French
DeutschБіжко Анатолій Вікторович — Вікіпедія
| Біжко Анатолій Вікторович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Старший солдат | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 7 квітня 1995 Україна, Херсонська область, Верхній Рогачик | ||||
| Смерть | 1 травня 2017 (22 роки) Україна, Донецька область, Луганське (загиблий у бою) | ||||
| Поховання | Нікопол | ||||
| Громадянство | Україна | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2013—2017 | ||||
| Приналежність | Україна | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  Механізовані війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |  Фільм пам'яті Анатолія Біжка на YouTube / Организация Прихист, 07.01.2018 |
Анато́лій Ві́кторович Біжко́ (нар. 7 квітня 1995, смт Верхній Рогачик, Верхньорогачицький район, Херсонська область, Україна — 1 травня 2017, смт Луганське, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — український розвідник, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1995 року в смт Верхній Рогачик на Херсонщині. Був третьою дитиною в родині. Коли Анатолію було 9 років, родина переїхала до Нікополя на Дніпропетровщину. З 3-го класу навчався у Нікопольській загальноосвітній школі № 24. Після 9-го класу продовжив навчання у Нікопольському професійному ліцеї № 42, який закінчив у 2013 році за спеціальністю «маляр-штукар».
У жовтні 2013 року вступив на військову службу за контрактом, яку проходив у 74-му окремому розвідувальному батальйоні, в/ч А1035, смт Черкаське, Дніпропетровська область.
З початку російської збройної агресії проти України виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Учасник боїв за Іловайськ та героїчної оборони Донецького аеропорту. У січні 2015-го в аеропорту загинув друг Анатолія розвідник 74 ОРБ Сергій Касьянов, вони товаришували ще з ліцею. Після проходження реабілітації в рамках волонтерського проекту «Творчої Криївки» у Карпатах[1] повернувся на службу, 1 грудня 2016 року переведений у 53-тю бригаду. Планував влітку 2017 року вступати до військового вищого навчального закладу.
Старший солдат, снайпер розвідувального відділення розвідувального взводу 1-ї мотопіхотної роти 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2026, м. Сєвєродонецьк.
1 травня 2017 року, на «Світлодарській дузі», після 17:00 група українських військових потрапила під потужний обстріл поблизу смт Луганське на крайній до бойовиків позиції. Командир мотопіхотного відділення 3-ї роти молодший сержант Юрій Мальков дістав смертельне поранення, — ворожа куля перебила артерію. Йому на допомогу прийшли троє розвідників батальйону, але потрапили у засідку, почали відстрілюватись. У бою загинули сержант Сергій Смірнов і старший солдат Анатолій Біжко, третій розвідник дістав поранення і повернувся живим. Евакуювати тіла загиблих не вдалось через сильну вогневу протидію противника[2][3]. Передача тіл українській стороні відбулась 6 травня біля м. Щастя, у присутності представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ[4][5].
7 травня із трьома загиблими бійцями попрощались у Дніпрі[6][7]. Похований 8 травня на міському кладовищі Нікополя[8].
Мати(Біжко Інга Костянтинівна) померла вісім місяців тому, залишились батько Віктор Біжко, сестра та двоє братів.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
- Указом Президента України від 8 травня 2015 року нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (за оборону ДАП).
- Нагрудний знак «За зразкову службу» (відзнака Міноборони).
- Нагрудний знак «Учасник АТО» (відзнака НГШ).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
6 квітня 2018 року на фасаді Нікопольського професійного ліцеї № 42 відкрили меморіальну дошку загиблому на війні випускнику Анатолію Біжко[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ми познайомились в базовому таборі 74, потім реабілітаційна поїздка в Карпати з «Творча Криївка»(рос.)
- ↑ Троє наших хлопців, рятуючи свого пораненого побратима, героїчно загинули в районі Світлодарської дуги [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Міністерство оборони України, 3 травня 2017
- ↑ У 53-й бригаді підтвердили загибель трьох бійців на Світлодарській дузі 1 травня [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Громадське», 4 травня 2017
- ↑ Третю добу представники ОРЛО дають обіцянки та постійно змінюють час передачі тіл загиблих [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // МОУ, 4 травня 2017
- ↑ Тіла загиблих військових, які ціною власного життя врятували пораненого побратима, повернуто на підконтрольну Україні територію [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // МОУ, 6 травня 2017
- ↑ У Дніпрі попрощалися з трьома бійцями [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Лиця», 7 травня 2017
- ↑ Попрощалися з трьома бійцями АТО, які загинули на Світлодарській дузі [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Gazeta.ua», 8 травня 2017
- ↑ Нікополь навіки попрощався з героєм. Але: «Ми ще трішечки попрацюємо з цими поганцями». — Анатолій Біжко (відео) [Архівовано 3 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Місто Нікополь», 8 травня 2017
- ↑ Указ Президента України від 11 жовтня 2017 року № 318/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Нікополі відкрили меморіальну дошку Анатолію Біжко Відео на YouTube // Организация Прихист, 9 квітня 2018
Джерела[ред. | ред. код]
- Біжко Анатолій Вікторович [Архівовано 5 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Нікополь знову втратив Героя [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Місто Нікополь», 7 травня 2017.
- Едуард Фатеєв. З життя пішов 26-ий захисник України, нікопольчанин [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.) // «Репортер», 13 травня 2017.