Лозова (станція) — Вікіпедія

Лозова
Південна залізниця
Харківська дирекція

станція
Залізничний вокзал станції Лозова вночі.
Вигляд з Севастопольської платформи
Розташування
Розташування Україна Україна, Харківська область
Адреса вулиця Вокзальна, 4, м. Лозова, 64600
Координати 48°53′26″ пн. ш. 36°19′06″ сх. д. / 48.8906361° пн. ш. 36.3185444° сх. д. / 48.8906361; 36.3185444
Структура
Структура Харківська дирекція
Південної залізниці
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову Довідкове бюро
Супутні Автобус Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1869 (155 років)
Перебудовано 1950
Електрифіковано 1958Харків — Лозова,
1965Лозова — Запоріжжя I,
2012Красноград — Лозова
Будівля
Архітектор Головний архітектор Є. Лимар,
архітектор Цейтлін
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 442806
Код Експрес-3 2204430
Тарифна зона 15
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 148 км
Синельникове I 104 км
Запоріжжя I 179 км
Полтава-Південна 176 км
Слов'янськ 105 км
Мапа
Мапа
Лозова на Вікісховищі

Лозовá — пасажирська позакласна дільнична залізнична станція Харківської дирекції Південної залізниці. Розташована у однойменному місті Харківської області.

Станція Лозова також є сортувальною та стиковою (в бік Краснограда починається дільниця, яка електрифікована змінним струмом (~25 кВ), решта напрямків електрифіковані постійним струмом (=3 кВ), через що на станції всім поїздам, які прямують у напрямку Краснограда або з нього, відбувається зміна електровозів різного роду струму). Станція розташована на межі трьох залізниць: Південної (сама станція підпорядкована Південній залізниці), Донецької (межа проходить за 4 км на схід від станції, у напрямку станції Слов'янськ одразу після зупинного пункту Пост 4 км) і Придніпровської залізниці (межа проходить за 10 км від станції на південь, у напрямку станції Павлоград I одразу після колійного поста Дачний).

Історія[ред. | ред. код]

До складу Південної залізниці часів Російської імперії, окрім Харківсько-Миколаївської, входила і Лозово-Севастопольська залізниця, яка прокладена від Лозової до Мелітополя, Сімферополя і закінчувалася в Севастополі. Залізницю збудовано впродовж 18691875 роках.

Лозовський залізничний вузол утворено на перетині Курсько-Харківсько-Азовської та Лозово-Севастопольскої залізниці. Назви сторін (парків) мають історичний характер — саме 1894 року були об'єднані в одну — Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю (з 1907 року об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею та отримала назву Південні залізниці). Відповідно, з Азовської сторони поїзди вирушають на Азовський хід — у напрямку Слов'янська, а з Севастопольської сторони — на Севастопольський хід, у напрямку Павлограда.

На той час залізничний вузол складався з двох станцій — Лозова—Азовська (Курсько-Харківсько-Азовської) та Лозова-Севастопольська (Лозово-Севастопольської залізниці).

У 1895 році, коли декілька десятків разів вантажі і кореспонденція розвантажувалися не на «тій» Лозовій, назви впорядкували: виникла необхідність перейменування першої станції на Панютине а другої — на Лозову-Пасажирську, щоб запобігти плутанини з вантажами та поштою. Тоді вже виникло питання про підвищення пропускної здатності деяких залізниць. Лозова-Азовська була основною, і саме на цій станції було розташоване паровозне депо. Лозова-Севастопольська була вузловою станцією, де розгалужувалися лінії.

8 липня 1889 року виданий Указ імператора Миколи II про будівництво на станції Лозова нової будівлі вокзалу, загального для Лозово-Севастопольської й Курсько-Харково-Азовської магістралі за рахунок обох залізниць.

Будівництво вокзалу було завершено у грудні 1892 року, а відкриття відбулося 14 вересня 1893 року. З цього часу веде початок історія вокзалу станції Лозова[1].