Лексема — Вікіпедія

Лексе́ма (від грец. λέξις — «слово», «мовний зворот») — слово як самостійна значеннєва одиниця, яку в мовознавстві розглядають у сукупності всіх своїх форм і значень.

У лінгвістиці[ред. | ред. код]

В одну лексему поєднуються різні парадигматичні форми (словоформи) одного слова. Наприклад, словник, словником, словнику — це форми однієї і тієї ж лексеми, за згодою пишеться як СЛОВНИК^[1].

У ряді концепцій у лексему включаються різні сенсові варіанти слова, що залежать від контексту, в якому воно вживається (наприклад, сіль у сенсі назви речовини та у значенні того, що надає гостроти або інтересу будь-якому висловлюванню, думці).

Застаріле значення лексеми — це група асоційованих слів.^[2]. Зараз у цьому значенні використовують термін семантичне поле.

Лексема — дуже важливе поняття морфології, тож багато інших понять можна висловити через нього. Наприклад, відмінність між правилами словозміни та словоутворення можна пояснити так:

• Правила словозміни пов'язують лексему з її формами.
• Правила словоутворення пов'язують лексему з іншими лексемами.

У програмуванні[ред. | ред. код]

Лексема — послідовність машинних символів вихідного коду програми, що мають певне сукупне значення.

Класи лексем[ред. | ред. код]

Для більшості мов програмування актуальні такі класи лексем:

• зарезервовані слова
• ідентифікатори
• числові константи (цілі та дійсні числа)
• літерні константи
• рядкові константи
• коди операторів
• коментарі, які безпосередньо не несуть інформації щодо структури програми; транслятором не сприймаються, синтаксичному аналізатору не передаються
• дужки й інші елементи програми.

Див. також[ред. | ред. код]

• Токен
• Лексичне значення
• Лексичний аналіз

Примітки[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про мови програмування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.