French
DeutschСкандербег — Вікіпедія
| Скандербег | |
|---|---|
| алб. Skënderbeu | |
 | |
| Народився | 6 травня 1405 Sinëd, Principality of Kastriotid |
| Помер | 17 січня 1468[1][2][3] (62 роки) Лежа, Венеційська республіка ·малярія |
| Поховання | Лежа |
| Країна |  Венеційська республікаОсманська імперія |
| Діяльність | аристократ, державний діяч, військовий керівник |
| Alma mater | Школа Ендерун |
| Знання мов | албанська[4][5] |
| Членство | Орден Дракона |
| Посада | монарх |
| Військове звання | командир |
| Конфесія | християнство[6] і католицтво[6] |
| Рід | Кастріоті |
| Батько | Jovan Kastriotd |
| Мати | Voisava Tripaldad |
| Родичі | Irene Castriota Scanderbegd |
| У шлюбі з | Доніка Кастріотіd[7] |
| Діти | Gjon Kastrioti IId |
| Автограф |  |
 | |
Георгій Кастріоті (6 травня 1405 — 17 січня 1468), відомий як Скандербег (алб. Gjergj Kastrioti Skënderbeu, лат. Georgius Castriotus Scanderbegh, тур. İskender Bey, що означає «Пан Олександр») — албанський князь, вождь антиосманського повстання, національний герой Албанії, оспіваний у піснях.
Служив у османській армії, але згодом почав війну за незалежність Албанії. Був мусульманином, проте повернувся до християнства. У багатьох битвах проявляв неабияку мужність, за що османи назвали його Іскандер, тобто — Александр (ім'я Александра Македонського завжди було на Сході синонімом героя). Шолом Скандербега зображений на сучасному гербі Албанії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї албанського князя-католика Гьона (Івана) Кастріоті та знатної сербки Воісави. Його в дитинстві віддали султанові Мураду II як заручника. Там він прийняв іслам та став відомий під ім'ям Іскандер-бей або в албанській вимові Скандербег і прославився у битвах за Османську імперію. Під його керівництвом була кавалерія з 5000 османських вершників.
1443 року Скандербег, що повернувся на батьківщину, підняв повстання в Албанії і, проголошений албанськими старшинами вождем албанців, розбив османів на Чорній Дрині, а потім, уклавши союз із Угорщиною, примусив Мурада II зняти облогу з албанського міста Круї. У листопаді 1443 він був оголошений главою князівства Кастріоті.
Коли у його сім'ї відібрали родовий маєток в Круї, Скандербег зрікся мусульманства. 1444 року уклав військово-політичний союз із Венецією та вождями різних племен («Ліга Лежі»), після чого, маючи в своєму розпорядженні невеликий кавалерійський загін, що базувався в Круї, він розгорнув партизанську війну в Північній Албанії.
Завдавши поразки військам Османської імперії в 1449 і 1451 роках, Скандербег був визнаний (1461 рік) султаном Мехмедом II як правитель Албанії.
З не меншим успіхом Кастріоті чинив опір султанові Мехмеду II і навіть після здобуття Константинополя османами 1453 року уклав вигідний для Албанії мир.
Неаполітанський король Фердинанд надав йому титул герцога Сан-П'єтро як нагороду за допомогу проти герцога Анжуйського. 1463 року Кастріоті розірвав, за благословенням папи римського Пія II, мир з османами і знову завдав їм кілька досить відчутних поразок у ході Першої османсько-венеційської війни (1463—1479). Мехмед II готувався вислати проти нього всі свої сили, але Кастріоті помер, ймовірно від малярії в контрольованій венеційцями Лежі. Невдовзі після смерті Скандербега албанські землі були підкорені османами та перебували у складі Османської імперії кілька століть.
Нащадки Кастріоті знайшли прихисток у Неаполітанському королівстві, де отримали феодальні володіння.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Skanderbeg
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б https://www.biografiasyvidas.com/biografia/s/scanderberg.htm
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/67792227
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б https://www.roman-catholic-saints.com/skanderbeg.html
- ↑ http://www.radiandradi.com/kostantin-arianiti-kominata-komneni-eskluzive-nga-prof-lutfi-alia/
Джерела[ред. | ред. код]
- Скандербеґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Скандербеґ, властиво Юрій Кастріот // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1753. — 1000 екз.
- I Castriota Scanderbeg (італ.)
| ||||||||||||||||||||||||||
