Качаки — Вікіпедія

Косовсько-албанські повстанці, які контролюють дорогу у Косово, 1920-ті роки

Качаки (алб. kaçak, серб. kačaci/качаци) — термін, використовуваний для албанських бандитів, що діяли у XIX і на початку XX століття на терені сьогоденної Північній Албанії, Чорногорії, Косово та Македонії, а пізніше як термін для албанських повстанців, які воювали проти Королівства Сербії (19101918) та Королівства Югославії (19181924).

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово походить від турецького kaçak («бандит, злочинець, дезертир»), оригінал з kaç-ak («той, хто тікає, дезертир»). Слово відноситься до албанських злочинців, які групами нападали і грабували приватних осіб, каравани або села.

Історія[ред. | ред. код]

Комітет з питань національної оборони Косово (Komiteti për Mbrojten Kombëtare së Kosovës) був створений у Шкодері під лідерством Хасана Приштини. Комітет спонсорував повстанців і організував активний опір у Північній Албанії та районах Югославії, де проживало албанське населення.

У 1918 році албанські качаки були активні навколо Охрида і Бітоли.

Качаки були популярні серед албанців, їх локальна підтримка збільшилася у 1920 році, коли Хасан Приштина став членом парламенту Албанії, Ходже Кадріу став міністром юстиції, а Байрам Цуррі став військовим міністром. Всі троє були косовськими албанцями. Протягом цього часу, косовські албанці під проводом Азема Галіци почали збройну боротьбу, також відому як Качакський рух.

Вони широко зображені в албанському фольклорі.

Персоналії[ред. | ред. код]

Османський період[ред. | ред. код]

Югославський період[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]