Загрей — Вікіпедія

Загре́й (дав.-гр. Ζαγρεύς) — в давньогрецькій міфології божество містерій, яке ототожнюється з Діонісом, так званий «старший Діоніс». Загрей був убитий в дитинстві титанами, проте його серце вціліло і завдяки цьому Загрей народився вдруге як Діоніс. Загрей — також епітет Діоніса, іноді й Аїда.

У міфах[ред. | ред. код]

Народження[ред. | ред. код]

Згідно з Нонном Панополітанським, Зевс відвідав Персефону в вигляді змія[1], і та народила йому рогате немовля[2] Загрея, тобто Діоніса, на острові Крит[3]. Годувальницею була Деметра[4]. Згідно з орфіками, годувальницею була Персефона[5]. Есхіл в «Сісіфі» називав його сином Аїда[6].

Загрей і титани[ред. | ред. код]

Ледве встигнувши з'явитися на світ, новонароджений син сів на трон свого батька, Зевса, і, отримавши від Зевса скіпетр[7], почав повторювати за батьком кидання блискавок[8].

Попри могутність Загрея, титани-змовники напали на хлопчика, коли той дивився в дзеркало. Гера підкупила варту, щоб вона покинула пост і за допомогою брязкалець та дзеркала виманила немовля з трону[9]. Щоб урятуватися, Загрей змінював подобу. Коли ж він набув образу бика, титани наздогнали його і розірвали[10], а з його тіла замість крові полився білий мед[11]. Сім[12] шматків тіла вони помістили в триногу посудину, зварили, підсмажили та з'їли[13]. Недоторканим лишилося серце Загрея, тобто сама сутність бога[14].

Згідно з Арнобієм, Зевс ув'язнив титанів у Тартарі саме за вбивство Загрея (а не за боротьбу проти олімпійських богів)[15].

Відродження Загрея[ред. | ред. код]

Афіна врятувала серце Загрея[9]. Зевс зробив із серця напій, який дав дочці Кадма, Семелі. Випивши його, Семела завагітніла Діонісом[16]. В іншому варіанті Зевс проковтнув серце і Семела потім зачала від Зевса Діоніса[17]. Аполлон поховав тіло Загрея в Дельфах, зібравши шматки тіла в посудину[18].

Загрей і людство[ред. | ред. код]

Пізні античні джерела, а саме Олімпіодор, зазначають, що Зевс спопелив тих титанів, які скуштували плоть Загрея, і з цього попелу виникли люди. Через це люди успадкували провину титанів і частку Загрея[19][20]. Платон також згадував, що люди деградують, уподібнюючись титанам[21].

Трактування образу[ред. | ред. код]

Діодор Сицилійський ототожнював єгипетського Осіріса з Загреєм[22]. На його думку, міф про загибель Діоніса переказав Орфей, маючи на увазі вбивство Загрея титанами. При цьому насправді було декілька осіб на ім'я Діоніс[3].

Англійський філолог Мартін Лічфілд Вест пропонував, що міф про вбивство Загрея є головним міфом Діонісійських містерій. Згідно з його реконструкцією первісного міфу, Загрей мусив стати наступником Зевса в керуванні світом, але заздрісна Гера підмовила титанів убити його[23].

Роберт Ґрейвс пояснював походження міфу тим, що на Криті був звичай щороку вбивати та з'їдати хлопчика. Це було жертвопринесення богині місяця Кар (Артеміді Карії). Перетворення Загрея відображають 5 пір критського року, символізовані левом, козою, конем, змією та биком. Потім ритуальне вбивство замінили символічним дійством, під час якого претенденти на членство в орфічному товаристві виступали в ролі Загрея, а інші учасники вдавали, що вбивають його[24].

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Загрей — головний герой відеогри Hades (2020), де він син Аїда та Персефони, що намагається втекти з царства мертвих[25].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нонн. Діяння Діоніса V 565
  2. ↑ Еврипід. Вакханки 100
  3. ↑ а б Діодор Сицилійський. Історична бібліотека 5. 75. 4
  4. ↑ Софокл. Антигона 1121
  5. ↑ Орфічні гімни XLVI 6
  6. ↑ Есхіл. Сісіф-утікач, фр.228
  7. ↑ Нонн. Діяння Діоніса XXXIX 71
  8. ↑ Нонн. Діяння Діоніса XXXVIII 207
  9. ↑ а б Фірмік Матерн VI
  10. ↑ Орфіка, фр.34 Керн; Гігін. Міфи 155
  11. ↑ Нонн. Діяння Діоніса VI 169—176
  12. ↑ Орфіка, фр.210 Керн
  13. ↑ Арнобій. Проти язичників V 19; Прокл. Коментар до «Тімея» Платона II, стр.145 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.193-194
  14. ↑ Нонн. Діонісіака 31. 28 і далі
  15. ↑ Арнобій Афр. Проти язичників 5.19
  16. ↑ Псевдо-Гігін, Оповіді 167
  17. ↑ Гігін. Міфи 167
  18. ↑ Каллімах до Євтифрона у Цеца. До Лікофрона 208
  19. ↑ Олімпіодор. «Федон» Платона 1.3
  20. ↑ Berthelot, Katell; Morgenstern, Matthias (11 квітня 2011). The Quest for a Common Humanity: Human Dignity and Otherness in the Religious Traditions of the Mediterranean (англ.). BRILL. с. 37—39. ISBN 978-90-04-20165-1.
  21. ↑ Платон. Закони 3.701bc
  22. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека 4. 6. 1
  23. ↑ West, Martin L. (1998). The Orphic poems. Sandpiper books (вид. Repr. d. Ausg. 1983). Oxford: Clarendon Pr. ISBN 978-0-19-814854-8.
  24. ↑ Graves, Robert (28 вересня 2017). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). Penguin Books Limited. с. 30—32. ISBN 978-0-241-98338-6.
  25. ↑ Does Hades Depict Greek Mythology Authentically?. ScreenRant (англ.). 27 серпня 2020. Процитовано 21 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Загрей&oldid=42339070