Південні залізниці — Вікіпедія

Казенні Південні залізниці
Штаб-квартира Харків, Слобожанщина
Роки функціонування 19071934
Країна Українські губернії УНР Українська РСР

CMNS: Південні залізниці у Вікісховищі

Південні залізниці — засновані в українських губерніях у 1907 році внаслідок об'єднання Курсько-Харківсько-Севастопольської та казенної Харківсько-Миколаївської залізниць. Залізничне управління було розташоване в місті Харків (Привокзальний майдан).

Передісторія[ред. | ред. код]

Початок так званої «Південної лінії» поклала казенна Московсько-Курська залізниця (18641868). Її подовженням стала приватна Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, яка з'єднала Слобожанщину з Приазов'ям (Надазов'ям, Приозів'ям).

1874 року концесія на будівництво від станції Лозова до Севастополя передана Петру Губоніну.

Будівництво Лозово-Севастопольської залізниці завершено у 1875 році, яка дійшла до станції Севастополь. Тоді ж була викуплена державною скарбницею.

У січні 1896 року об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та часткою Костянтинівської в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.

Історія[ред. | ред. код]

У 1907 році Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею у казенні Південні залізниці.

У 1909 році побудована та відкрита дільниця Гребениківка — Низи.

1 січня 1931 року, відповідно до Наказу НКШС від 22.12.1930 року № 1957, до Південних залізниць приєднані Донецькі залізниці (Північно-Донецька)[1].

З 1 лютого 1934 року, згідно з Наказом НКШС від 17.12.1933 року № 499Ц Південні залізниці поділені на дві окремі — Південну та Донецьку залізниці[2].

Вузлові станції[ред. | ред. код]

Гілки залізниці[ред. | ред. код]

Схема об'єднання залізниць[ред. | ред. код]

Південні залізниці:

 Південні залізниці
 (1930) ‒ (1934)
 Південні
 (1917)
 Південні
 (1907)
 Курсько-Харківсько-Севастопольська (1896)  Курсько-Харківсько-Азовська (1870)  Харківско-Таганрозька (1869)
 Лозово-Севастопольська (1872)
 Обоянська (1881)
 Джанкой-Феодосійська (1892)
 Харківсько-Миколаївська (1878)  Харківсько-Миколаївська (1872)  Харківсько-Кременчуцька (1869)
 Сумська (1878)
 Бєлгород-Сумська (1904)
 Токмацька (1914)
 Північно-Донецька (Донецькі залізниці) (1908)

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 16. Доповідь № 51. 23 грудня 1869 «Про відкриття руху по залізницях: від Козлова до Тамбова і від Харкова до Таганрога».
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с. (рос.)
  • Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.
  • Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 Стор. 19-23.
  • Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008.