Мала Башкирія — Вікіпедія

Мала́ Башки́рія (башк. Бәләкәй Башҡортостан) — початкова територія автономного Башкурдистану (Башкортостану), проголошеного 15 листопада 1917 року і затвердженого в грудні того ж року на III Всебашкирському установчому курултаї як перший етап реалізації автономії.

Історія[ред. | ред. код]

Після затвердження проголошення територіальної автономії Башкурдистану III Всебашкирським установчим з'їздом постало питання про межі республіки. Було запропоновано два проєкти про визначення кордонів Башкурдистану, причому Курултай затвердив обидва проєкти: 1-й — під назвою «Мала Башкирія», згідно з яким до складу території Башкурдистану входили частини Уфимської, Пермської, Оренбурзької і Самарської губерній, населені башкирами, та 2-й проєкт під назвою «Велика Башкирія»[1], що охоплювала цілком Уфимську губернію та частини Пермської, Самарської та Оренбурзької губерній[2].

Гадані кордони «Великої Башкирії» (Автономного Башкурдистану) за А.-З. Валіді

Один із засновників автономії Ахмет-Закі Валіді склав карту передбачуваної Башкирської республіки[3], яка була навіть більш розлогою, ніж майбутня «Велика Башкирія» зразка 1922 року[4], позаяк охоплювала, крім іншого, ще й Мензелінський, Златоустівський та частину Верхньоуральського повітів, а також башкирські волості Троїцького, Челябінського і Шадринського повітів.[5] Через події Громадянської війни цей проєкт Установчого з'їзду (курултаю) не було втілено в життя, і автономна республіка Башкурдистан виникла у межах першого проєкту — «Малої Башкирії». Територія Малої Башкирії включала волості з переважним башкирським населенням Оренбурзької, Пермської (частини Єкатеринбурзького, Красноуфимського і Шадринського повітів), Самарської (частина Бузулуцького повіту) і Уфимської (частини Златоустівського, Стерлітамацького і Уфимського повітів) губерній. Надалі планувалося приєднати до Малої Башкирії західну Башкирію: башкирські території Осинського повіту Пермської губернії, Бугульминського повіту Самарської губернії, Белебеївського, Бірського, Мензелінського й Уфимського повітів Уфимської губернії, де проживала велика частина башкирів.

Башкирія (1919)

У грудні 1917 року III Всебашкирський установчий курултай ухвалив положення «Про автономне управління Башкурдистану», згідно з яким автономія складалася з дев'яти кантонів: Барин-Табинського, Бурзян-Тангауровського, Джитировського, Ічкин-Катайського, Кипчацького, Куваканського, Там'янського, Ток-Чуранського та Усерганського кантонів[6][7].

На початок 1919 року Башкурдистан складався з 13 кантонів: Аргаяського, Бурзян-Тангауровского, Джитировського, Дуванського, Кипчацького, Кудейського, Табинського, Кущинського, Там'ян-Катайського, Ток-Суранського, Усерганського, Юрматинського і Яланського[8].

20 березня 1919 року, відповідно до Угоди центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію, у межах Малої Башкирії було затверджено Автономну Башкирську Радянську Республіку.

За даними перепису 1920 року, територія Малої Башкирії становила 93 108 км², а чисельність населення — 1 249 539 осіб.

1922 року Малу Башкирію було перетворено на Велику Башкирію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1) Велика Башкирія — тут йдеться про нереалізований проєкт кордонів республіки
  2. А. А. Валидов — организатор автономии Башкортостана. У истоков федерализма в России (1917—1920). Документы и материалы. Ч. 1. / Сост. Н. М. Хисматуллина, Р. Н. Бикметова, А. М. Галеева, Ю. Р. Сайранов. — Уфа : Китап, 2005. — С. 20. — ISBN 5-295-03702-9.
  3. Азнагулов В. Г., Хамитова З. Г. Парламентаризм в Башкортостане: история и современность. — Уфа : ГРИ «Башкортостан», 2005. — С. 51.
  4. 2) «Велика Башкирія» — тут йдеться про територію БАРСР у межах після 1922 р. (докладно описано в ст. Велика Башкирія)
  5. Таймасов Р. С., Хамідуллін С. І. Велика Башкирія. — 2009. — № 5. — ISSN 1683-3554.
  6. История башкирского народа: в 7 т./ гл. ред. М. М. Кульшарипов; Ин-т истории, языка и литературы УНЦ РАН. — Уфа : Гилем, 2010. — Т. V. — С. 128.
  7. Асфандияров А. З. Кантон.// Статья в Башкирской энциклопедии [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](башк.)
  8. Азнагулов В. Г., Хамитова З. Г. Парламентаризм в Башкортостане: история и современность. — Уфа : ГРИ «Башкортостан», 2005. — С. 72.

Посилання[ред. | ред. код]