017.
    2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р http://nap.psa.gov.ph/activestats/psgc/province.asp?provcode=133900000&regName=NCR%20-%20National%20Capital%20Region
    3. ↑ а б в Real Academia Española онлайн-словник DLE
    4. ↑ а б в http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    5. ↑ https://www.gutenberg.org/cache/epub/30903/pg30903-images.html
    6. ↑ Manila-Montreal Sister City Agreement Holds Potential for Better Cooperation : Philippines : Gov.Ph : News
    7. ↑ https://oewd.org/san-francisco-sister-cities
    8. ↑ а б https://www4.honolulu.gov/docushare/dsweb/Get/Document-114367/80-49.pdf
    9. ↑ https://www.laval.ca/Pages/Fr/Affaires/ententes-economiques-et-villes-jumelees.aspx
    10. ↑ http://www.fuzhou.gov.cn/zgfzzt/zjrc/gjyhcs/202201/P020220117351044590058.pdf
    11. ↑ Cruz, Isagani (17 грудня 2009). The first university. The Philippine Star. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
    12. ↑ 22 Things We No Longer See in Manila. FilipiKnow.net. 14 липня 2014. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2018.
    13. ↑ Quiapo underpass for pedestrians, not business. Concept News Central. 23 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
    14. ↑ A Brief History of Manila Science High School. Manila Science High School. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
    15. ↑ Railway Operations. Light Rail Transit Authority. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
    16. ↑ Profile of Makati City (PDF). Makati City Government. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017.
    17. ↑ Mercurio, Richmond S. Philippine cities with over 1M population to nearly triple by 2025. Philippine Star. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
    18. ↑ Transportation in the Philippines. AsianInfo.org. Процитовано 24 квітня 2010.
    19. ↑ Clapano, Jose Rodel (18 вересня 2016). Manila: No more trikes, pedicabs next month. The Philippine Star. Процитовано 19 вересня 2016.
    20. ↑ Coconuts Manila (18 вересня 2016). Manila will say goodbye to old school tricycles and pedicabs on Oct 15. Процитовано 19 вересня 2016.
    21. ↑ City of Manila to remove old, rusty tricycles from city streets. Manila Bulletin. 23 січня 2018. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 23 січня 2018.
    22. ↑ Republic of the Philippines. Office of the President. (21 липня 2005). SONA 2005 Executive Summary. Архів оригіналу за 13 травня 2010.
    23. ↑ Philippine Yearbook (англ.). Republic of the Philippines, National Economic and Development Authority, National Census and Statistics Office. 1979. с. 763. Процитовано 20 серпня 2022.
    24. ↑ Help & Contacts. Philippine National Railways (en-gb) . Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 20 серпня 2022.
    25. ↑ Sustainable Port Development and Improving Port Productivity in ESCAP Member Countries (PDF). United Nations Economic and Social Commission for Asia and the Pacific. February 2020. с. 39. Архів оригіналу (PDF) за 4 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2022.
    26. ↑ Dela Cruz, Raymond Carl (16 жовтня 2020). Pasig River Ferry Service resumes operation. Philippine News Agency (англ.). Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 20 серпня 2022.
    27. ↑ Facility, Public-Private Infrastructure Advisory (1 січня 2000). Private Solutions for Infrastructure: Opportunities for the Philippines (англ.). World Bank Publications. с. 50. ISBN 978-0-8213-4873-4. Процитовано 20 серпня 2022.
    28. ↑ Manila ("Maynila") (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2011. Процитовано 22 жовтня 2010.
    29. ↑ Manila churches under tight guard. The Manila Times. 15 грудня 2016. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
    30. ↑ Wow Philippines: Manila-Cosmopolitan City of the Philippines. Department of Tourism. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 4 березня 2014.
    31. ↑ Ranada, Pia (5 січня 2016). A look at the state of crime, drugs in the Philippines. Rappler. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
    32. ↑ Aberia, Jaimie Rose (2 жовтня 2017). Crime rate in Manila drops by 38% for past 12 months. Manila Bulletin. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
    33. ↑ Temperatures drop further in Baguio, MM. Philippine Star. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
    34. ↑ Metro Manila temperature soars to 36.2C. ABS-CBN. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
    35. ↑ Manila. Jeepneyguide. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 4 березня 2014.
    36. ↑ Port Area Manila Climatological Normal Values. Philippine Atmospheric, Geophysical and Astronomical Services Administration. Архів оригіналу за 19 September 2018. Процитовано 19 September 2018.
    37. ↑ Port Area Manila Climatological Extremes. Philippine Atmospheric, Geophysical and Astronomical Services Administration. Архів оригіналу за 19 September 2018. Процитовано 19 September 2018.
    		Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
    Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.     (січень 2016)
    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маніла
    Столиці країн Азії
    Визнані
    Абу-Дабі · Амман · Анкара · Астана · Ашгабат · Багдад · Баку · Бандар-Сері-Бегаван · Бангкок · Бейрут · Бішкек · В'єнтьян · Дакка · Дамаск · Ділі · Доха · Душанбе · Джакарта · Ель-Кувейт · Ер-Ріяд · Єреван · Єрусалим · Ісламабад · Кабул · Катманду · Куала-Лумпур · Мале · Манама · Маніла · Маскат · Москва¹ · Найп'їдо · Нікосія · Нью-Делі · Пекін · Пномпень · Пхеньян · Сана · Сеул · Сінгапур · Ташкент · Тбілісі · Тегеран · Токіо · Тхімпху · Улан-Батор · Ханой · Шрі-Джаяварденепура-Котте
    Невизнані
    ¹ місто в Європі, але країна частково в Азії.
    Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Географія та географічні карти
    Література та бібліографія
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль


    Філіппіни Це незавершена стаття з географії Філіппін.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маніла&oldid=40627405