Крупські — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупський.
Крупські
Герб роду
Рід Крупські
Місце походження Польща
Держава

Велике Князівство Литовське
Королівство Польське Гетьманщина
Річ Посполита

Російська імперія
Родоначальник рід Корчак
Споріднені роди Трушковські
CMNS: Krupski family (Korczak) у Вікісховищі

Крупські, де Крупе (пол. “Krupski”, біл. “Крупскі”, рос. “Крупский”, укр. “Крупський”, лит. “Krupskis”) — польський[1] шляхетський рід (прізвище гербової одвічної шляхти — пол. szlachta odwieczna).

Прізвище утворене до XIV ст.[2] (1346 р.) в загальній практиці для всіх благородних в Європі[3]. Походить від додатку до особистого імені шляхтичів, які спадково володіли родовим гніздом Крупе[4][5], родоначальників роду Крупських[6], згідно з документальними текстами латиною та польською — «де Крупе». Латиною «де Крупе» — «de Crupe» (до XIV ст.)[a]. В XV ст. під впливом слов'янської культури в текстах польською з'являється остаточно сучасна форма прізвища «Крупський». Польською Іван Крупський — «Jan Krupski» (Krupski), 1534 р. латиною текст має «Crupsky»[b] (Акт переділу землі Ієроніма Крупського)[7], в 1550 р. — «Crupski» (Акт завершення навчання в Яґеллонському Краківському Університеті Крупського Валерія)[8]. В старобілоруських й російських текстах до XIX ст. — «Крупскій (Крупскі)» або «Крупский». Прізвища у Російській імперії стали загальноприйнятими, крім благородних (вже існуючих), після скасування кріпосницького права 1861 р.[9]. У сучасній Польщі це прізвище є серед найпопулярніших[10].

Походження[ред. | ред. код]

У рукописах авторитетнішого польського історика римо-католицького єпископа Яна Длугоша (1415–1480 рр.) в описі гербу Корчак: предки Крупських — Корчак (лат. Corczakowye), а їх національність та етнічне походження — Русини (лат. Genus Ruthenicum)[11]. Перший знаний пращур гербу Корчак — русин Крупський Єжи (1472–1548 роки життя)[12].

Родовий герб Крупських[ред. | ред. код]

Шляхтичі Крупські в Гербовнику Вітебського дворянства, м. Вітебськ, 1900 р.
Крупські (№ 893) в Алфавітному списку дворянських родів Мінської губернії, м. Мінськ, 1903 р.
Крупські в Списку дворян Волинської губернії, м. Житомир, 1906 р.
Відбиток печатки пана волинського Єроніма Крупського 1576 р.[13]
Різні віття родоводу з прізвищем Крупські застосовували герби[14]
Ідентифікація
котрих (який саме використовували) передбачає метричний зв'язок (свідоцтво про народження) нащадка з тим представником роду, котрий в минулому мав документальне визнання (у згоді з загальноприйнятими правилами в генеалогії та геральдиці).

Маючи спорідненість з предком, нащадки старовинного роду Крупських називаються — Дом Крупських (пол. Dom Krupskich byl wieku mego znaczny w Chelmskiem[20]; лат. De domo Krupsciorum[21][22]).

Рід володів нерухомістю[ред. | ред. код]

  • маєток Новосьолкі[23] Ігуменського повіту Мінської губернії Російської імперії,
  • маєток Кавєрляни[24] Мінського воєводства Великого Князівства Литовського (до 1742 р., після 1742 р. — маєток Шоломеци Речицького повіту),
  • Крупе, Орхово (пол. Orchowo), Собебор (Sobiebor), Стрельце (Strzelce), Дубно (Dubnę), Гаци (Gaci, Gać), Білобожниця (Białóbożnica), Ястраблі (Jastrabli), Кіселіна (Kisielina), Осовки (Osówki), Ліхановки (Łychanowki), Устилуг (Uściług), Людзін (Ludzin), Ометинець (Ometyniec), Усвятє (Uświacie), Узблочє (Uzbłocia), Крупи Крупеніна (Krupie Krupienina), Чашичі (Czaszyc), Крупи Шилович (Krup Szylowicz), Пілонек (Pilonek), Бєлиничі (Białynicz), Бабіничі (Babnina), Хізи (Chizy), маєток Станішек (пол. Staniszek)[25]; маєтки Засула (1939 р.), Олешків (1939 р.)[26]

та ін..

Рід засновував церкви

та ін.

Рід у часи Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої[ред. | ред. код]

Рід Крупських був внесений у Гербовники Речи Посполитої, після 1413 Унії Великого Князівства Литовського з Польщею.

У Реєстрі Війська Запорізького 1649 року 16 жовтня за короля Яна II Казимира і шляхетного гетьмана Богдана Хмельницького у козацтво записані пани шляхтичі:

Інші особи цього періоду
  1. Крупська Софія[36] (з землі Холмщини[37]) — пані бояриня замку м. Луцьк (1528 р.), та її сестра Крупська Катерина дружина князя Богдана Тура з роду Свирські (1512 р.)[38];
  2. Крупський Георгій — ротмістр, керівник 162 вершниками (1503 р.), шляхтич Поділля[39];
  3. Крупський Іван — війт у Смоленському воєводстві (4 квітня 1690 р.)[25];
  4. Крупський Юрій Опанасович — в смоленській шляхті білоруського походження (19 вересня 1654 р.), шляхтич католицького віросповідання («Хрестоприводна іменна книга польських і московських людей»)[40];
  5. Крупський Йоахім-Степан[41] (з Вітебського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595—1648);
  6. Крупський Давид — шляхтич Вітебського воєводства (акти 1638–1641 рр.)[42];
  7. Крупський Христофер (з Руського воєводства) — електор (виборець) короля Владислава IV (1595—1648)[41];
  8. Крупський Андрій (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Михайла Корибута (1669—1673)[41];
  9. Крупський Ян-Станіслав (з землі Холмщини) — електор (виборець) короля Августа II (1697 р.)[43];
  10. Курбський Андрій Михайлович — носив прізвище Крупський (Krupski)[44] гербу Леварт у Великому Князівстві Литовському провінції Речи Посполитої;
  11. Крупський Бернардус — монах францисканець, католицький священик, богослов, автор першої книги польською мовою серед латиномовного друкарства «Об'явлення Небесних Таїн святої Бригіти» (1698 р.)[45][46];
  12. Крупський Станіслав-Йосафат — ландвойт м. Гродно, підчаший м. Стародуб (1727—1730 рр.)[47];
  13. Крупський Афанасій — володар маєтку Каверляни (до 1742 р.)[48];
  14. Крупський Андрій[49] — греко-католицький місіо нер ордену монахів святого Василія Великого отримавший Грамоту на службу в Білу Русь Великого Князівства Литовського (нині — Білорусь) 13 травня 1786 року від єпископа Львівського, Галицького та Кам'янецького Петра Белянського (нині в Україні);
  15. Крупський Ян — чашник міста Ошмяни, привілей (грамота короля, конфірмація 17.04.1763 р.)[50];
  16. Крупський Ян — львівський декан РКЦ[51]
  17. Крупський Михаїл — суддя міста Мінськ (1817 р.)[52]
  18. Крупський Януш — підчаший холмський, дружина Марина — донька Петра Кердеєвича Мильського (староста пінський, городецький, королівський маршалок), вдова у 1570 році[53] та ін.

Рід у часи Російської Імперії[ред. | ред. код]

Рід визнаний у російському дворянстві по Могилівській губернії 16 березня 1799 р.[54] та 12 листопада 1811 р.[55] як «старовинний благородний дворянський рід»[56], із внесенням у VI частину Дворянської Родовідної Книги. Доволі значна частина роду не була затверджена в російському дворянстві і записана у «податний» стан. Інші гілки родовідного дерева внесені в Дворянські Родовідні Книги Мінської[57], Вітебської[58], Віленської[59], Ковенської[59], Волинської[60], Подільської[61] та Київської[62] губернії. Були представники роду й в Австро-Угорській імперії.

Віросповідання
В роді Крупських було Греко-католицьке, Римо-католицьке та Православне (Ортодокси). В Російській імперії після репресій[63] до греко-католицького віросповідання деякі стали православними священиками і прихожанами. Але у багатьох країнах світу донині нащадки роду сповідують Католицтво. В наслідку впливу протестантизму і атеїзму в останній історичний період з'явилися деякі представники роду, котрі сповідують протестантизм або зовсім не практикують Християнство.
Особи цього періоду
  1. Крупський Боніфацій Урбанович[64] — російський дворянин, поляк, римо-католик, учасник польського повстання 1863 року проти Російської імперії за відновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 року;
  2. Крупський Кирило Кирилович[65] — військовий капелан, протоієрей, священик Російської Православної Церкви з 24.02.1842 р., один з найстарших законовчителів Військового Відомства Російської імперії, завершив навчання у Петербурзькій Духовній Академії в 1837 р. і став першим магістром теології, зайняв катедру філософії в тій ж Академії (01.09.1837 р.), більше п'ятдесяти років на посаді законовчителя Кавалерійських Юнкерів Миколаївської Академії Генерального штабу (пізніше — Миколаївське Кавалерійське Училище) та Школи Гвардійських Підпрапорщиків (8 травня 1896 р.см.);
  3. Крупський Олександр Ігнатович (*1836 — †1883 р. у Новодівочий монастир, СПб) — Присяжний повірений (дядя Н. К. Крупскої);
  4. відкривач копалин золота, керівник Салаїрського руднику на Алтаї Крупський Андрій Антонович (1854—1895)[66];
  5. Крупський Н. Я.[67] — єпархіяльний спостерігач церковно-приходських шкіл та Шкіл грамоти у донських козаків при консисторії Російської Православної Церкви в м. Новочеркаськ, колезький секретар (1901—1903 рр.);
  6. Кавалери військового ордену святого Георгія за російсько-японську війну 1904—1905 рр. (для християн): Крупський Олександр (№ 3669 2 ст., № 16976 3 ст., № 115932 4 ст.); Крупський Бенедикт (№ 107435 4 ст.); Крупський Вацлав (№ 133465 4 ст.); Крупський Максим (№ 159066 4 ст.); Крупський Хома (№ 100881 4 ст.)[68];
  7. Крупський Георгій Олександрович — поручик окремого кінного полку (рос. Общий список офицерских чинов Российской Императорской Армии на 1-ое января 1909 г., рос. Списокъ офицерскихъ чиновъ на 1-е января 1910 года).

Рід у часи СРСР[ред. | ред. код]

Особи цього періоду
  1. Крупський Роман — польський офіцер, репресований в Катині НКВС СРСР (березень-травень 1940 р.);
  2. Крупський — один з керівників антибільшовицького повстання[be-tarask] у листопаді 1918 р. у Велізькому повіті Західної області (Комуни).

Форми прізвища[ред. | ред. код]

У чоловічому роді у білоруській мові — «Крупскі», у польській — «Krupski», в російській — «Крупский», в українській — «Крупський». Жіночого роду — пишеться із закінченням «-а» (Крупська). До того ж у англомовних країнах (в еміграції) прізвище часто не пишуть в жіночому роді, а записують однаково для чоловіків і жінок — «Krupski». У закордонних паспортах країн зі слов'янськими мовами (СНГ) записують латинськими літерами стараючись передати звучання — «Krupskij» (Krupskaja), «Kroupski» (Kroupskaia), «Krups'kyj», «Krupsky» тощо. У країнах Прибалтики — «Krupskis». Найвдалішим є польська форма напису — «Krupski» чоловічого роду та «Krupska» жіночого роду.

Географія[ред. | ред. код]

Живуть сучасні представники роду (більше 2000 нащадків)
більша частина в Білорусі, Литві, Польщі, Російській Федерації; пізніше, менша частина в еміграції — Латвії, Естонії, Великій Британії, Ірландії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Франції, Італії, США (записані перші Крупські емігранти з Європи в 1880 році)[72], Канаді, Австралії, Молдові, Таджикистані, Узбекистані, Казахстані, Грузії, Ізраїлі. У сучасній Україні нараховується 1,5 тис. носіїв прізвища «Крупський» та 1,8 тис. жіночої форми прізвища «Крупська»[73].
Топоніми утворені від прізвища Крупських[74][75][76]

та ін..

Відомі представники прізвища[ред. | ред. код]

  1. Крупська Надія Костянтинівна — доктор педагогічних наук, радянська громадська діячка.
  2. Герой Радянського Союзу Крупський Павло Пилипович (18.2.1924-4.11.1943)[77];
  3. Герой Радянського Союзу (№ 897) Крупський Віктор Йосипович (21.12.1921-2000), пілот-винищувач[78], полковник авіації[79], обирався в депутати Верховної Ради РРФСР[80].
  4. інженер-контрадмірал[81] ВМФ СРСР Крупський Михайло Олександрович (*1902—†1975)[82] (племінник Н. К. Крупської).
  5. директор Управління з питань ветеранів та репресованих осіб Польщі Крупський Януш (*09.05.1951-†10.04.2010).
  6. вчений хімік-технолог[83], професор, винахідник, дійсний статський радник, автор наукових публікацій Крупський Олександр Кирилович (1845—1911)[84].
  7. лікар ветеринар (доктор наук), доцент і професор Цюрихського університету (Швейцарія) — Крупський Антон Станіславович (Schleinikon кантон Цюрих 27.07.1889 — 03.12.1948 Цюрих);
  8. Крупський Олександр Іванович (1875—1943) — акушер-гінеколог, професор, член Української Центральної Ради, член Української Центральної Ради УНР 2-го і 3-го складу (1917—1918 р.);
  9. бригадний генерал, начальник контррозвідки, слідчий органів безпеки, керівник Головного Інспекторату Міністерства Внутрішніх Справ Польщі — Крупський Миколай (*25.09.1919 с. Пялікі в Польщі);
  10. легкоатлет СРСР Крупський Олександр Костянтинович
  11. історик літератури і театру, літературний критик, бібліограф, багаторічний директор Ягеллонської Бібліотеки іменований «батьком бібліографії польської» Крупський (J. Krupski) — псевдо у Кароля Естрейхера (старшого) «Karol Jozef Teofil Estreicher» (22.10.1827, Краків — 30.09.1908, Краків)

та ін..

Див. також[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:House of Krupski

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. ↑ Латиномовний варіант лат. Johannis de Crupe щодо Івана де Крупе ще зустрічався в документі на Холмщині від 7 липня 1483 року (пол. Jan Krupski): «Acta sunt hec in Chełm feria secunda proxima infra octavas Visitationis Beatę Mariae Virginis anno Domini millesimo quadringentesimo octuagesimo tercio in praesentia generosorum Petri de Trembaczow judicis, Petri de Gorzkow subjudicis, Pauli de Syedlcze tribuni Chelmensium, Stanislai Curopathwa de Novoszyelcze, Johannis de Syenycza, Johannis de Crupe et quam pluribus f idę dignis circa praemissa…» ((рос.) Акты издаваемые Виленской археографической комиссией для разбора древних актов /Акты, относящиеся к истории бывшей Холмской епархии/, Вильна, 1892 — Т.19, — С.15.)
  2. ↑ Інша літера зустрічається в закінченні прізвища лат. Crupski Georgius за 1502 р. («Acta Alexandri Regis Poloniae, Magni Ducis Lithuaniae etc.» (1501—1506). — S. 592 /510(302)/ (лат.))

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Унбегаун Б. О. Русские фамилии. — М. : Прогресс, 1989. — С. 27—28, 216, 238, 245—250, 276—284, 309. (рос.)
  2. ↑ Крупський Степан Бабонич (бл. 1278 р. — бл. 1320 р.)
  3. ↑ Никонов В. А., География фамилий // Отв. ред. д-р геогр. наук С. И. Брук; Рецензенты: д-р ист. наук Г. П. Смолицкая, д-р ист. наук Р. Ш. Джарылгасинова; Ордена Дружбы народов Институт этнографии имени Н. Н. Миклухо-Маклая Академии наук СССР. — М. : Наука, 1988. — С. 18—33. — ISBN 5-02-009945-7. (рос.)
  4. ↑ S. Uruski, «Rodzina» — t.8 — s.93.
  5. ↑ Wyniki wyszukiwania: Krupski. "Słownik języka polskiego". PWN. Krupski od Krupe — Krupscy (Крупські від Крупе) (пол.)
  6. ↑ Унбегаун Б. О. Русские фамилии…, 1989. — С. 15—21, 27—28, 191—193, 215—217, 245—246, 263—264. (рос.)
  7. ↑ «Акты издаваемые Виленскою Археографическою Коммиссіею» (Акты, относящіеся къ исторіи бывшей Холмской епархіи). — Вильна: типография А. Г. Сыркина, 1892. — № 107. — Т. XIX. — С. 70. (рос.)
  8. ↑ «ACTA RECTORALIA ALMAE UNIVERSITATIS STUDII CRACOVIENSIS», Tomus secundus, contimems annos 1536—1580, Stanislaus Estreicher, CRACOVIAE, 1909. XIV str.360 (178) (лат.)
  9. ↑ Никонов В. А. География фамилий // Отв. ред. д-р геогр. наук С. И. Брук; Рецензенты: д-р ист. наук Г. П. Смолицкая, д-р ист. наук Р. Ш. Джарылгасинова; Ордена Дружбы народов Институт этнографии имени Н. Н. Миклухо-Маклая Академии наук СССР. — М. : Наука, 1988. — С. 20—26. — ISBN 5-02-009945-7. (рос.)
  10. ↑ Najpopularniejsze nazwiska w Polsce [Архівовано 21 серпня 2015 у Archive.is] (2745 Krupski), 2015 r., «dziury.eu» (пол.)
  11. ↑ Jan Dlugosz, Insignia seu clenodia regis et regni Poloniae (z kodeksu Kornickiego wydal Dr. Z. Celichowski).- Poznan, 1885. str.24 (лат.) (пол.)
  12. ↑ Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1908. — T. XII. — Cz.1. — S. 349—351. (пол.)
  13. ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. // за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008 р. — C. 83. — ISBN 966–7409–51–X. (укр.)
  14. ↑ Gajl Tadeusz, (2007). «Polish Armorial Middle Ages to 20th Century». Gdańsk. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2012. (пол.)
  15. ↑ str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r. (пол.)
  16. ↑ str. 58, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r. (пол.)
  17. ↑ str. 350, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r. (пол.)
  18. ↑ str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r. (пол.)
  19. ↑ Gajl Tadeusz, (2003). «Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów». "Artur Ornatowski". Gdańsk: Wydawnictwo L&L. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 липня 2012. (Krupski h. własny, Lewart, Szeliga, Korczak, Kopacz) (пол.)
  20. ↑ str.691, «Herby Rycerstwa Polskiego», Paprockiego Bartosza, Krakow, 1858. (пол.)
  21. ↑ 1.8. ХОЛМСЬКИЙ ПОМ'ЯНИК. СПРОБА ІДЕНТИФІКАЦІЇ КНЯЗІВСЬКИХ ІМЕН. Леонтій Войтович, «Князівські династії Східної Європи»; кінець IX — початок XVI ст.: склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
  22. ↑ с. 200, 206—207, «2. Крупські та Сосновські», Збірник Лева Кишки. Баран Олександр, Холмський пом'яник (за текстом збірника Лева Кишки) / Олександр Баран // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — 2007. — Вип. 2. — С. 192—208.
  23. ↑ власник Боніфаций Урбанович Крупський (учасник польського повстання 1863 р.)
  24. ↑ РДІА (ф.1343 оп.16 спр.2885 арк.24-25) (рос.)
  25. ↑ а б str. 96 (185), «Metryka Litewska» (Rejestry podymnego W.K.L., Wojewodztwo smolenskie 1690 r., pod red. A. Rachuby), Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, opr. Stanislaw Dumin i Andrzej Rachuba, Warszawa, 2009 r. (пол.)
  26. ↑ (пол.) Str.1, Ident. 1-2, W Y K A Z Strona 1 z nazwami majątków oraz z imionami i nazwiskami ich właścicieli z województw: Nowogródzkiego, Białostockiego, Poleskiego, Wileńskiego, WołyńskiegoPDF
  27. ↑ Bieliński Bogusław,. Orchówek koło Włodawy. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 8 березня 2011. (пол.)
  28. ↑ Володимир Кривошея. Генеалогія українського козацтва" (Канівський полк). — Київ: Стилос, 2006. — С. 55. — ISBN 966-8518-51-9.
  29. ↑ «Реєстр Війська Запорозького 1649 року (транслітерація тексту)». — К. : Наукова думка, 1995. — С. 62 об., 98, 350, 347 об., 547.
  30. ↑ с.222, розділ V (1687—1722 рр.) «Тенденції еволюції національної еліти», «Генеалогія українського козацтва» (Нариси історії козацьких полків), Володимир Кривошея, вид. «Стилос» 2-е доповнене, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-8518-20-9
  31. ↑ Кривошея В. В.,. [1] — Наукове видання ІПІЕНД ім. І. Кураса НАН України. — К. : ТОВ «Видавництво Дельта», 2008. — С. 265. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 13 березня 2016
  32. ↑ Кривошея В. В., «Мазепа и Мазепинцы [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.]», сайт «Історія України» (рос.)
  33. ↑ стор. 283 «Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорожського у 1648—1782 рр.», Заруба В. М., наукове вид., ПП «Ліра Лтд», м. Дніпропетровськ, 2007 р. ISBN 978-966-383-095-7
  34. ↑ Кальницкий полк [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.], сайт «историк-генеалог Александр Краснолуцкий» (рос.)
  35. ↑ «Реестр Запорожского войска 1756 г. [Архівовано 16 листопада 2012 у Wayback Machine.]» (Батуринский курень), № 126, сайт «историк-генеалог Александр Краснолуцкий» (рос.)
  36. ↑ «Перепись войска Великого Княжества Литовского 1528 года» ("К"). Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (біл.)
  37. ↑ стор. 126, 187, 395, «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)», професор Яковенко Н. М., Академія наук України, Інститут української археології, Українська правнича фундація, вид. «Наукова думка», м. Київ, 1993 р. ISBN 5-12-003024-6
  38. ↑ str.159, «Poczet rodow w Wielkiem Ksiestwie Litewskiem w XV i XVI wieku», Adam Boniecki, Warszawa, 1887. (пол.)
  39. ↑ стор. 205, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)», Віталій Михайловський (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін.), вид. «Темпера» (рекомендовано до друку Вченою Радою), м. Київ, 2012 р. ISBN 978-617-569-060-4
  40. ↑ Російський державний архів давніх актів: ф. 137 оп.1 книга 16 арк. 10 (рос.)
  41. ↑ а б в str.108, "Elektorowie krolow Wladyslawa IV., Michala Korybuta, Stanislawa Leszczynskiego i spis stronnikow Augusta III. / zestawili w porzadek abecadlowy Jerzy Dunin-Borkowski i Miecz. Dunin-Wasowicz., Lwow, czcionkami I. Zwiazkowej Drukarni, nakl. Elzbiety z hr. Losiow Duninowej-Borkowskiej, 1910; «Rocznik Towarzystwa heraldycznego we Lwowie», Tom 1 — rok 1908/9. (пол.)
  42. ↑ с. (VI) 424, 426, 427, вып. 26, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», М. Веревкин, типо-литография Г. А. Малкина, г. Витебск, 1895 г. (рос.)
  43. ↑ str.176, Elektorów poczet, którzy niegdyś głosowali na elektorów Jana Kazimierza roku 1648, Jana III. roku 1674, Augusta II. roku 1697, i Stanisława Augusta roku 1764, najjasniejszych Królów Polskich, Wielkich Książąt Litewskich, i.t.d. / ułożył i wydał Oswald Zaprzaniec z Siemuszowej Pietruski . Bochnia ; Lwów. drukiem Wawrzyńca Pisza; nakładem Kajetana Jablońskiego. 1845. (пол.)
  44. ↑ с.504-506 tom 1 (Index, Tesserae gentiliciae in regno Poloniae s M. D. Lit.), «Orbis Poloni», Simone Okolski, Cracov, 1641; c.554 (herb Krupskich), «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xięstwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroświeckiey cnoty», Potocki Wacław, Krakow, 1696 r.; с. LII «Skorowidz do herbow» (с. 871) «Herby Rycerstwa Polskiego. przez Bartosza Paprockiego zebrene i wydane r. p. 1584 (1789). Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Krakow. Nakładem wydawnictwa biblioteki polskiej. 1858». (лат.) (пол.)
  45. ↑ str.396, Tom V, «Herbarz Polski», Niesieckiego Kaspra S.J., w Lipsku, 1840. (пол.)
  46. ↑ Kp. Skarby niebieskich tajemnic to iest Księgi obiawienia niebieskiego S. Matki Brygitty […]. — m. Zamość, 1687 r. [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]; Estr. XV—XVIII, 1894 r., t. 2, 383 Bernardyn, tłumacz. Aktywny na przeł. XVII i XVIII wieku (пол.)
  47. ↑ с.23, 510—515(№ 25), т.7, «Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею (Акты городненского гродского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1874 г.;с.907-912(510—512), т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.530, т.17, «Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею (Акты Гродненского земского суда)», тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1890 г.; с.611(546—547) т.25 ,"Акты издаваемые Виленскою археографифическою комиссиею для разбора древних актов (Инвентари и разграничительные акты)", тип. А. Г. Сыркина, г. Вильна, 1898 г. (рос.)
  48. ↑ Духовное завещание от 16 марта 1742 г. Арцишевского Александра об обмене имения Каверляны в Минском воеводстве у Крупского Афанасия на его имение Шоломецы в Речицком повете — РГИА ф.1343 оп.16 д.2885 лл.24-25 (рос.)
  49. ↑ с.342,127, АРХІЎ УНІЯЦКІХ МІТРАПАЛІТАЎ, Дакументы да гісторыі царквы ў Беларусі XV—XIX стст. у фондзе «Канцылярыя мітрапаліта грэка-уніяцкіх цэркваў у Расіі», Даведнік, Мінск-Полацк, «Сафія», 1999 г. — ISBN 985-6448-05-0 (біл.)
  50. ↑ с. 256, Анішчанка Я. К., «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім». — Мінск, 2008. (РДАСА, ф.389, спр.534, арк. 358, UWKL.T.1.S.222) (біл.)
  51. ↑ Ostrowski J. K Kościół parafialny p.w. Wszystkich Świętych w Hodowicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja» 1993. — t. 1. — 364 il. — S. 29. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. cz. I.). — ISBN 83-85739-09-2
  52. ↑ с. 256, Анішчанка Я. К.., «Ураднікі беларускіх земляў ВКЛ пры Станіславе Панятоўскім». — Мінск, 2008. (НІАБ ф.1779, спр.48, арк.38) (біл.)
  53. ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 10, 1907. — S. 42. (пол.)
  54. ↑ Krupski Jan Nicholas (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.2 арк.2)
  55. ↑ Krupski Marcin syn Teodora (НІАБ ф.2066 оп.1 спр.4 арк.82 зв.)
  56. ↑ «Алфавитный список дворянских родов, внесенных в родословные дворянские книги Могилевской губернии», изд. МДДС, г. Могилев, 1909 г. (рос.)
  57. ↑ с.58, «Алфавитный список дворянским родам Минской губернии внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года», Губ. Тип., г. Минск, 1903 г. (РДІА, ф. 1343, оп. 23, спр. 9446; ф. 1343, оп. 36, спр. 12986-12987) (рос.)
  58. ↑ Алфавитный список дворянским родам, внесенным в дворянскую родословную книгу Витебской губернии [с 1785] по 1900 г., г. Витебск, 1900 г. (РДІА ф. 1343, оп. 23, спр. 9444) (рос.)
  59. ↑ а б str. 350, cz. 1, Tom XII, «Herbarz Polski», Boniecki Adam, Warszawa, 1908. (пол.)
  60. ↑ ДАЖО, ф. 146, оп. 1, спр. 3193, 3194, 3195.
  61. ↑ РДІА, ф. 1343, оп. 36, спр. 12986. (рос.)
  62. ↑ ЦДІАК України, ф. 782, оп. 1, спр. 6131, 6228.
  63. ↑ Пратулинські мученики
  64. ↑ Списки политических преступников, лишенных по суду прав состояния, имущество коих подлежит конфискации в казну 1864 г. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  65. ↑ № 129 (некролог) «Московские Ведомости», 1896 г.; № 7255 (библиография о нем) «Новое Время», 1896 г. (рос.)
  66. ↑ Крупский Андрей Антонович. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  67. ↑ с.673, (27 неоф.отд.) «Донские Епархиальные Ведомости», 1901 г. (рос.)
  68. ↑ c.65,180,314,391,495,687,965, «Знак отличия Военного ордена Св. Георгия. Списки пожалованным за русско-японскую войну 1904—1905 гг.», сост. Д. Бутрым, И. Маркин, г. Москва, 2006 г. (рос.)
  69. ↑ Крупский. ОБД Мемориал. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 13 березня 2016. (рос.)
  70. ↑ Сталинские расстрельные списки. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  71. ↑ Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  72. ↑ The Krupski Surname in USA. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (англ.)
  73. ↑ № 4366, № 3445, «Популярні призвища та імена України». Популярність прізвищ. Google Sites. 2010. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 15 липня 2018.
  74. ↑ «Знайомі незнайомці (походження назв поселень)», рецензент доктор географічних наук професор П. О. Масляк (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), головна редакція літ. гуманітарних наук (гол. ред. С. В. Головко), А. П. Коваль, вид. «Либідь», м. Київ, 2001 р. ISBN 966-06-0183-2 (походження назв населених пунктів)
  75. ↑ «Що значить прізвище», кандидат філологічних наук Масенко Л. Т., товариство «Знання» УРСР (№ 3 «Духовний світ людини», серія 6 — тематичний цикл «Культурна спадщина»), м. Київ, 1990 р. ISBN 5-7770-0158-0
  76. ↑ «Історичне краєзнавство (рекомендовано Міністерством освіти — навчальний посібник для викладачів та студенів із топоніміки й ономастики)», Уривалкін О. М., вид. «КНТ», м. Київ, 2006 р. ISBN 966-373-136-2 (Історичне краєзнавство, навчальний посібник з топоніміки та ономастики для викладачів і студентів філологів й істориків)
  77. ↑ Крупский Павел Филиппович (18.2.1924-4.11.1943) Герой Советского Союза. Архів оригіналу за 07.08.2011. Процитовано 20.03.2011. (рос.)
  78. ↑ Виктор Иосифович Крупский. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  79. ↑ Крупский Виктор Иосифович. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  80. ↑ Крупский Виктор Иосифович. "Академик". Большая биографическая энциклопедия - 2009. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  81. ↑ Биккенин Р. Р., Кобчиков Е. Ю. (Осипов А.) (2005). М.А. Крупский - организатор подготовки специалистов флота. "Центральный Военно-Морской Портал". журнал "Морская радиоэлектроника" №1(11),. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  82. ↑ Соколов Н. С., Кобчиков Е. Ю., (4 лютого 2009). «Вице-адмирал М.А.Крупский и его эпоха». "Artur Ornatowski". Архів оригіналу за 14 квітня 2009. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  83. ↑ Крупский Александр Кириллович. Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 8 березня 2011. (рос.)
  84. ↑ с.489-490, том 23 (Котошихин—Ламберт), «Новый энциклопедический словарь», изд. Брокгауз и Эфрон, г. Петербург, 1915 г. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) «Смоленская шляхта» / под редакцией Б. Г. Федорова[ru]. — издательство «Русское экономическое общество», 2006. — том II. — С.25. — ISBN 5-98743-004-6
  • Акты издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею для разбора Древних Актов. — Вильна, 1865—1915. — Т. I—XXXIX. (рос.)
  • выпуск 1-31, «Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске и изданные», Созонов, Дм. Ив. Довгялло, губернская типо-литография, г. Витебск, 1871—1903. (рос.)
  • str. 123—156, S. Dumin[ru], S. Górzyński[pl]. Spis szlachty wylegitymowanej w guberniach grodzieńskiej, mińskiej, mohylewskiej, smoleńskiej i witebskiej. — Warzsawa: DiG, 1993 r. (стр. 123—156, С. Думин, С. Гуржинский. Список дворянства, утвержденного в Витебской, Гродненской, Минской, Могилевской и Смоленской губерниях. — Варшава: DiG, 1993 г.) (пол.)
  • «Перапіс войска Вялікага княства Літоускага 1528 года [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]», Метрыка Вялікага Княства Літоўскага, кн.523. Кн. Публічных спраў 1 / Падрыхт. А. I. Груша, М. Ф. Спірыдонаў, М. А. Вайтовіч; НАН Беларусі, Ін-т гісторыі. - Мн.: Бел. навука, 2003. - 444 с. (біл.)
  • Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1908. — Cz. 1. — t. 12. — S. 349—351. (пол.)
  • str.93, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej», Tom 8, S. Uruski, Poznan, 1997; (пол.)
  • str.222, t.1, «Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego (Spisy)», Warszawa-2001; t.1 «Województwo wileńskie XIV—XVIII wiek», pod red. A. Rachuby[pl]; t.4, Warszawa-2003; «Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek»); (пол.)
  • «Ogrod krolewski», Paprocki Bartlomiej, D. Siedlczanski, Praga, 1599 r.; (пол.)
  • «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xiestwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroswieckiey cnoty», Potocki Waclaw, Krakow, 1696; (пол.)
  • str. 58-59, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie, 1899 r. (пол.)
  • str. 93, tom IX, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1842 r. (пол.)
  • str. 223—227, str. 396, tom 5, «Herbarz Polski», Kaspra Niesieckiego S.J., w Lipsku, 1840 r. (пол.)
  • str. 349—351, tom XII, cz. 1, «Herbarz Polski», Adam Boniecki, Warszawa, 1908 r. (пол.)
  • str. 189—190, «Spis nazwisk shlachty Polskiey», Hr. Dunin-Borkowski Jerzy Seweryn Teofil, wydawca «Gubrymowicz i Schmidt», m. Lwow, 1887 r. (пол.)
  • str. 240, «Zbiór Nazwisk Szlachty z Opisem Herbów własnym familiom…», Piotr Nałęcz Małachowski, w Drukarni J. C. K. Mci u XX Trynitarzow, Lublin, 1805 r. (пол.)
  • str. 177—182, tom 1, «Herby szlachty Polskiej», Zbigniew Leshchyc, w Poznaniu, MCMVIII r. (пол.)
  • str. 53, cz. 1, «Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Xięstwie Litewskim», E.A. Hr. Kuropatnicki, Warszawa, 1789 r. (пол.)
  • str. 194—230, t.1, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», S.K. Kossakowski, Warszawa, 1859 r. (пол.)
  • str. 376—387, t.1, «Herbarz wielu domow Korony Polskiey y W. X. Litewskiego», Stanisław Józef (A Duneburg) Duńczewski[pl], «Zamoicii in Collegio Universitatis», z drukarni B. Jana Kantego (Krakow), (Menfis) 1756 r. (пол.)
  • Brzezina Winiarski A., Herby Szlachty Rzeczypospolitej. — Warszawa, 2006. (пол.)
  • Znamierowski A.[pl], «Herbarz rodowy». Świat Książki — Warszawa, 2004. (пол.)
  • Włodzimierz Dworzaczek[pl], «Genealogia», cz. 1–2, Warszawa: PWN, 1959. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Herbarz Wołyński». "Artur Ornatowski". Kraków: Towarzystwo "Pro Archivo". Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2011. (Krupski 1866—1909, Krupski 1839-1864, Krupski 1802-1848) (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крупські&oldid=41466437