Нова демократія (Греція) — Вікіпедія

Нова демократія

Νέα Δημοκρατία
Країна  Греція
Голова партії Кіріакос Міцотакіс
Засновник Константінос Караманліс
Дата заснування 4 жовтня 1974
Штаб-квартира Афіни, Каллітея, проспект Сінгру, 340
Ідеологія ліберальний консерватизм
проєвропеїзм
Членство в міжнародних організаціях Центристський демократичний інтернаціонал
Міжнародний демократичний союз
Європейська народна партія
Девіз Греція має намір зробити це[1]
Офіційний сайт www.nd.gr

«Нова демократія» (грец. Νέα Δημοκρατία) — правоцентристська [2] та ліберально-консервативна [3][4] партія Греції, заснована 1974 року Константіносом Караманлісом.

Історія[ред. | ред. код]

Після початкового періоду успіхів у 1970-х роках, партія у період 1980-х — 90-х років знаходилась в опозиції. На дострокових парламентських виборах 2004 р., «Нова демократія» повернулась до влади під керівництвом Костаса Караманліса, племінника Константіноса Караманліса, і до 2009 року перебувала при владі: формувала більшість у Грецькому парламенті та Кабінет міністрів Греції.

У Грецькому парламенті депутати від «Нової демократії», використовуючи 41,9 % поданих за них голосів виборців, зайняли 152 місця. Найбільший суперник партії, Загальногрецький соціалістичний рух ПАСОК, спираючись на 38,1 % голосів виборців, отримав 102 мандата замість колишніх 117-ти. При цьому все ж позиції двох найбільших партій дещо похитнулись: зміцнили свої позиції комуністи (8,1 % — 21 мандат) та націоналісти (5,9 % — 12 місць).

На парламентських виборах 2009 року Нова демократія набрала 33.49 % голосів виборців, поступившись опозиційному соціалістичному руху ПАСОК. Відтак новим прем'єр-міністром країни став лідер ПАСОК Йоргос Папандреу. Костас Караманліс добровільно відмовився від посади голови партії. На конгресі 8 листопада було прийнято рішення про внесення змін до Статуту «Нової демократії», які передбачали вибори президента партії усіма членами.[5] Відтак право голосу отримали навіть ті, хто стане членами партії у день виборів.

Вибори були призначені на 29 листопада 2009 року (у разі необхідності перевибори мали б відбудутися 5 грудня 2009 року[5]). На цю посаду висунуто такі кандидатури: Дімітріос Аврамопулос, Антоніс Самарас, префект Салонік Панайотіс Псоміадіс, а також Дора Бакоянні[6], проте Дімітріс Аврамопулос невдовзі відмовився від балотування. За даними першого опитування, проведеного виданням «Катемеріні» напередодні виборів, Антоніса Самараса підтримувало 43 %, Дору Бакоянні — 35 %, Панайотіса Псоміадіса — 18 %.[7] Зрештою новим очільником партії став Антоніс Самарас[8].

Антоніс Самарас швидко проявив себе як вкрай принциповий та непримиренний політик. Так, 7 травня 2010 він виключив зі складу партії колишнього міністра закордонних справ Греції Дору Бакоянні після того, як вона проголосувала за ратифікацію програми фінансової допомоги Греції від ЄС та МВФ задля відвернення дефолту[9][10], всупереч позиції партії[11]. 14 червня 2010 року про свій добровільний вихід із парламентської фракції Нової демократії повідомив Костас Кільтідіс, колишній Міністр агропромислового розвитку[12].

В продовження низки скандалів про підкуп керівництва грецьким відділенням Siemens, що тривала з 2009 року, 30 травня 2010 року Антоніс Самарас оголосив про намір очистити партію від членів, чиє ім'я причетне до корупційних скандалій, серед яких зокрема Аристотель Павлідіс, Теодорос Руссопулос і Георгіос Вулгаракіс[13]. Оскільки 28 травня 2010 року колишній міністр транспорту та комунікацій Греції Тасос Мантеліс зізнався парламентському комітету, що взяв хабар на суму 100 тисяч євро (123,5 тисячі доларів) у компанії Siemens в 1998 році[14].

30 травня 2010 року відбулись вибори регіональних лідерів партії — вдруге в історії партії вибори були прямими та загальними[15]. З 25 по 27 червня 2010 року тривав 8 партійний з'їзд Нової демократії, на якому Антоніс Самарас проголосив новим завданням відміну меморандуму, підписаному Грецією із ЄС та МВФ задля подолання боргової кризи[16].

Старий логотип «Нової Демократії»

В січня 2011 року Нова демократія переїхала в нову штаб-квартиру по проспекту Сінгру. У старому офісі партії, неокласичній будівлі на вулиці Рігілліс, 18, розмістився Інститут демократії імені Константіноса Караманліса[17]. 21 січня 2011 року в новому партійному офісі Антоніс Самарас презентував новий логотип партії, який тепер складається з помаранчової і оливкової хвилястих ліній та літер ΝΔ блакитного кольору. Новий логотип, за словами лідерами, має стати «символом партії в 21 столітті, він символізує прозорість, лідерство, гуманність, впевненість. Старий логотип не відкидається партією, він стає її історією»[18].

Результати на парламентських виборах в Греції[ред. | ред. код]

Рік Лідер партії Кіль-ть голосів % голосів Кіль-ть депутатів
фракції в парламенті
Позиція
1974 Константінос Караманліс 2.669.133 54,4% 220 Правління
1977 Константінос Караманліс 2.146.365 41,8% 171 Правління
1981 Георгіос Ралліс 2.034.496 35,9% 115 Опозиція
1985 Константінос Міцотакіс 2.599.681 40,8% 126 Опозиція
червень 1989 Константінос Міцотакіс 2.887.488 44,3% 145 Широка коаліція
листопад 1989 Константінос Міцотакіс 3.093.479 46,2% 148 Широка коаліція
1990 Константінос Міцотакіс 3.088.137 46,9% 150 Правління
1993 Константінос Міцотакіс 2.711.241 39,3% 111 Опозиція
1996 Мільтіадіс Еверт 2.584.765 38,1% 108 Опозиція
2000 Костас Караманліс 2.935.196 42,7% 126 Опозиція
2004 Костас Караманліс 3.359.058 45,4% 165 Правління
2009 Костас Караманліс 2,295,967 33.48% 91 Опозиція
травень 2012 Антоніс Самарас
1 183 851
18.9%
108
Широка коаліція
червень 2012 Антоніс Самарас
1 825 377
29.66%
129
Широка коаліція
січень 2015 Антоніс Самарас
2 246 064
27.81%
76
Опозиція
вересень 2015 Вангеліс Меймаракіс
1 526 205
28.10%
75
Опозиція
2019
Кіріакос Міцотакіс
2 251 411
39,85%
158
Правління

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Profile of parties running in May 6 Greek elections, May 3, 2012, Катимеріні
  2. Robert Thomson (2011). Resolving Controversy in the European Union: Legislative Decision-Making before and after Enlargement. Cambridge University Press. с. 90. ISBN 978-1-139-50517-8.
  3. José M. Magone (2003). The Politics of Southern Europe: Integration into the European Union. Praeger. с. 148. ISBN 978-0-275-97787-0.
  4. Derek W. Urwin (2014). The Community of Europe: A History of European Integration Since 1945. Routledge. с. 206. ISBN 978-1-317-89252-6.
  5. а б Оппозиция выбирает своего лидера[недоступне посилання з грудня 2021]
  6. На всеобщих выборах НД будет избран новый президент[недоступне посилання з грудня 2021]
  7. Opinion polls on ND leadership race
  8. Samaras new ND leader, pledges unity
  9. Bakoyannis expelled from ND
  10. [недоступне посилання з квітня 2019 Pasok and ND deputies expelled — ERT]
  11. Samaras: Vote against measures. Архів оригіналу за 8 травня 2010. Процитовано 31 травня 2010.
  12. New independent MP
  13. «Мы смело выходим в общество». Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 31 травня 2010.
  14. Экс-министр Греции признался в получении взяток от Siemens[недоступне посилання з червня 2019]
  15. ND votes for new local leaders
  16. Завершился 8-й съезд НД. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 30 червня 2010.
  17. ND moving to new HQ, ana-mpa, 15-01-2011
  18. ND unveils new 'emblem of 21st century', 21-01-2011

Посилання[ред. | ред. код]