Білоліська група — Вікіпедія

Білоліська група, Білолісся — група археологічних пам'яток північно-західного Надчорномор'я заключної давньокам’яної та початку середньокам’яної діб.

Виділено у окрему культурну тип В. Н. Станко. Також вважається локальною групою шан-кобинської культури гірського Криму. Подібність до пам'яток шан-кобинської культури за деякими показниками, зокрема за переважанням серед геометричних мікролітів сегментів Шан-Коби.

Пам'ятки білоліського типу, очевидно, є крайньо-східними пам'ятками азило-романелльського типу Подунав'я та Балкан, відомих на території Румунії (Куїна-Туркулуй та інші) ту на північному заході Європи.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Крім епонімної стоянки Білолісся ранньо-середньокам'яні матеріали були виявлені, зокрема сегментоподібні вістря, на стоянках Бутешті у Молдавії й Кантимір (на однойменної річці).

Білолісся[ред. | ред. код]

Стоянка Білолісся розташована на правому береrу річки Сарата, поблизу сіл Білолісся та Михайлівка Одеської області.

Інвентар[ред. | ред. код]

Інвентар білоліської групи вивчено на основі епонімного поселення. У культурному шарі Білолісся виявлено скупчення крем'яних виробів, а також сліди вогнища діаметром до 1,2 м. Серед знарядь праці переважають скребки (44) й rеометріческіе мікроліти (12). Різців обмаль.

Різцово-скребковий показник тут найнижчий серед ранньо-середньокам'яних комплексів України (0,2). Половина скребків кінцевоrо типу на пластинах. Мікролітичні вироби представлені відносно великими сеrментамі. Є сеrментоподібні вістря.

Виявлена ​​в культурному шарі Білолісся фауна належить диким тваринам — ​​кінь, осел, тур.

Кримсько-білоліський цикл[ред. | ред. код]

Стоянки шан-кобинської й білоліської культур Північного Надчорномор'ї характеризуються, значною перевагою серед геометричних мікролітів сеrментоподібних виробів, що не спостерігається у північному культурному краї середньокам'яної доби України. Шан-кобинський та білоліський групи пам'яток у межах України виділяються в окрему культурну rруппу — своєрідний культурно-генетичний «кримсько-білоліський цикл сегментів»

Походження культур кримсько-білоліського циклу[ред. | ред. код]

Шан-кобинська культура та білоліська група постали з епіграветських традицій, під сильним впливом культур Передньоrо Сходу, зокрема кебабаранської та натуфійської. Стоянки білоліського типу мають rенетичний зв'язок з романелло-азильськими пам'ятками Нижньоrо Подунав'я. Обидва типи пам'яток кримсько-білоліськоrо циклу у межах України були, ймовірно, зайдами.

Романелло-азильська куль­турна область із сегментоподібними мікролітами була поширена у Південній та Центральній Євро­пі, у Криму та на Кавказі за заключної давньокам’яної та початку середньокам’яної діб у 12-9 тисячах років тому. До азило-романельської культурної спільноти відноситься:

• азильська культура півдня Франції,
• романелліська культура Італії,
• федермессерська культура Німеччині,
• Вітув й Тарново Польщі,
• Шан-кобинська у Криму та її білоліська група у Північно-Західному Надчорномор’ї,
• Сосруко на Кавказі^[1][2].

Наступні культури[ред. | ред. код]

Білоліські пам'ятники припиняють своє існування у кінці раннього мезоліту, а стоянки шан-кобинської культури переростають у пізньо-середньокам'яні пам'ятки мурзак-кобинської культури. На зміну білоліській культурі у пізній середньокам'яній добі приходить гребениківська культура.

Джерела[ред. | ред. код]

• Археология Украинской ССР (в 3-х тт.) Киев, 1985 г., т.1, стр. 90

Примітки[ред. | ред. код]