French
DeutschГай Мирослав Олександрович — Вікіпедія
| Мирослав Гай | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 14 жовтня 2019 року | ||||||
| Мирослав Гай на акції Ні капітуляції!, 14 жовтня 2019 року | ||||||
| Народився | 5 січня 1982 (42 роки) м. Київ, Україна | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Діяльність | актор | |||||
| IMDb | nm10813140 | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
| | ||||||
Миросла́в Олекса́ндрович Гай (народився 5 січня 1982 року) — український актор, волонтер, керівник благодійної організації «Фонд „Мир і Ко“».[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 січня 1982 року в Києві. У 1998 році вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Після закінчення інституту протягом 15 років викладав акторську майстерність та майстерність телеведучого.[2] Актор Київського драматичного театру «Браво» (головні ролі — у п'єсі «Фантазии Фарятьева»; «Медведь» А.Чехова). Серед найвідоміших ролей у кіно: «Прорвемся» (2006), «Возвращение Мухтара-5» (2009), «Ловушка» (2009), «Ефросинья» (2010—2013), «Возвращение Мухтара-7» (2011), «Брат за брата-3» (2014), «Перелетные птицы» (2014), «Пляж» (2014)[3], а також «С табуретом через Гималаи» (2007) та "Поиски истины (телеканал «СТБ», 2007—2011).
З 2007 року Мирослав Гай — викладач акторської майстерності та майстерності телеведучого на телеканалі «СТБ» (проекти «Танцюють всі!», «Україна має талант», «МастерШеф», «X-Фактор», «Холостяк», «Все буде добре», «Неймовірна правда про зірок», «Танці з зірками», «Феномен»).
Після подій на Майдані починає активну волонтерську діяльність.
У лютому 2016 року закінчив перший експериментальний курс підготовки офіцерів запасу для учасників АТО в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського й здобув спеціальність командира механізованих підрозділів та перше офіцерське звання[4][5][6].
Ні капітуляції!, 6 жовтня 2019 року
В кінці червня 2022 року Сергій Пашинський поширив відео роботи САУ 2С22 «Богдана» по ворожих об'єктах на окупованому на той час острові Зміїний. Пострілом з «Богдани» було, зокрема, знищено ЗРГК «Панцирь». На поширеному ним відео волонтер Мирослав Гай дає команду «Вогонь» по захопленому острову[7].
Волонтерська діяльність[ред. | ред. код]
З листопада 2013 року — активний учасник подій на Майдані у складі 3 сотні Самооборони, згодом — гвардієць 1-го резервного батальйону Нацгвардії імені генерала Сергія Кульчицького. 14 травня 2014 року Мирослав Гай разом із десантником 95-ї Житомирської аеромобільно-десантної бригади Сергієм Шевчуком піднімають державний прапор на телевізійній вежі м. Слов'янська (гора Карачун).[8][2] У червні 2014 року Мирославу вдається спільно з «Армією SOS» та харківською компанією «Акваторія» забезпечити водопостачання для бійців, що займають позицію на горі Карачун (поруч зі Слов'янськом, Донецька область), шляхом буріння 120-метрової свердловини під час мінометних обстрілів.[2]
У серпні 2014 року створив і очолив благодійну некомерційну волонтерську організацію Фонд «Мир і Ко», яка входить до переліку перевірених структур.[1] У листопаді 2014 року діяльність фонду було відзначено грантом Міжнародної фундації Джорджа Сороса «Відродження». Фонд «Мир і Ко» доставляє в зону АТО харчові продукти, амуніцію, одяг та взуття, необхідне обладнання, прилади для військових підрозділів та батальйонів. Також забезпечує медикаментами поранених військових у шпиталях, допомагає вихованцям дитячих будинків-інтернатів та вимушеним переселенцям.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» III ступеня (2018) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[9]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Фонд Мир и Ко. 4army.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.
- ↑ а б в Горская Д. (11 вересня 2014). Мирослав Гай: "Защищать бойцов нужно сейчас. Мертвому солдату бронежилет ни к чему". Факты. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.
- ↑ Мирослав Гай: роли в кино. kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016.
- ↑ Прокопенко О. (10.02.2016). Бійці АТО стають молодшими командирами. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 02.05.2016.
- ↑ Випуск першої групи офіцерів запасу зі складу учасників АТО, які мають вищу освіту. Укрінформ. 08.02.2016. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 02.05.2016. (Відео [Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.] (М. Гай — з 23-ї хвилини))
- ↑ Гай М. (30.01.2016). Офіцерські курси. site.ua. Архів оригіналу за 11.10.2016. Процитовано 02.05.2016.
- ↑ Викурили "Богданою": Українські військові мотивували ворога до "кроку доброї волі" з острова Зміїний вітчизняною САУ, - ФОТО, ВІДЕО. 0564 Сайт міста Кривого Рогу. 30 червня 2022.
- ↑ Вояка-актор, який під обстрілом встановив прапор на телевежі, дістався туди без жодної страховки. ТСН. 16 травня 2014. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2015. (Відео на YouTube)
- ↑ Указ президента України 379—2018. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 26 березня 2022 року № 175/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Особистий блог на mozpi.com
- Публікації Мирослава Гая: на ТСН, на site.ua [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.], на obozrevatel.com
- "К вечеру вы все умрете". Нацгвардієць Мирослав ГАЙ про перший бій під Слов'янськом і те, як вистрілити в людину. texty.org.ua. 28.04.2016. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 02.05.2016.