French
DeutschКостянтин Яцек Любомирський — Вікіпедія
| Костянтин Яцек Любомирський | |
|---|---|
| пол. Konstanty Jacek Lubomirski | |
 | |
| Народився | 1620 Новий Вісьнич, Бохенський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща[2] |
| Помер | 16 вересня 1663[1] |
| Країна |  Річ Посполита |
| Посада | крайчий великий коронний[3], великий коронний підчаший[1], староста, посол Сейму Речі Посполитої[d], староста сондецькийd, староста білоцерківськийd і староста грибовськийd |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Станіслав Любомирський |
| Мати | Софія Острозька |
| Брати, сестри | Єжи-Себастьян Любомирський, Александер Міхал Любомирський, Констанція Любомирськаd і Анна Кристина Любомирськаd |
Костянтин Яцек Любомирський (1620–1663) — князь, польський магнат, посол (депутат) Сейму, крайчий великий коронний (1658), підчаший великий коронний (1658-1663); староста сондецький та білоцерківський, власник міста Ярослава.
Життєпис[ред. | ред. код]
Представник польського магнатського роду Любомирських гербу Шренява без Хреста. Син Станіслава Любомирського, краківського воєводи та Софії Острозької. Був наймолодшим із трьох синів Станіслава, успадкував палац у Полкінах і керував вісьницькими маєтками разом із братами Александром Міхалом та Єжи Себастьяном. Іноді іменується у документах як Костянтин Гіяцинт (пол. Hiacynt)[4][5]
Посол (депутат) прошовицького сеймику, надзвичайного сейму 1647 року[6].
1648 року одружився з Доміцеллою Барбарою Любомирською, уродженою Щавінською.
Депутат першого сейму 1652 року від Краківського воєводства.
1654 року у францисканському костелі св. Різдва Пресвятої Богородиці на кошти К. Я. Любомирського була розширена каплиця Преображення Господнього. Він був засновником костелу отців реформатів у Ярославі. Як власник Ярослава, він видав постанову від 29 червня 1650 року, згідно з якою: «бокораші з околиць Ярослава, тобто від Шівсько, Манастира і Нелипковичів, зобов'язана затримувати свої кораблі в порту Ярослава і, в разі необхідності, захищати місто своїми гарматами, під страхом конфіскації кораблів і товарів».
Князь Костянтин Яцек був відомим полководцем під час війн з козаками, Швецією, Трансильванією та Московським царством. Він був старостою Нового Сонча і Білої Церкви, поблизу якої 1651 року відбулася битва з козаками. 1655 року шведська армія захопила належний йому замок у Новому Вісьничі та пограбувала його після однорічного перебування. К. Я. Любомирський був учасником Тишовецької конфедерації (1655)[7].
Помер Костянтин Яцек Любомирський бездітним 1663 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 104. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Sejm-Wielki.pl — 2002.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 65. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ M. capitaneus Premyslien m. Lubomirski quietat. Repozytorium Cyfrowe Poloników (lat) . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15.01.2021.
- ↑ Мицик Ю. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу сер. XVII ст. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1996. — ISBN 5-7707-8858-5. — С. 160.
- ↑ Przemysław Paradowski, W obliczu «nagłych potrzeb Rzeczypospolitej». Sejmy ekstraordynaryjne za panowania Władysława IV Wazy, Toruń 2005, s. 251.
- ↑ Adam Kersten, Z badań nad konfederacją tyszowiecką, w: Rocznik Lubelski, t. I, 1958, s. 116.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Polski Słownik Biograficzny (t. 18 s. 31)
- W. Kłaczewski, Jerzy Sebastian Lubomirski, Wrocław 2002, wyd. Ossolineum, ISBN 83-04-04592-3.