Гусаров Микола Іванович — Вікіпедія

Микола Іванович Гусаров
11-й Перший секретар ЦК Компартії Білоруської РСР
7 березня 1947 — 3 червня 1950
Попередник:	Пантелеймон Пономаренко
Наступник:	Микола Патолічев
Народження:	3 (16) серпня 1905 Ніколаєвськ, Царівський повітd, Астраханська губернія, Російська імперія
Смерть:	17 березня 1985(1985-03-17) (79 років) Москва, СРСР
Поховання:	Новодівичий цвинтар
Національність:	росіянин
Країна:	СРСР
Освіта:	Московський авіаційний інститут
Партія:	КПРС (з 1925)
Діти:	Vladimir Gusarovd
Нагороди:

Микола Іванович Гусаров (нар. 3 (16) серпня 1905(19050816), слобода Ніколаєвська Царевського повіту Астраханської губернії, Російська імперія, тепер місто Ніколаєвськ Волгоградської області, Російська Федерація — 17 березня 1985, місто Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський партійний діяч. Кандидат в члени ЦК ВКП(б) (1939–1952). Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань, член Президії ВР СРСР (1946–1950).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині ремісника-бляхаря. У травні 1916 — жовтні 1919 р. — хлопчик в магазинах, наймит у купців та заможних селян Ніколаєвської слободи. У жовтні 1919 — вересні 1920 р. — розсильний Ніколаєвського повітового виконавчого комітету.

У вересні 1920 — лютому 1921 р. — агент Ніколаєвського кримінального розшуку. У лютому — листопаді 1921 р. — боєць і діловод польового штабу кавалерійського загону по боротьбі з бандитизмом Ніколаєвської повітової міліції. У 1921 році вступив до комсомолу.

У листопаді 1921 — червні 1922 р. — керуючий справами Ніколаєвського повітового виконавчого комітету. У червні 1922 — січні 1923 р. — завідувач організаційного відділу Ніколаєвського повітового комітету комсомолу. У січні — червні 1923 р. — заступник редактора Ніколаєвської повітової газети «Красный пахарь». У червні 1923 — червні 1924 р. — інформатор Ніколаєвського повітового комітету РКП(б) Царицинської губернії. У червні 1924 — серпні 1925 р. — завідувач організаційного відділу Ніколаєвського повітового комітету комсомолу.

Член ВКП(б) з березня 1925 року.

У серпні 1925 — листопаді 1926 р. — відповідальний інструктор Сталінградського губернського комітету комсомолу (ВЛКСМ). У листопаді 1926 — листопаді 1927 р. — відповідальний секретар Урюпинського (Хоперського) окружного комітету ВЛКСМ Сталінградської губернії.

У листопаді 1927 — лютому 1929 р. — командир відділення 44-го прикордонного загону військ ОДПУ в місті Ленкорань Азербайджанської РСР.

У лютому 1929 — лютому 1930 р. — заступник редактора і відповідальний секретар окружної газети «Красный Хопер» у місті Урюпинську Нижньоволзького краю.

У лютому 1930 — вересні 1931 р. — керівник групи підготовки кадрів і представник ЦК ВЛКСМ у Колгоспцентрі СРСР у Москві. У 1930 році закінчив курси «парттисячників» у Москві, навчався на курсах підготовки до вищого навчального закладу.

У вересні 1931 — вересні 1933 р. — студент літакобудівного факультету Московського авіаційного інституту.

У вересні 1933 — березні 1935 р. — заступник, виконувач обов'язків начальника Політичного відділу молоко-м'ясорадгоспу «Чалобай» Жармінського району Східно-Казахстанської області. У березні 1935 — березні 1937 р. — начальник Політичного відділу Чорноіртишського молоко-м'ясорадгоспу Зайсанського району Східно-Казахстанської області.

У березні — вересні 1937 р. — студент літакобудівного факультету Московського авіаційного інституту. У вересні 1937 — березні 1938 р. — секретар комітету ВКП(б) Московського авіаційного інституту. У березні — квітні 1938 р. — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

У квітні — червні 1938 р. — виконувач обов'язків, у червні 1938 — січні 1939 р. — 2-й секретар Свердловського міського комітету ВКП(б). Одночасно, у червні — липні 1938 р. — 3-й секретар Свердловського обласного комітету ВКП(б).

3 жовтня 1938 — 26 лютого 1939 р. — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Пермській області. 4 березня 1939 — 19 квітня 1946 р. — 1-й секретар Молотовського обласного і міського комітетів ВКП(б).

У квітні 1946 — березні 1947 р. — інспектор Управління з перевірки партійних органів ЦК ВКП(б).

7 березня 1947 — 3 червня 1950 р. — 1-й секретар ЦК Компартії Білорусі та член Бюро ЦК КП(б)Б.

У червні 1950 — травні 1953 р. — інспектор ЦК ВКП(б). У травні — грудні 1953 р. — завідувач сектору відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КПРС.

26 листопада 1953 — 31 серпня 1955 р. — 1-й секретар Тульського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1955 — листопаді 1957 р. — заступник міністра місцевої промисловості РРФСР. У листопаді 1957 — червні 1958 р. — старший референт Управління справами Ради міністрів РРФСР. У червні 1958 — лютому 1965 р. — старший інструктор відділу радянських органів Ради міністрів РРФСР.

У лютому — листопаді 1965 р. — завідувач територіальної групи Уралу і Західного Сибіру відділу радянських органів Управління справами Ради міністрів РРФСР. У листопаді 1965 — липні 1971 р. — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу Управління справами Ради міністрів РРФСР. У липні 1971 — травні 1984 р. — радник при Раді міністрів РРФСР.

З травня 1984 р. — персональний пенсіонер союзного значення у Москві.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

• чотири ордени Леніна (.11.1942; .02.1944; .03.1945; .12.1948)
• орден Трудового Червоного Прапора (.07.1943)
• два ордени Знак Пошани (1965; 1971)
• медалі

Література[ред. | ред. код]

• Николай Гусаров: герой своего времени. Статьи, воспоминания, документы. Пермь: Пушка, 2008, 174 с. (рос.)
• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Біографії: [1] [Архівовано 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.], [2], [3] [Архівовано 23 березня 2013 у WebCite], ^{[недоступне посилання з квітня 2019}]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, [4] [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.], [5]
• Книга сина Гусарова «Мой папа убил Михоэлса» [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

п о р Керівники ЦК Компартії Білорусі Олександр М'ясников (1918–1919) · Вінцас Міцкявічюс-Капсукас (1919–1920) · Юхим Генкін (1920) · Вільгельм Кнорін (1920–1922) · Вацлав Богуцький (1922–1924) · Олександр Асаткін-Владимирський (1924) · Олександр Криницький (1924–1927) · Вільгельм Кнорін (1927–1928) · Ян Гамарник (1928–1929) · Костянтин Гей (1930–1932) · Микола Гикало (1932–1937) · Василь Шарангович (1937) · Яків Яковлєв (в.о., 1937) · Олексій Волков (в. о., 1937–1938) · Пантелеймон Пономаренко (1938–1947) · Микола Гусаров (1947–1950) · Микола Патолічев (1950–1956) · Кирило Мазуров (1956–1965) · Петро Машеров (1965–1980) · Тихін Кисельов (1980–1983) · Микола Слюньков (1983–1987) · Єфрем Соколов (1987–1990) · Анатолій Малофеєв (1990–1991)