Голод у Башкортостані 1921—1922 — Вікіпедія

Діти, що голодують. Уфа, 1921 рік.

Голод у Башкортостані в 1921—1922 рр. — масовий голод під час громадянської війни в Росії на території сучасного Башкортостану.[1].

У Башкортостані голод почався в лютому 1921 року і охопив значну частку населення — 2—2,5 мільйони душ. У роки голоду населення Башкортостану скоротилося на 650 тисяч осіб або на 22 %. Такого масового голоду в історії краю ніколи не було,[2] тому в народі він відомий як «Великий голод» (башк. Ҙур аслыҡ).

Причини[ред. | ред. код]

Безпосередньо територією Башкортостану довгий час проходив фронт Громадянської війни, з обох сторін відзначалися масові випадки мародерства, грабежів та інших злочинів проти мирного населення. Приміром, за підрахунками урядової комісії тільки в трьох кантонах (Там'ян-Катайському, Бурзян-Тангауровському і Кипчак-Джитировському) потерпілими виявилися 100 тисяч дворів, було знищено 5377 господарств, дощенту зруйновано 2826 жител, 50 тисяч осіб взагалі не мали хліба.[3] Більшість худоби або було реквізовано в роки війни, або вона загинула від нестачі кормів у посушливому 1920 році. Націоналізація лісів у 1918 році позбавила можливості займатися і традиційними кустарними лісовими промислами. Було зруйновано продуктивні сили сільського господарства.[4]

У 1918—1920 рр. відбувалася продрозкладка, що супроводилася безчинствами продзагонів, викачавши з Башкортостану по суті всі продовольчі ресурси, особливо з районів із переважним проживанням башкирського населення, оголошеного «контрреволюційним».[5] Влітку 1920 року до влади у Башкирській АРСР прийшли некомпетентні у місцевих питаннях люди з інших околиць країни, які вирішили провести продрозкладку за всяку ціну, забирали весь урожай і навіть насіння. До початку лютого 1921 року на території Уфимської губернії було реквізовано 13 млн пудів зерна і фуражу, 12 тис. пудів вершкового масла 12 млн шт. яєць; на території «Малої Башкирії» — 2,2 млн пудів зерна, 6,2 тис. пудів вершкового масла, 39 тис. голів великої і 82 тис. голів дрібної рогатої худоби, 2,2 тис. пудів меду.[6]

Придушення селянського повстанського руху 1918—1921 рр. (у тому числі Бурзян-Тангауровського, Бураєвського і Вилкового повстань) супроводжувалося широкомасштабним терором, грабежами, конфіскаціями майна, вилученням продовольства у башкирського населення.[7]

1921 року у Поволжі трапилася посуха, середня врожайність зернових культур скоротилася до 2,1 пуда з десятини. Попри це в 1921 році з Уфимської губернії було вивезено залізницею 685,3 тисяч пудів хліба, а в 1922 році — понад 1,5 мільйона пудів і приблизно стільки ж водним шляхом.[8]

За словами І. Г. Акманова, причинами масового голоду є

«…розруха, викликана Першою світовою та громадянською війнами, антинародна продовольча політика нової влади, що відібрала останні запаси продуктів харчування у населення в рахунок продрозкладки і продподатку, а також націоналізація природних ресурсів. Недорід 1920 р. і стихійне лихо — посуха (неврожай трав і хлібів) у 1921 році — це не головні причини голоду. Без сумніву, голод у 1921—1922 рр. носив характер спеціально організованого голодомору.»

— Акманов І. Г. Демографія башкирів початку ХХ сторіччя // Ватандаш. — ISSN 1683-3554.

Точка зору радянського уряду[ред. | ред. код]

Вожді та ідеологи партії більшовиків (такі як Троцький Л. Д. (Бронштейн Лейб Давидович), Радек К. Б. (Собельсон Карл Бернгардович), Ярославський О. М. (Губельман Міней Ізраїлевич)) написали в 1921 році ряд невеликих публіцистичних брошур і статей, присвячених як проблемі голоду, так і боротьбі з ним.

Масштаби голоду[ред. | ред. код]

«Башкирське населення переживає такі муки голоду, перед якими бліднуть всі жахи Поволжя...»

Василевський Л. М. «Моторошний літопис голоду»

У Башкортостані голод почався в лютому 1921 року і охопив значне населення — 2—2,5 мільйона чоловік. Найбільше постраждали жителі гірсько-лісових і гірсько-степових регіонів, які займалися переважно скотарством і лісовими промислами.[9]

Для населення найкращим хлібом став «зелений» — з лободи та інших трав, гіршим — з домішкою кори дерев. Харчувалися собаками, кішками, щурами, воронами, жабами та іншими тваринами, викопували із землі залишки торішньої мерзлої картоплі, коріння.

У червні 1921 року у Бірському повіті та Усерганському кантоні спалахнули голодні бунти, було вбито місцевих чиновників і комуністів.[10].

У деяких кантонах були зафіксовані випадки людоїдства. Поширилися епідемії висипного тифу та інших хвороб.

Допомога голодуючим[ред. | ред. код]

Дії радянського уряду[ред. | ред. код]

19 квітня 1921 про ситуацію з продовольством в республіці наркому у справах національностей І. В. Сталіну в особистій розмові повідомив нарком з військових справ Ради народних комісарів Башкирської АРСР Муса Лутович Муртазін, однак жодної допомоги надано не було.

22 травня 1921 голова Башкирського центрального виконавчого комітету Ш. А. Худайбердін відправив телеграму в Наркомпрод РРФСР, Наркомнац і ЦК РКП (б), де говорилося про те що в республіці від голоду триває «систематичне вимирання населення», голодуючих налічується більше ніж 200 тисяч людей та про необхідність на 3 місяці приблизно 200 тисяч пудів хліба. Але і це прохання центральна влада не взяла до уваги.

2 червня 1921 представник Наркомнацу при Башкирській АРСР Шаріф Ахметзянович Манатов повідомив В. І. Леніну про безвихідне становище населення республіки і про необхідність термінової допомоги продовольством, проте Центр знову не поспішав надавати допомогу голодуючому населенню краю.[11].

22 червня 1921 при Московському товаристві сільського господарства було створено громадський Комітет боротьби з голодом (Всероспомгол). Але рішенням ВЦВК від 27 серпня 1921 комітет було розпущено, а його членів заарештовано.

18 липня 1921 при ВЦВК утворено Центральну комісію допомоги голодуючим (ЦК Помгол), а в серпні — Башпомгол і Уфимський Губпомгол. Також було створено волосні, кантональні та сільські комісії допомоги голодуючим. ЦК Помгол прикріпила Башкортостан до благополучних за врожаєм Акмолинської, Єкатеринбурзької, Курської, Петроградської, Семипалатинської, Смоленської і Тюменської губерній.

Рада Народних Комісарів Башкирської АРСР заборонила вивіз продовольства з республіки. Влаштовувалися суботники на допомогу потерпілим від голоду, однак пожертви були незначні: за неповними даними в 1921—1922 роках було зібрано 720 тисяч пудів хліба, 89 тисяч пудів м'яса, понад 200 тисяч пудів овочів тощо. Половина зібраного в 1921 році продподатку — 79 483 пудів різного продовольства — спрямовувалася на допомогу голодним.[12].

У жовтні—вересні 1921 року проводився Всеросійський тиждень допомоги голодуючим. Наркомнац звернувся до громадян Радянської Росії із закликом допомогти населенню, що голодує. У вересні 1921 року в край надійшло 120 тисяч пудів насіннєвого жита з різних губерній. Також були й інші пожертви, але всього цього було недостатньо для подолання лиха.

У квітні 1922 року РНК БАССР прийняв постанову «Про людоїдство», спрямовану на захист населення, особливо дітей, від посягань людей, які на ґрунті голоду стали психічно ненормальними, а також для припинення торгівлі людським м'ясом.

Було налагоджено боротьбу за ліквідацію дитячої безпритульності, в 1922 році діяло 210 дитячих будинків.

У 1921—1922 роках центральна влада виділила для селян Башкортостану як позику понад 6 мільйонів пудів насіння, що виявилося вирішальним для проведення осінньої сівби 1921 року й весняної сівби 1922 року. Повернення позики було перенесено на 1923—1924 роки.

Уряд упорядив їдальні, в яких у грудні 1921 року харчувалися 83 500 дітей, у березні 1922 року — 221 200, в червні 1922 року — понад 400 600 дітей. Також багато тих, хто голодував, отримували продовольчі пайки.[6]

Допомога від Американської адміністрації допомоги[ред. | ред. код]

Велику допомогу голодуючому населенню краю надала Американська адміністрація допомоги (АРА). У листопаді 1921 року в Уфі відкрилося окружне відділення «Уфа-Урал» під керівництвом В. Белла, що діяло у Башкирській республіці, Уфимській губернії, частині Єкатеринбурзької губернії, Оренбурзькій і Челябінській губерніях спільно з комісіями допомоги голодуючим, органами охорони здоров'я і соціального забезпечення.[13].

Восени 1921 АРА відкрила перші їдальні, а опісля — притулки для сиріт. Також було налагоджено доставку продовольства, медикаментів, одягу та взуття. До січня 1922 1 року діяло 482 їдальні на 53 тисячі дітей, а до 1 вересня того ж року — 3256 пунктів харчування на 547 тисяч душ.

У жовтні 1922 місія Американської адміністрації допомоги відбула з Уфи, її допомога продовжувала надходити в республіку до травня 1923 року. У квітні—травні 1923 року у Башкирській АРСР працювало 465 їдалень АРА, в яких харчувалося 118 478 осіб.[14].

Допомога з інших країн[ред. | ред. код]

У Башкортостані діяли також благодійні організації з Китаю та Ірану.

За 1921—1922 роки у Башкирську республіку і Уфимську губернію з-за кордону було завезено 1 817 000 пудів різних харчів, понад 1 мільйон банок консервованого молока, одяг і взуття.[9]

Наслідки голоду[ред. | ред. код]

У роки голоду населення Башкортостану скоротилося на 650 тисяч осіб або на 22 %.[15] Чисельність башкирів і татар зменшилася на 29 %, а росіян — на 16 %. Значно побільшало дітей-сиріт. Поширилися епідемії.

У 1921—1922 роках зникло 82,9 тисячі селянських господарств, кількість робочих коней скоротилася на 53 %, великої рогатої худоби — на 37,7 %, овець — на 59,5 %. Посівні площі зменшилися на 917 300 десятин (на 51,6 %)[16].

Голод підірвав продуктивні сили сільського господарства, на відновлення яких знадобилися довгі роки. У цих тяжких умовах у Башкирській АРСР пізніше, ніж в інших регіонах почалося відновлення народного господарства і до початку масової колективізації його не було завершено.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Уфимська губернія («Мала Башкирія»), з 1922 року — «Велика Башкирія».
  2. ↑ За півстоліття до нього тільки під час голоду в Російській імперії 1891—1892 років відбувався спад населення на 0,5 %, в інші роки спостерігалося лише зниження приросту населення.
  3. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, моваа и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 234. — ISBN 978-5-7501-1199-2.
  4. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, моваа и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 230. — ISBN 978-5-7501-1199-2.
  5. ↑ История Башкортостана (1917—1990): Учебник/ Под общ. ред. Р. З. Янгузина. — Уфа, 1997. — С. 89. — ISBN 5-7477-0179-7.
  6. ↑ а б Давлетшин Р. А. Голод.// Стаття в Башкирской энциклопедии [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.](башк.)
  7. ↑ Акманов Ирек Гайсеевич. Демография башкир начала ХХ века // Ватандаш. — ISSN 1683-3554.
  8. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // Башкортостан: краткая энциклопедия. — Уфа : Башкирская энциклопедия, 1996. — 672 с. — ISBN 5-88185-001-7.
  9. ↑ а б Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // Башкортостан: краткая энциклопедия. — Уфа : Башкирская энциклопедия, 1996. — С. 237. — ISBN 5-88185-001-7.
  10. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, моваа и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 231. — ISBN 978-5-7501-1199-2.
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 18 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, моваа и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 232. — ISBN 978-5-7501-1199-2.
  13. ↑ Давлетшин Р. А., Усманов Н. В. Американская администрация помощи.// Стаття в Башкирской энциклопедии [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.](башк.)
  14. ↑ Давлетшин Р. А. Голод 1921—1922 гг. // История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, моваа и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 234. — ISBN 978-5-7501-1199-2.
  15. ↑ Кульшарипов М. М. История Башкортостана: ХХ в. Учебник для 9 кл. — Уфа : Китап, 2005. — 248 с. — ISBN 5-295-03552-2.
  16. ↑ Коган А. Н. Антисоветские действия Американской администрации помощи (АРА) в Советской России в 1921—1922 г. // Исторические записки. М., 1949. — Т. 29. — С.21—37.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голод_у_Башкортостані_1921—1922&oldid=40967196