Ковбаса Яків Федосійович — Вікіпедія

Ковбаса Яків Федосійович
Яків Ковбаса
При народженні	Ковбаса Яків Федосійович
Народження	3 березня 1920; Левченки, Роменський район, Сумська область
Смерть	31 січня 2001 (80 років)
	Київ
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Країна	Україна
Діяльність	художник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковбаса.

Ковбаса Яків Федосійович (3 березня 1920, Левченки, Роменський район, Сумська область — 31 січня 2001, Київ, Україна) — архітектор, художник.

Біографія[ред. | ред. код]

Яків Ковбаса народився у селі Левченки Роменського району Сумської області 3 березня 1920 року. Закінчив Харківську художню школу. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1945 до 1951 року навчався в Київському художньому інституті на факультеті архітектури. Був одружений з Шурою Білоусовою. Викладав у Київському художньому інституті з 1971 по 1993 рік на кафедрі архітектурного проектування, доцент з 1971 року. Помер у Києві 31 січня 2001 року, похований на Байковому кладовищі.

Характер і вдача митця[ред. | ред. код]

З когорти Івана Гончара, Івана Дзюби, Евгена Сверстюка, Михайла Брайчевського, Івана Світличного та інших подвижників української справи, Яків Ковбаса мав компанійську вдачу, був душею будь-якого товариства, жартівливий і дотепний. Розмовляв виключно українською мовою, причому до нього не могло бути й претензій. Митець часто згадував роки, коли він навчався у Художньому інституті. У їхньому гурті був зять Остапа Вишні Льоня Євтушенко. Веселі й голодні студенти заходили «до Вишень» на Червоноармійську і до Роліту (ріг Леніна й Коцюбинського, помешкання 26), щоб провести вечір з Павлом Михайловичем і Варварою Олексіївною. Там бували відомі потім митці Югай Володимир Миколайович, Фелікс Коцюбинський.

Творчість[ред. | ред. код]

Як художник, працював у техніці акварелі. Персональні виставки відбулись у 1993, 1995 роках. По війні Яків Феодосійович пройшов добру школу під час відбудови Чернігівського музею, створеного Василем Кричевським-батьком. Ковбаса відчував поезію самих літер, українських шрифтів, спеціально нарбутівського, виконаного на камені, орнаменту. Нагороджений орденами, медалями, подяками.

Монографії[ред. | ред. код]

Ковбаса Яків — автор монографії «Садово-паркове мистецтво».

Серед реалізованих проєктів:

Павільйон «Тваринництво» на ВДНГ УРСР у Києві (1-а пол. 1950-х рр.)
Ботанічний сад (1965) і парк культури та відпочинку (перепланування, 1970) в Донецьку
архітектурної частини пам'ятників Д. Мануїльському в Києві (1966)
Тарасові Шевченку в м. Яготин, Київська область (1972)
погруддя Івана Стрельченка в місті Гола Пристань, Херсонська область (1983)
надмогильні пам'ятники Михайлові Коцюбинському на Болдиних горах у Чернігові (1955)
Остапові Вишні (1958)
Леонідові Смілянському (1972)
Брав також участь у проектуванні готелів «Інтурист» у Донецьку та Запоріжжі. (1952, не реалізований).
Автор низки праць з паркобудівництва та ландшафтної архітектури. Писав акварелі. 1993 і 1995 рр. у Києві відбулися персональні виставки.

Нагороди[ред. | ред. код]

Отримав 2-у премію за конкурсний проєкт станції метро «Вокзальна» в Києві (1952, не реалізований).

Друзі[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Ковбаса Яків Федосійович [Архівовано 22 Червня 2020 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України
Сергій Білокінь. Люди в музеї Івана Гончара [Архівовано 31 Січня 2020 у Wayback Machine.]