Комісія фон дер Ляєн — Вікіпедія

Комісія фон дер Ляєн
(Єврокомісія)
Von der Leyen Commission
Колегія комісарів у 2021 році
Загальна інформація
Дата створення 2019
Попередні відомства Комісія Юнкера
Керівництво діяльністю здійснює Євросоюз
Штаб-квартира Брюссель, будівля «Берлемон»
50°50′37″ пн. ш. 4°22′57″ сх. д. / 50.8437000° пн. ш. 4.3826611° сх. д. / 50.8437000; 4.3826611
Кількість співробітників 28
Річний бюджет 165,8 млрд євро (2019)
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн
Перший заступник голови Єврокомісії Франс Тіммерманс (ПЄС, Нідерланди)
Заступник голови Єврокомісії Маргрете Вестагер (АЛДЄ, Данія)
Заступник голови Єврокомісії Валдіс Домбровскіс (ЄНП, Латвія)
ec.europa.eu
Мапа

Комісія Урсули фон дер Ляєн — європейська комісія під головуванням Урсули фон дер Ляєн, обраної на посаду 16 липня 2019 р.[1] Сформована після європейських виборів 23—26 травня 2019 року та затверджена на засіданні Європарламенту у Стразбурзі 27 листопада 2019 р.[2] Розпочала діяльність 1 грудня 2019 р.[3] в 10-ту річницю підписання Лісабонської угоди.[4]

Формування[ред. | ред. код]

16 липня 2019 Європарламент обрав президентом Єврокомісії представницю Німеччини Урсулу фон дер Ляєн, яку підтримали 383 європарламентарі за необхідних 374 голосів євродепутатів.[1] 10 вересня 2019 у Брюсселі Урсула фон дер Ляєн оголосила перелік майбутніх єврокомісарів та заявила, що працюватиме з дев'ятьма віцепрезидентами. Європейський парламент мав ухвалювати рішення щодо затвердження нового складу Єврокомісії пакетом, разом із президентом Єврокомісії та високим представником ЄС із питань зовнішньої політики та політики безпеки/віцепрезидентом Єврокомісії, а перед тим всі запропоновані до призначення єврокомісари повинні пройти слухання у профільних комітетах Європарламенту.[5]

1 листопада новообрана Єврокомісія мала змінити комісію Жана-Клода Юнкера. Проте, як повідомив прессекретар Європарламенту Жауме Дук, запланований на 1 листопада початок роботи Європейської комісії під керівництвом Урсули фон дер Ляєн перенесли на місяць.[6] Це рішення ухвалили після відхилення запропонованих новим президентом Єврокомісії фон дер Ляєн кандидатур на посади єврокомісарів від Франції, Угорщини та Румунії.[7] Таким чином діяльність Єврокомісії на чолі з Юнкером було подовжено до 1 грудня 2019.

Угорщина, Румунія та Франція змушені були повторно подати кандидатів до Єврокомісії. 29 жовтня 2019 Урсула фон дер Ляєн офіційно висунула на посаду єврокомісарів кандидата від Франції Тьєррі Бретона та Угорщини Олівера Варгеї.[8] Румунія подала нову кандидатуру дещо пізніше через тодішню зміну уряду у своїй країні, позаяк затвердити кандидатуру мав новий Кабмін.

6 листопада 2019 фон дер Ляєн офіційно подала на затвердження єврокомісаром із питань транспорту румунську кандидатку Адіну-Йоану Велян. Поряд із нею Румунія висувала на цю посаду ще одного кандидата, члена Європарламенту Зігфріда Мурешана, однак для фон дер Ляєн при формуванні її Комісії важливим чинником є гендерний баланс.[9]

12 листопада 2019 кандидатів у єврокомісари від Румунії, Франції та Угорщини затвердив Комітет Європарламенту з правових питань. Це відкрило шлях до трьох окремих слухань по кожному з кандидатів 14 листопада.[10] Того дня відповідні комітети Європарламенту затвердили кандидатів у нову Єврокомісію від Франції та Румунії. Не дістав схвалення лише кандидат від Угорщини, який проходив слухання в комітеті із закордонних справ, проте 18 листопада 2019 цей комітет після розгляду його відповідей на додаткові запитання затвердив угорського кандидата на посаді єврокомісара з питань політики сусідства та розширення.[11]

У складі Єврокомісії, який представила новообрана президент Урсула фон дер Ляєн, немає представника Великої Британії. Однак якщо британському прем'єр-міністру доведеться прохати про відстрочення Brexit, як передбачено законом від 4 вересня, Лондон мусить запропонувати кандидатуру претендента на портфель єврокомісара.[12] Станом на 12 листопада 2019, Сполучене Королівство залишається членом ЄС, але так і не запропонувало свого кандидата у нову комісію. Урсула фон дер Ляєн уже двічі просила Лондон надати кандидатуру.[10] 14 листопада 2019 посол Великої Британії в ЄС Тімоті Барроу офіційним листом повідомив Єврокомісію, що британський уряд не подасть кандидатури єврокомісара до виборів 12 грудня.[13] Після цього Єврокомісія того ж дня розпочала процедуру притягнення до відповідальності Великої Британії за порушення правил ЄС у зв'язку з відмовою Сполученого Королівства висунути свого кандидата на посаду комісара ЄС. Від країни зажадали не пізніше ніж 22 листопада ухвалити рішення щодо початку процедури висунення кандидата.[14]

27 листопада 2019 Європарламент затвердив склад комісії фон дер Ляєн 461 голосом «за», тоді як «проти» проголосували 157, а 89 утрималися.[15]

Склад[ред. | ред. код]

Ця комісія відзначається рекордною кількістю жінок — від початку її роботи вони займали 12 із 27 посад,[16] а з 7 жовтня 2020[17] їх стало навіть 13.

Комісар Світлина Сфера відповідальності Держава Європейська партія Національна партія
Урсула фон дер Ляєн Президент Європейської комісії Німеччина Німеччина ЄНП ХДС
Франс Тіммерманс Перший віцепрезидент Європейської комісії Нідерланди Нідерланди ПЄС ПП
Маргрете Вестагер Віцепрезидент Європейської комісії Данія Данія АЛДЄ РВ
Валдіс Домбровскіс Віцепрезидент Європейської комісії Латвія Латвія ЄНП Є
Жозеп Боррель Віцепрезидент Європейської комісії Іспанія Іспанія ПЄС ІСРП
Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки
Марош Шефчович Віцепрезидент Європейської комісії Словаччина Словаччина ЄНП КСД
Міжвідомчі відносини та прогнозування
Вера Йоурова Віцепрезидент Європейської комісії Чехія Чехія АЛДЄ ANO 2011
Цінності і прозорість
Дубравка Шуїця Віцепрезидент Європейської комісії Хорватія Хорватія ЄНП ХДС
Демократія і демографія
Маргарітіс Схінас Віцепрезидент Європейської комісії Греція Греція ЄНП НД
Пропаганда європейського способу життя
Йоганнес Ган Бюджет і адміністрація Австрія Австрія ЄНП АНП
Марейд Маꥳннесс Фінанси Ірландія Ірландія ЄНП ФГ
Марія Габрієл Інновації та молодь Болгарія Болгарія ЄНП ГЕРБ
Ніколя Шміт Робочі місця і соціальні права Люксембург Люксембург ПЄС СРП
Паоло Джентілоні Економіка Італія Італія ПЄС ДП
Януш Войцеховський Сільське господарство Польща Польща АКРЄ ПіС
Еліза Феррейра Згуртованість та реформи Португалія Португалія ПЄС СП
Олівер Варгеї Сусідство та розширення Угорщина Угорщина ЄНП Фідес
Стелла Киріакідес Здоров'я Кіпр Кіпр ЄНП ДО
Дідьє Рейндерс Правосуддя Бельгія Бельгія АЛДЄ РР
Адіна-Йоана Валеан Транспорт Румунія Румунія ЄНП НЛП
Гелена Даллі Соціальна рівність Мальта Мальта ПЄС ЛП
Тьєррі Бретон Внутрішній ринок Франція Франція Позафракційний Незалежний
Йлва Йоганссон Внутрішні справи Швеція Швеція ПЄС СДП
Янез Ленарчич Кризовий менеджмент Словенія Словенія АЛДЄ Незалежний
Ютта Урпілайнен Міжнародне партнерство Фінляндія Фінляндія ПЄС СДП
Кадрі Сімсон Енергетика Естонія Естонія АЛДЄ ЦП
Віргініюс Сінкевічюс Довкілля, океани та рибальство Литва Литва Позафракційний ССЗ

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б дер Ляєн обрано главою Єврокомісії[недоступне посилання]
  2. ↑ Європарламент затвердив новий склад Єврокомісії на чолі з фон дер Ляєн [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.], Німецька хвиля
  3. ↑ Єврокомісія на чолі з фон дер Ляєн почала роботу [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.], hromadske.ua
  4. ↑ Нова Єврокомісія почала роботу [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.], Укрінформ
  5. ↑ Урсула фон дер Ляєн офіційно представила новий склад Єврокомісії [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.], Укрінформ
  6. ↑ Старт роботи нової Єврокомісії відклали. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  7. ↑ Європарламент відклав початок роботи Єврокомісії. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  8. ↑ Фон дер Ляєн затвердила кандидатури єврокомісарів від Франції та Угорщини [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.], Європейська правда
  9. ↑ Фон дер Ляєн затвердила кандидатуру єврокомісара від Румунії [Архівовано 6 листопада 2019 у Wayback Machine.], Європейська правда
  10. ↑ а б Комітет Європарламенту затвердив кандидатури комісарів Румунії, Франції і Угорщини [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.], Європейська правда
  11. ↑ У Європарламенті погодили кандидатуру комісара з розширення ЄС від Угорщини. Він обіцяв Україні "особливу увагу". Архів оригіналу за 19 листопада 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  12. ↑ Якщо Великобританія попросить відтермінування Brexit, вона буде зобов'язана висунути кандидатуру єврокомісара – фон дер Ляєн. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
  13. ↑ Британія не подасть кандидатуру в нову Єврокомісію до виборів 12 грудня
  14. ↑ Єврокомісія покарає Британію через відсутність кандидата на посаду комісара ЄС [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.], Укрінформ
  15. ↑ Офіційний сайт Єврокомісії [Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. ↑ Європейська рада затвердила склад нової Єврокомісії [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.], hromadske.ua
  17. ↑ Марія Думанська (07.10.2020). Європарламент схвалив призначення в Єврокомісії. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комісія_фон_дер_Ляєн&oldid=40744947