Городецький Олексій Опанасович — Вікіпедія

Олексій Опанасович Городецький
Народився 30 березня 1897(1897-03-30)
Новокостичі
Помер 9 січня 1967(1967-01-09) (69 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність біофізик
Alma mater Саратовський університет
Галузь біофізика
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Членство НАН України
Партія КПРС
У шлюбі з Городецька Емма Генріхівна

Олексій Опанасович Городецький (30 березня 1897, Новокостичі — 9 січня 1967, Київ) — український радянський біофізик, рентгенолог і радіолог, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР23 січня 1957 року)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 березня 1897 року в селі Новокостичах (тепер Самарської області Росії). У 1924 році закінчив медичний факультет Саратовського університету. З 1944 року в Києві. З 1946 року працював в Інституті клінічної фізіології АН УРСР, з 1953 року завідував лабораторією біофізики і Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця АН УРСР, з 1963 року — завідувач сектору біофізики й радіобіології.

У 19571960 роках очолював кафедру радіології Київського інституту удосконалення лікарів[2].

Могила Олексія Городецького

Помер 9 січня 1967 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 4).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Праці присвячені рентгенологічному дослідженню функціональної здатності серця, вивченню біологічної дії ядерних випромінювань, методам лікування раку та захворювань крові тощо.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт Національної академії наук України. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 19 вересня 2012.
  2. Д. С. Мечєв. РАДІОЛОГІЧНА ОСВІТА. Український радіологічний журнал, 2008, том 16, випуск 4, сторінка 461

Література[ред. | ред. код]