Карл Валуа — Вікіпедія

Карл Валуа
фр. Charles de Valois
Народився	12 березня 1270 Венсенн
Помер	16 грудня 1325(1325-12-16)[1][2][3] (55 років) Ножан-ле-Руа
Поховання	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Jacquesd
Країна	Франція
Діяльність	політик, письменник
Знання мов	французька
Посада	граф Анжуйськийd
Рід	House of Capetd і Валуа
Батько	Філіп III Сміливий[4]
Мати	Ізабелла Арагонська (королева Франції)[4]
Родичі	Карл IV
Брати, сестри	Маргарита Французька[d], Бланка Французька (герцогиня Австрії), Людовік Д'Евре, Людовик Французький[d] і Філіп IV[4]
У шлюбі з	Маргарита Анжуйська[4], Катерина де Куртене і Матильда де Шатільйон[4]
Діти	Філіп VI[4], Маргарита Валуа, Charles II, Count of Alençond, Катерина II, Joan of Valois, Countess of Beaumontd, Marie of Valois, Duchess of Calabriad, Ізабелла Валуа (герцогиня Бурбона), Бланка Валуа[4], Isabelle of Valois, Duchess of Brittanyd, Людовик II (граф Шартру), Жанна Валуа (графиня Ено), Jean de Valoisd і Isabelle of Valoisd
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Валуа (фр. Charles comte de Valois, 12 березня 1270, Венсенн — 16 грудня 1325, Ножан-ле-Руа) — онук Людовика Святого і брат Філіппа IV Красивого, граф Валуа, граф Менський, Анжуйський, Алансонський, Шартрський, Першський, носив титул імператора Константинопольського, графа Романського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Карл народився 12 березня 1270 року. Батьком Карла був король Франції Філіпп III Сміливий, матір'ю Ізабелла Арагонська. Карл був молодшим братом короля Франції Філіппа IV Красивого. Посвячений у лицарі в чотирнадцятирічному віці 1284 року. В тому ж році через папського легата був обдарований Арагонським королівством, Папа таким чином розраховував створити суперника для Педро III, короля Арагону, який захопив Сицилію і став ворогом Папи. Але престол Карлу зайняти не вдалося, і він відрікся від титулу короля Арагонського в 1295 році.

В 1285 році отримав від батька в управління землі Валуа і Алансону. За своєю першою дружиною Маргаритою Анжу — граф Анжу, Мена і Перша (березень 1290 року); титулярний імператор Латинської імперії (Константинопольський) по другій своїй дружині (січень 1301 року), Катерині де Куртене. За допомогою папи Боніфація VIII став графом Романьї.

Дід Філіппи — королеви Англії, дружини Едуарда III Плантагенета. Воював в Італії за папське графство в 1301 р, 1302 року сприяв поваленню уряду «білих гвельфів» у Флоренції й приходу до влади «чорних гвельфів» — прихильників папи римського, командував двома військовими експедиціями в Аквітанію (1297 р. і 1324р.), був кандидатом на престол імператора Священної Римської імперії. Помер в Ножан-ле-Руа.

Карл Валуа претендував на багато корон, але жодного разу не домігся успіху. Про нього залишилося вислів: «Син короля, брат короля, дядько трьох королів, батько короля, але сам не король».

Карл Валуа, як і багато його родичів, в заповіті (від 1325-го року) вказав, що бажає, щоб його тіло було поховане в монастирі якобінців, нутрощі в найближчому до місця смерті цистерціанському монастирі, а серце в монастирі Кордельєрів. Коли смерть наздогнала Карла в Перре (Perray) 16 грудня 1325 року, то його тіло знайшло спокій у якобінців між двома дружинами, серце поруч з третьою дружиною Маго де Сен-Поль у Кордельєрівв, а нутрощі в абатстві Шаліс.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружини[ред. | ред. код]

• Маргарита (нар. 1273(1273) — 31 грудня 1299) — графиня Анжу та Мена (з 16 серпня 1290 по 31 грудня 1299). Дочка короля Неаполю Карла ІІ та його дружини Марії Угорської. Вийшла заміж за Карла 16 серпня 1290.
• Катерина (нар. 25 листопада 1274(12741125) — 11 жовтня 1307) — номінальна імператриця Латинської імперії (з 15 грудня 1283 по 11 жовтня 1307). Дочка номінального імператора Латинської імперії Філіппа І та його дружини Беатриси Неапольської. Вийшла заміж за Карла 28 лютого 1301.
• Матильда (нар. 1293(1293) — 3 жовтня 1358) — дочка графа Сен-Полю Гі III та його дружини Марії Бретонської. Вийшла заміж за Карла в липні 1308 році.

Діти[ред. | ред. код]

• Від першої дружини:

1. Ізабелла (1292 — 1309) — віконтеса-консорт Ліможу (з 1301 по 1309). Дружина майбутнього герцога Бретані Іоанна ІІІ. Потомства не залишила.
2. Філіпп (нар. 17 листопада 1293(12931117)^[5] — 22 серпня 1350) — король Франції (з 1 квітня 1328 по 22 серпня 1350), засновник династії Валуа на французькому троні. Вступ Філіппа на трон Франції спричинив початок Столітньої війни в 1337 році.
3. Іоанна (бл. 1294 — 7 березня 1352) — графиня-консорт Ено та Голландії (з 19 травня 1305 по 7 червня 1337). Дружина графа Вільгельма І. Матір графів Ено та Голландії Вільгельма ІІ, Маргарити І та королеви-консорт Англії Філіппи.
4. Маргарита (бл. 1295 — 1342) — графиня-консорт Блуа, Дюнуа і Фретевалю (з 1310 по 1342). Дружина графа Гі І.
5. Карл (1297 — 26 серпня 1346) — граф Алансона, Перша (з 16 грудня 1325 по 26 серпня 1346) та Шартру (з 2 листопада 1328 по 26 серпня 1346).
6. Катерина (1299 — 1300) — померла немовлям.

• Від другої дружини:

1. Іоанн (1302 — 1308) — граф Шартру. Помер в дитинстві.
2. Катерина (січень 1302/квітень 1303 — 20 вересня 1346) — номінальна імператриця Латинської імперії , княгиня-консорт Ахеї і Таранто. Друга дружина короля Албанії Філіппа І.
3. Іоанна (1304 — 9 липня 1363) — графиня-консорт Бомон-ле-Роже (з 1318 по 1332) і Річмонду (з 1341 по 1342), дружина графа Роберта ІІІ.
4. Ізабелла (1306 — 11 листопада 1349^[6]) — ігуменя абатства Фонтевро.

• Від третьої дружини:

1. Марія (1309 — 6 грудня 1328) — герцогиня-консорт Калабрії, друга дружина герцога Калабрії і спадкоємця Неапольського трону Карла I. Матір королеви Неаполю Іоанни І. Померла під час пологів п'ятої дитини, у віці 19-ти років.
2. Ізабелла (1313 — 26 липня 1383) — дружина герцога П'єра І. Матір герцога Людовика ІІ, королеви-консорт Франції Іоанни та королеви-консорт Кастилії Бланки.
3. Бланка (1317 — 1 серпня 1348) — королева-консорт Богемії та Німеччини, після її одруження з королем та майбутнім імператором Священної Римської імперії Карлом IV.
4. Людовик (1318 — 2 листопада 1328),помер в дитинстві.

Бастарди[ред. | ред. код]

• Від Олени де Броссар (нар. 1250):

1. Маргарита (1286 — липень 1342^[7])
2. Антуан (1289 — 21 серпня 1346^[8])
3. Іоанна (1290 — ?)

• Від N де Нойлі:

1. Вільгельм (бл.1300 — ?) — лорд Даміньї.

Примітки[ред. | ред. код]

Генеалогія та некрополістика Find a Grave · Genealogics.org · Geni.com · Kindred Britain · Родовід · valois Roglo · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree Словники та енциклопедії Велика каталанська енциклопедія · Britannica (11-th) · De Agostini · Encyclopædia Britannica Довідкові видання Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · Google Arts & Culture · Французька Вікідія Нормативний контроль BNF: 15550534f · Freebase: /m/03df6c · GND: 137807902 · ISNI: 0000000140905582 · SUDOC: 113663404 · VIAF: 197982108 · WorldCat: viaf-197982108

п о р Імператори Латинської імперії Константинополя Правлячі імператори (1204-1261) Балдуїн I Генріх П'єр Іоланда де Ено (регентство) Конон де Бетюн (регентство) Джованні Колонна (регентство) Роберт Балдуїн II Титулярні імператори (1261-1383) Балдуїн II Філіпп I Катерина I (разом з Карлом Валуа) Катерина II (разом з Філіппом II) Роберт II Філіп II Жак де Бо