Геза Калочаї — Вікіпедія

Ф
Геза Калочаї
Особисті дані
Народження 30 травня 1913(1913-05-30)
  Берегове, Австро-Угорщина
Смерть 26 вересня 2008(2008-09-26) (95 років)
  Будапешт, Угорщина
Громадянство  Чехословаччина
 Угорщина
Позиція лівий нападник
Юнацькі клуби
1929–1932 Чехословаччина «Уніон» (Берегове)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1932–1937 Чехословаччина «Спарта» (Прага) 89[1] (27)
1937–1939 Франція «Олімпік» (Лілль) ? (? )
1939–1940 Угорщина «Кішпешт» (Будапешт) ? (? )
1940–1941 Угорщина «Ференцварош» (Будапешт) 17 (9)
1941–1943 Угорщина «Уйпешт» (Будапешт) ? (? )
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1933–1935 Чехословаччина Чехословаччина 3 (0 )
1940 Угорщина Угорщина 2 (0 )
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1946–19?? Угорщина «Ньїредьгаза»
19??–1952 Угорщина «Папа Перуц»
1952–1953 Угорщина «Локомотив» (Дебрецен)
1953 Угорщина «Гонвед» (Сегед)
1954–1955 Угорщина «Вашаш Іззо»
1956 Угорщина «Печ Дожа»
1957–1958 Югославія «Партизан» (Белград)
1958–1961 Бельгія «Стандард» (Льєж)
1961–1962 Угорщина «Уйпешт Дожа» (Будапешт)
1963–1965 Алжир «Хуссейн Дей» (Алжир)
1966–1969 Польща «Гурник» (Забже)
1970 Угорщина «Ференцварош» (Будапешт)
1971–1972 Угорщина «Відеотон» (Секешфегервар)
1972–1974 Угорщина МТК (Будапешт)
1974–1980 Пакистан Пакистан
1980–1982 Єгипет «Аль-Аглі» (Каїр)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калочаї.

Геза Калочаї (угор. Kalocsay Géza; 30 травня 1913, Берегове, Австро-Угорщина — 26 вересня 2008, Будапешт, Угорщина) — чехословацький і угорський футболіст, нападник. Другий представник з території сучасної України на чемпіонаті світу з футболу і перший переможець клубного європейського турніру. З середини 40-х років — футбольний тренер.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 30 травня 1913 у місті Берегове. Грав за місцеву команду «Уніон». У дев'ятнадцять років переїхав до Праги, навчатися у Карловому університеті. Паралельно виступав у складі футбольного клуба «Спарта». Разом із Фердинандом Фачінеком, Олдржихом Заїчеком, Раймоном Бреном та Олдржихом Неєдлим входив до основної атакувальної п'ятірки клуба середини 30-х років. Сам вражав ворота суперників досить рідко, але його проходи по флангу завжди загострювали ігрову ситуацію на полі. Володів відмінною технікою, високою швидкістю та точним пасом. Протягом перших трьох сезонів «Спарта» поступалася «Славії» у внутрішньому чемпіонаті, але вважалася одним з найкращих клубів континентальної Європи.

У розіграші кубка Мітропи 1935 празька команда перемогла «Фірст Вієнну», «Фіорентіну», «Ювентус» і «Ференцварош» у фіналі (1:2, 3:0). Геза Калочаї брав участь в усіх дев'яти матчах. В сезоні 1935/36 «Спарта» перемогла в чемпіонаті Чехословаччини. А восени знову грала у фіналі кубка Мітропи, але цього разу сильнішим виявився суперник — віденська «Аустрія». За п'ять сезонів у «Спарті» Калочаї провів 169 матчів (52 голи)[1]; в тому числі 89 матчів (27 голів) у лізі та 27 матчів (1 гол) — у кубку Мітропи[2].

9 квітня 1933 року дебютував у складі національної збірної. Чехословацькі футболісти у Відні перемогли господарів з рахунком 2:1. Обидва голи у переможців забив гравець «Славії» Антонін Пуч. Наступного року був у складі збірної Чехословаччини на чемпіонаті світу в Італії. Змагання проходили за кубковою схемою. Чехословацькі гравці здобули перемоги над збірними Румунії (2:1), Швейцарії (3:2), Німеччини (3:1) і вийшли до фіналу. 10 червня 1934 на римському стадіоні ПНФ італійці лише в додатковий час перемогли чехословацьку збірну (2:1). У матчах турніру атакувальна ланка віце-чемпіонів складалася із Франтішека Юнека, Франтішека Свободи (або Йозефа Сильного), Їржі Соботки, Олдржиха Неєдлого і Антоніна Пуча, а Геза Калочаї був гравцем резервного складу[3]. У 1935 році він провів ще два матчі у складі збірної Чехословаччини: із Австрією (0:0) та Угорщиною (0:1).

1937 переїздить до Франції, два сезони виступає у складі «Олімпіка» з Лілля. В сезоні 1938/39 його команда грала у фіналі кубка Франції з паризьким «Расингом». Геза Калочаї зрівняв рахунок на 19-й хвилині, але цього виявилося замало. Остаточний рахунок — 3:1 на користь суперників[4].

Сезон 1939/40 проводить у складі будапештського «Кішпешта». Команда завершує чемпіонат на п'ятому місці, а Геза Калочаї отримує запрошення до збірної Угорщини. На той час у Європі набирала обертів друга світова війна і Чехословаччини, як незалежної держави не існувало. За угорську збірну провів два матчі: проти Швейцарії (3:0) та Німеччини (2:2).

У складі «Ференцварош» (Будапешт) здобув титул чемпіона Угорщини 1940/41. За цей клуб у лізі провів 17 матчів та забив 9 голів. Останні два сезони, своєї футбольної кар'єри, виступав за «Уйпешт» (срібний призер 1942 року).

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

Після війни почав працювати тренером. Протягом десяти років очолював маловідомі угорські команди «Ньїредьгаза», «Папа Перуц», «Локомотив» (Дебрецен), «Гонвед» (Сегед), «Вашаш Іззо» та «Печ Дожа». У 1954 входив до тренерського штабу збірної Угорщина, яка на чемпіонаті світу здобула срібні нагороди.

Справжнє визнання, як тренера, здобув за кордоном. У 1957/58, з белградським «Партизаном», став срібним призером чемпіонату Югославії. Наступні три сезони очолював бельгійський «Стандард». Під його керівництвом команда з Льєжу, вдруге у своїй історії, перемогла у чемпіонаті Бельгії.

У 1961 отримав запрошення очолити «Уйпешт Дожа» (Будапешт). У боротьбі за чемпіонство команда поступилася «Вашашу», а в півфіналі кубка володарів кубків — італійській «Фіорентині».

Найбільш вдалими були три сезони у польському «Гурнику». З першої спроби — перемога у чемпіонаті Польщі. Наступного сезону вдалий виступ у кубку європейських чемпіонів. Команда із Забже здобула перемоги над шведським «Юргорденом» та київським «Динамо», а у чвертьфіналі поступилася майбутньому переможцеві — англійському клубу «Манчестер Юнайтед».

На п'ять років повернувся до Угорщини. Очолював «Ференцварош», «Відеотон» та МТК. З «Ференцварошем» здобув срібні нагороди національного чемпіонату 1970 року. З 1974 по 1980 рік працював головним тренером збірної Пакистану.

Тренерську діяльність завершив у єгипетському «Аль-Аглі». За два сезони, команда з Каїру, виграла два національних чемпіонату, кубок країни і, вперше у своїй історії, кубок африканських чемпіонів.

Помер 26 вересня 2008 року на 96-му році життя у Будапешті.

Досягнення[ред. | ред. код]

Гравець[ред. | ред. код]

Тренер[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів за національні збірні:

№ Дата та місце
проведення 		Команда Рахунок Суперник
1 9 квітня 1933
Відень 		Чехословаччина Чехословаччина 2 : 1 Австрія Австрія
2 14 квітня 1935
Прага 		Чехословаччина Чехословаччина 0 : 0 Австрія Австрія
3 22 вересня 1935
Будапешт 		Чехословаччина Чехословаччина 0 : 1 Угорщина Угорщина
4 31 березня 1940
Будапешт 		Угорщина Угорщина 3 : 0 Швейцарія Швейцарія
5 7 квітня 1940
Берлін 		Угорщина Угорщина 2 : 2 Німеччина Німеччина

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия / А. В. Савин. — Москва: Эксмо, 2007.- 752с.: ил.-ISBN 978-5-699-22359-6
  2. ↑ Рекорди кубка Мітропи. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 3 червня 2013.
  3. ↑ Чемпіонат світу 1934 на RSSSF. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 червня 2013.
  4. ↑ Чемпіонат та кубок Франції 1938/39. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 3 червня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

п Боучек • з Бургр • п Водічка • з Даучик • з Женишек • н Калочаї • п Копецький • п Коштялек • п Крчіл • н Неєдлий • в Патцель • в Планічка • н Пуч • н Свобода • н Сильний • н Соботка • п Србек • п Чамбал • з Чтиржокий • п Шимперський • п Штерц • н Юнек • Тренер: Карел Петру
Чехословаччина
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геза_Калочаї&oldid=41986001