Вольфраміт — Вікіпедія

Вольфраміт
	Вольфраміт
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	коричневий
	Вольфраміт у Вікісховищі

Вольфрамі́т — мінерал класу вольфраматів та молібдатів. Найважливіший мінерал вольфраму.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва походить від нім. Wolf Rahm («вовчі вершки», «вовчий крем»), і пов'язано з тим, що вольфрам, супроводжуючи олов'яні руди в складі вольфраміту, заважав виплавці олова, переводячи його в піну шлаків («пожирає олово як вовк вівцю»).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: (Mn, Fe)[WO₄]. Склад і властивості змінюються від залізистого різновиду — фербериту до марганцевистого різновиду — гюбнериту. Вміст WO₃ у вольфраміті 74-76 %. Іноді присутні домішки Са, Nb, Та, Mn. В. є серією твердих розчинів змінного складу з кінцевими членами гюбнеритом MnWO₄ і ферберитом FeWO₄. Сингонія моноклінна. Густина 6,7-7,5. Твердість 5,5-6,5. Вольфраміт утворює кристали (часто зональні) різної форми: довго- і короткопризматичні, стовпчасті, голчасті тощо. Часто спостерігаються двійники. Відомі псевдоморфози вольфраміту по шеєліту (і навпаки). Колір вольфраміту буро-чорний (ферберит — чорний, гюбнерит — червоно-коричневий). Блиск металічний, жирний, смолистий і алмазний. Крихкий. Вольфраміт часто асоціює з каситеритом або молібденітом. Вольфраміт поряд з шеєлітом — головний мінерал вольфрамових руд. Знаходиться в гідротермальних кварцових жилах і в розсипах.

В Україні є в межах Українського щита. Вольфраміт збагачується гравітаційними і магнітними методами, а також флотацією і флотогравітацією. При доведенні концентратів застосовуються електромагнітна, електростатична сепарація, випалення.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

вольфраміт залізистий (ферберит);
вольфраміт марганцевистий (гюбнерит);
вольфраміт скандіїстий (відміна вольфраміту, яка містить до 0,4 % Sc₂О₃).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вольфраміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Вольфраміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Вольфраміт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Webmineral data [Архівовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
Mindat.org [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]
spiritone.com

Портал «Геологія» Портал «Мінералогія»