Гурульов Андрій Вікторович — Вікіпедія

Андрій Вікторович Гурульов
рос. Гурулёв Андрей Викторович
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження 16 жовтня 1967(1967-10-16) (56 років)
Москва
Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія
Alma Mater Московське вище військове командне училище, Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР → Росія Росія
Війни / битви Війна на сході України
Командування
серпень 2016 — т.ч. Заступник ком. Півд. ВО
2014 2015 12 КРез, командувач
2012 — серпень 2016 Командир 58-ї армії ЗС РФ
березень 2006 — Командир 5-ї гв. тд
CMNS: Гурульов Андрій Вікторович у Вікісховищі

Андрій Вікторович Гурульов рос. Гурулёв Андрей Викторович, нар. 16 жовтня 1967, Москва) — генерал-лейтенант ЗС Російської Федерації. За даними Служби безпеки України, з осені 2014 і до весни 2015 року брав безпосередню участь у формуванні та організації бойових дій російських окупаційних сил на сході України[1].

Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Московське вище загальновійськове командне училище, Загальновійськову академію ЗС РФ, Військову академію Генерального штабу ЗС РФ.

Служив у Західній групі військ, Приволзько-Уральському та Сибірському військових округах. Перше офіцерське призначення отримав на посаду командира взводу навчально-бойового озброєння і техніки навчального мотострілецького полку в Приволзькому військовому окрузі.

Пройшов посади від командира взводу до начальника штабу — першого заступника командувача 58-ї армії Південного військового округу РФ (у зону відповідальності входять 6 республік Північного Кавказу, в тому числі — російські окупаційні військові бази в Грузії[3]).

З 23 березня 2006 року полковник Гурулєв А. В. перебував на посаді командира 5-ї гвардійської танкової дивізії[4][5].

У червні 2007 році указом Президента Російської Федерації присвоєне звання «генерал-майор»[6].

У 2012 році призначений командувачем 58-ї армії.[7]

У 2013 році Андрій Гурулєв був підозрюваним за частиною 5 статті 33, частиною 1 статті 286 кримінального кодексу РФ (пособництво у перевищені посадових повноважень). Карна справа щодо Гурулєва була об'єднана в єдине провадження зі справою щодо начальника штабу — першого заступника командувача військами Південного військового округа генерал-лейтенанта Миколи Переслегіна[8]. Гурулєва звинувачували в тому, що він допомагав приховувати факт відсутності рядового та прапорщика на військові службі, котрі, натомість, виконували побутову роботу та повсякденні завдання Переслегіна.

Указом Президента Російської Федерації від 13 грудня 2014 р. № 764 присвоєне військове звання «генерал-лейтенант».

У серпні 2016 року призначений заступником командувача Південного військового округу РФ[9].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей.

Батько, Віктор Гурулєв, в 1990—1996 роках був заступником командувача Приволзько-Уральським військовим округом. Молодший брат Дмитро з 2007 р. є заступником прокурора Тамбовської області. Перед тим, з 2005 року, був заступником прокурора Інгушетії.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (2014‒2015) та Список російських підрозділів вторгнення на території України#Командувачі

За даними Служби безпеки України, Андрій Гурулєв брав участь у війні на сході України як зв'язок та можлива заміна генерал-майора ЗС РФ Олексія Завізьона[10]. Починаючи осені 2014 і до весни 2015 року брав безпосередню участь у формуванні та організації бойових дій російських окупаційних сил на сході України[1]. Тоді він командував 12-м Командуванням резерву Південного ВО ЗС РФ (Новочеркаськ, РФ). Згодом повернувся на посаду командувача 58-ї армії (Владикавказ) Південного ВО ЗС РФ (Ростов-на-Дону). За участь у війні проти України військовий злочинець отримав звання «генерал-лейтенант» (наказ президента РФ від 13.12.2014 року № 764), у березні 2016 року був нагороджений орденом «Мужності»[11].

22 серпня 2016 року включений Генеральною прокуратурою України до списку з 18 осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[12].

Докладніше: Кримінальна справа України щодо збройної агресії РФ

Андрій Гурулєв присутній у базі даних центру «Миротворець» серед осіб, що становлять загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[13].

15 грудня 2022 Гурулєв голосував за окупацію частини Донецької та Луганської областей України (так звана «передача президенту Володимиру Путіну звернення про визнання незалежності ДНР і ЛНР»)[14][15].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги перед Отечеством» I та II ступенів
  • Орден «Мужності»
  • інші медалі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б В Адміністрації Президента представили незаперечні докази збройної агресії Росії проти України. UA Crisis Media Center. 31 серпня 2015. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 4 вересня 2015.
  2. ↑ Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
  3. ↑ Новый командир назначен на российской базе в Южной Осетии. РИА Новости. 23.10.2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Биография Андрея Гурулева. РИА Новости. 10 червня 2013. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 12 березня 2015. (рос.)
  7. ↑ Гурулев Андрей Викторович. comnarcon.com (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
  8. ↑ Командующий 58-й армией Андрей Гурулев попал под статью. Российская Газета. 11.06.2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  9. ↑ Назначен новый заместитель командующего Южного военного округа. Архів оригіналу за 22 грудня 2017.
  10. ↑ Штабом бойовиків керує російський генерал Завізьон – СБУ. Укрінформ. 11.03.2015.[недоступне посилання з травня 2019]
  11. ↑ Разведка выследила троих генералов РФ, командовавших боевиками. ЛІГА.Новости. 8 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 8 квітня 2016.
  12. ↑ Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Генеральна прокуратура України. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 12 квітня 2017.
  13. ↑ Гурулев Андрей Викторович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
  14. ↑ О проекте постановления Государственной Думы № 58243-8 "Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации "К Президенту Российской Федерации В.В.Путину о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской Народной Республики" – Система анализа результатов голосований на заседаниях Государственной Думы. vote.duma.gov.ru. Процитовано 10 січня 2023.
  15. ↑ МІ5. Гурулев Андрей Викторович. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 10 січня 2023.

Див. також[ред. | ред. код]

Інші російські військові високопосадовці на сході України:

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гурульов_Андрій_Вікторович&oldid=41025401