Джуліано Медічі (Мікеланджело) — Вікіпедія

«Джуліано Медічі»
італ. Giuliano de' Medici duca di Nemours
Творець:	Мікеланджело Буонарроті
Час створення:	1526 —1534
Розміри:	168 х 80 см
Висота:	168 см
Ширина:	80 см
Матеріал:	Мармур
Жанр:	portrait sculptured
Зберігається:	Флоренція, Італія
Музей:	Капела Медічі
«Джуліано Медічі» у Вікісховищі

«Джуліано Медічі» (італ. Giuliano de' Medici duca di Nemours) — мармурова статуя, що зображує Джуліано Медічі, герцога Немурського, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1526 — 1534 рр. Статуя входить до композиції надгробку Джуліано Медічі у капелі Медічі.

Історія створення[ред. | ред. код]

Нова сакристія (ризниця) була задумана як меморіальна капела Джуліано Медичі, брата Папи Римського Лева, і Лоренцо, його племінника, які померли молодими. Це був задум Лева X, але замовником став папа Климент VII, інший член сім'ї Медичі, який активно підтримував цей проект.

Мікеланджело працював над статуєю протягом 1526 — 1533 рр.^[1].

Опис[ред. | ред. код]

Скульптура не є портретом, а виступає ідеалізацією, яка додає «величі»^[2]. Гіббард писав що, статуя «Джуліано» більше відповідала б Лоренцо, і невелика ймовірність того, що скульптури були переплутано, могла б бути, якби не свідчення Вазарі про те, що Мікеланджело встановив у нішах статуї воєначальників («Лоренцо» та «Джуліано») ще до від'їзду до Рима^[2].

Лібман порівнює динамічну позу герцога з позою «Мойсея» — різкий поворот, пружиниста нога^[3].

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

У біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961) написано, що Мікеланджело вирізьбив статую для контрасту^[а] і: «(…) композиція статуї „Джуліано“ пронизана дією (…). У вільній позі Джуліано відчувається круговий рух — напружений і безперервний»^[4]^[5].

Коментарі[ред. | ред. код]

а. ^{^} зі споглядальним «Лоренцо»

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Эрпель, 1990, с. 50.
↑ ^а ^б Hibbard, 1974, с. 188.
↑ Либман, 1964, с. 21.
↑ Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.) . www.scribd.com. с. 700. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 9 вересня 2012. (…) For contrast he evolved an action-composition of Giuliano for over the tomb holding the Day and Night on the opposite wall: loose, with a circulation of tension and a continuous state of motion(…)
↑ Стоун, 1991, с. 670.

Джерела[ред. | ред. код]

Баренбойм П. Д., Шиян С. Н. / Петр Баренбойм, Сергей Шиян. Микеланджело. Секреты капеллы Медичи. — М. : Слово/Slovo, 2006. — 192 с. — ISBN 5-85050-825-2. (рос.)
Брион Марсель. Микеланджело / Пер. с фр. Г. Г. Карпинского = фр. Michel-Ange. — М. : Молодая гвардия, 2002. — ISBN 5-235-02487-7. (рос.)
Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти. — М. : Советский художник, 1964. (рос.)
Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
Стоун І. Муки и радости. Роман: Пер. с англ. Н. Банникова = англ. The Agony and the Ecstasy. — М. : Правда, 1991. — 768 с. — ISBN 5-253-00154-9. (рос.)
Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
Herbert von Einem; Ronald Taylor. Michelangelo = нім. Michelangelo (1959). — London : Methuen&Co Ltd, 1973. — 329 с. (англ.)
Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0. (англ.)
Paul James LeBrooy. Michelangelo models formerly in the Paul von Praun Collection. — Michigan, 1972. (англ.)
Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
John Addington Symonds. The Life of Michelangelo Buonarroti. — 1893. — 457 с. (англ.)
William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)