Двір — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Двір (значення).
С. І. Васильківський «Козацький двір», XIX ст.
Передній дворик
Задній двір

Двір — це ділянка землі, яка безпосередньо примикає до однієї чи кількох будівель. Двір може бути закритим або відкритим.

Існує ряд похідних слів і лексем, які зазвичай пов'язані з певним використанням або типом будівлі. Деякі з них можуть бути архаїчними або мало вживаними зараз. Прикладами таких слів є: дворик, надвір'я,[1] комірний двір, хмільний двір, «двірець; малий двір, палац»,[1] «приміщення для дворових людей»,[1] теремний двор,[2] «королівський і ін. двір»,[1] «царедворець, придворний»,[1] «придворні пани»,[1] церковний двір, вілла,[1] подвір'я,[1] тюремний двір, «двірець; вокзал»,[1] залізничний двір, «садиба у передмісті», [1] «місце за дворами»,[1] «простір, замкнутий воротами, загорода».[1]

Походження слова[ред. | ред. код]

Двір має етимологічний зв'язок з давньоіндійським словом dvãram «ворота»; з індоєвропейським dhu̯or- з первісним значенням «простір, замкнений воротами, загорода».[1]

В англійській мові слово походить від того самого лінгвістичного кореня, що й слово сад, і має багато однакових значень. Слово «двір» походить від англосаксонського geard, порівняйте «jardin» (французьке), яке має германське походження (порівняйте франконське слово «gardo»), «сад» (англо-нормандське Gardin, німецьке Garten) і давньоскандинавське garðr, латинське hortus = «сад».

Наприкінці праслов'янської спільноти поблизу житла почали зводити будівлі для домашніх тварин: xlěvъ «хлів», obora «обора», konura «конура», kotṷхъ «хлів для дрібної худоби; свинарник», а простір навколо дому з усіма іншими будівлями і подвір'ям, який обносили тином, утворював двір (dvorъ).[3]

Застосування терміну[ред. | ред. код]

  • Селянська садиба. Двір — «сільська хата з усім господарством при ній».[5] Подвір'я — «хата разом з усіма господарськими будівлями; індивідуальне селянське господарство».[4] Садиба — «житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством».[7] Розподіл усіх приміщень на території двору був обумовлений господарськими вимогами, а також особливостями рельєфу садиби.[8] За часів середньовіччя — власне господарство феодала.[9] Двір, дво́рище — у XIV—XVII століттях — це форма сімейного та територі­ально-господарського устрою ук­раїнського селянства, що об'єдну­вала кілька селянських госпо­дарств; пізніше — індивідуальне господарство, тобто господарська ділянка, на якій розміщено житло­ве приміщення, садибні будівлі, та місце біля них (часто відгородже­не).[10] В XIX — на початку XX ст особливості облаштування двору та господарських будівель в Україні відігравали велику роль в житті кожного українця.[8] За формою розташування житла та господарських споруд український двір мав три основні типи забудови — вільний, зімкнутий та замкнений.[8] Вільний тип забудови поділявся ще на Г- та П-подібний варіанти забудови, де всі елементи двору в плані утворювали відповідну літеру.[8] Традиційні елементи двору в різних районах України називались по-різному. Наприклад, двори із суцільним замкненим взаємозв'язком мали назви «окружний двір», «круглий двір», «підварок» — на Поліссі; «заєзд», «замкнений» — на Поділлі; «хата у брамах», «гражда» — на Гуцульщині; «хутір», «зимівник», «козацький двір» — на Півдні.[8] На Гуцульщині двір-ґражда являв собою замкнуту структуру, утворену житловою будовою і господарськими спорудами. В радянські часи Двір був одиницею обліку господарств у селі, колгоспі.[5] В даний час застосовується поняття домогосподарство.
Прислів'я, мовні звороти
  • Ні кола, ні (ані) двора — зовсім нічого не має
  • Прохідний двір — місце, установа, куди можна вільно потрапити і так само вільно піти
  • Нехай кожний дбає про власний двір — про тих, хто дбає не про власні справи, а судить інших
  • Свій двір мете, а на чужий сміття кидає — виправдовує своїх, осуджує чужих
  • Горе дворові, де корова наказує волові — погано в господі, де жінка командує чоловіком
  • Бодай тобі двір заріс! — зле побажання господареві
  • У панських дворах великі вікна, та мало світла
  • До двора брама широка, а з двора — вузька — прийняти можуть ласкаво, але невідомо, як і з чим випровадять[10]
  • Подвір'я — «приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін».[4][5] Сарай, хлів.
  • Заїжджий двір, Прохідний двір.[5]
  • «В історичному значенні "Присадибне господарство землевласника — поміщика, монастиря і т. ін.; маєток", а в переносному значенні "Поміщик і його оточення"».[5]
  • «В історичному значенні "Виробнича одиниця — завод, майстерня"».[5]
  • Гарматний двір.[5]
  • «Монетний двір — підприємство, що карбує монети та виготовляє інші державні знаки».[5]
  • Гостиний двір — в середньовіччі — узагальнений термін для залів: «критий ринок» або «торговий центр». Ці структури об'єднували невеликі крамниці, куди купці з інших міст могли у встановлений час приходити продавати свої товари. Найвідомішим є Санкт-Петербурзький Гостиний двір, розташований на Невському проспекті. Московський Гостиний двір знаходиться поруч з Червоною площею, за ГУМом .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с. (Двір, див.стор.:18. Доступ[недоступне посилання])
  2. ↑ Толочко П.П. КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2007. — 528 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_Rus
  3. ↑ Лучик В.В. Вступ до слов'янської філології: підручник. Київ: Академія, 2008. ISBN 978-966-580-262-4 (стор.: 166)
  4. ↑ а б в Подвір'я // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Двір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ Вечерський В.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: АРХІТЕКТУРА (Народна сакральна архітектура) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.
  7. ↑ Садиба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ а б в г д Колісник А. В. Типологія та традиційні елементи забудови двору та господарських будівель / А. В. Колісник, В. Е. Молчанова // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. — 2013. —№ 11. —С. 68-70. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 2 червня 2017.
  9. ↑ Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  10. ↑ а б Жайворонок В. В. Двір // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 169-170.

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Двір&oldid=41836440