Карл Мюррей — Вікіпедія

Карл Мюррей
Народився 1955
Країна  Велика Британія
Діяльність планетолог
Alma mater Лондонський університет[1]
Науковий керівник Iwan P. Williamsd[1]
Аспіранти, докторанти Thomas James Joseph Kehoed[1]
Maria **Helena** Moreira Moraisd[1]
Michael Wyn Evansd[1]
Apostolos Christou[d][1]
Othon Cabo Winterd[1]
Silvia Giuliatti Winterd[1]
Mitchell K. Gordond[1]
Nicholas J Cooperd[1]
Angela E. Flynnd[1]
Carlos Chavezd[1]
Gareth A. Williamsd[1]

Карл Десмонд Мюррей (англ. Carl Desmond Murray, нар. 1955) — британський планетолог, провідний світовий експерт з кілець Сатурна, почесний професор математики та астрономії Лондонського університету королеви Марії. Спільно зі Стенлі Дермоттом написав всесвітньо відомий підручник з динаміки Сонячної системи[2].

Освіта і кар'єра[ред. | ред. код]

Карл Мюррей народився у вересні 1955 року в Белфасті в Північній Ірландії, в сім'ї лікаря Френка Мюррея[en]. Він виріс там і в Ньюкаслі[en], графство Даун. У 1977 році він здобув ступінь бакалавра наук з прикладної математики в Коледжі королеви Марії в Лондоні, отримавши відзнаку першого класу[en]. Здобув ступінь доктора філософії в тому ж коледжі в січні 1980 року, захистивши дисертацію «Аспекти динамічної еволюції малих частинок у Сонячній системі» під керівництвом Айвана Вільямса[3][4].

Його подальша кар'єра також проходила в Коледжі королеви Марії, який згодом став Лондонським університетом королеви Марії. З 1995 року він працює професором кафедри астрономії Університету Флориди.

Інтереси Мюррея охоплюють усі аспекти динаміки Сонячної системи. З моменту 1990 року він був ключовим членом команди аналізу зображень космічної місії Кассіні — Гюйгенс[5]. Він вивчав складну динаміку кілець Сатурна, особливо кільце F, а також гравітаційну взаємодію між кільцями та сусідніми супутниками[4].

У 2007 році група астрономів з Європейського космічного агентства під керівництвом Мюррея за допомогою зонда Кассіні виявила новий (60-й) супутник Сатурна[6][7].

Він також працював у провідних астрономічних журналах[8]:

Книги[ред. | ред. код]

  • Planetary Ring Systems: Properties, Structure, and Evolution, with Matthew S. Tiscareno, 2018
  • Solar System Dynamics, with Stanley F. Dermott, 2010[2]
  • Atlas of the Planar, Circular, Restricted Three-Body Problem, with Othon C. Winter, 1994
  • Expansion of the Planetary Disturbing Function of Eighth Ord, with David Harper, 1993

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

На його честь названо астероїд 5598 Карлмюррей[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ а б Solar System Dynamics by Carl D. Murray & Stanley F. Dermott, Cambridge University Press, February 2000, ISBN 0521575974
  3. ↑ Carl D. Murray at the Mathematics Genealogy Project
  4. ↑ а б Insider's Cassini: Dr. Carl Murray and the F Ring by Todd J. Barber, NASA, July 21, 2010
  5. ↑ The mission of a lifetime: Professor Carl Murray and Cassini, 27 years later Queen Mary University of London, 2017
  6. ↑ Meet Frank, Saturn's 60th moon ABC Science, 23 July 2007
  7. ↑ Saturn's 60th The European Space Agency, July 20, 2007
  8. ↑ 198 results for Carl D. Murray ScienceDirect
  9. ↑ Carl D. Murray Astronomy Unit, School of Physical and Chemical Sciences, Queen Mary University of London

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Мюррей&oldid=42232572