Бідаш Опанас Іванович — Вікіпедія

Бідаш Опанас Іванович
Народився 15 січня 1901(1901-01-15)
Зелене, Зеленська волость, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 1978
П'ятихатки, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
Військове звання Начальствуючий єпископ ХЄВ

Опанас Іванович Бідаш (15 січня 1901 року, Зелене, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) — 1978, П'ятихатки, Дніпропетровська область, СРСР) — релігійний діяч «нереєстрованих» п'ятидесятників, начальницький єпископ Союзу християн віри євангельської (1948—1978)[1].

В'язень сумління, двічі (1948, 1957) засуджений за «контрреволюційну діяльність»; у радянських таборах провів 18 років. У 1988 році Верховним судом Української РСР посмертно реабілітовано й визнано жертвою політичних репресій[2].

За Бідашом, віруючі нереєстрованих п'ятидесятницьких громад іноді іменувалися «бідашовцями»[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Опанас Іванович Бідаш народився в селі Зелене, Єлисаветградського повіту, Херсонської губернії (тепер Петрівського району Кіровоградської області) у родині селян. Через деякий час батьки Бідаша приєдналися до церкви євангельських християн. Опанас отримав обов'язкову початкову 6-ти класну освіту.

У 1924 році Опанас Бідаш долучився до пятидесятницького руху; з 1926 року став проповідником Союзу християн євангельської віри[4]. Відомо, що в 1926-27 роках він був на місії на Кубані й проповідував у п'ятидесятницьких церквах Батайська, Ростова-на-Дону та інших місцях.

У 1929 році Бідаш переїхав у місто П'ятихатки, де працював на залізниці. У 1931 році старший пресвітер Дніпропетровської області М. С. Бут рукопоклав його на пресвітерське служіння. Після арешту Правління Союзу ХЄВ (1930) й арештів М. Бута й Д. Пономарчука (1932) союз п'ятидесятників фактично перестав існувати. У 1932 році молитовну будівлю п'ятидесятників у П'ятихатках було закрито; громада Бідаша стала проводити нелегальні богослужіння по хатах. Неофіційно, місто П'ятихатки Дніпропетровської області стало на той час центром п'ятидесятницького руху, тому що тут мешкав Гаврило Понурко, що залишився на волі й виконував функції керівника Союзу ХЄВ до свого арешту у 1935 році. Навесні 1933 року Опанаса Бідаша було вперше заарештовано на 2,5 місяці ув'язнення.

Єпископальна церква ХВЄ[ред. | ред. код]

У 1941 році за станом здоров'я Бідаша не було мобілізовано у Червону армію, тому від залишився у П'ятихатках в окупацію. Працював продавцем, касиром, потім завідувачем лісовим складом Райупросоюза. Незабаром німецька влада дозволила відновити відкриті богослужіння п'ятидесятницькій громаді П'ятихаток; одночасно постало питання про відтворення Союзу ХЄВ. Бідаш став одним з організаторів з'їзду п'ятидесятницьких служителів, що відбувся 1 листопада 1942 року в П'ятихатках, на якому було проголошено відтворення Єпископальної церкви ХВЄ. На з'їзді єпископом (головою) церкви було обрано Гаврила Понурка, а Опанаса Бідаша було обрано другим заступником голови. Трохи пізніше його призначать першим заступником; в 1944 році Бідаша було рукопокладено Гаврилом Понурко на єпископське служіння. Весь цей час він залишався пресвітером помісної церкви П'ятихаток[2].

Серпнева угода 1945 року[ред. | ред. код]

Під примусом радянської влади у серпні 1945 року Опанас Бідаш й Д. І. Пономарчук починають переговори про об'єднання з Всесоюзною радою євангельських християн й баптистів (ВСЄХБ). Переговори закінчилися підписанням 24 серпня так званої «Серпневої угоди», що об'єднала баптистів, віруючих колишнього Союзу ХЄВ й колишнього Всепольського союзу ХВЄ (від імені останнього угоду підписали І. К. Панько й С. І. Вашкевич)[5].

Невиконання угоди на місцях й подальше пригнічення п'ятидесятників зі сторони баптистів викликали масовий відтік громад з ВСЄХБ. У лютому 1947 року у Києві Бідаш проводив нараду п'ятидесятницьких служителів незгодних з Серпневою угодою. 16-17 березня 1948 році в Дніпродзержинську, під керівництвом Бідаша відбулася розширена нарада служителів ХЄВ, на якому фактично було проголошено створення окремого союзу. Відразу ж після закінчення з'їзду всі 16 учасників були арештовани й пізніше засуджені до різних термінів тюремного ув'язнення.

Опанас Бідаш був заочно засуджений особливою нарадою при Міністерстві держбезпеки СРСР й засуджений за 54-ю статтею (п. 10) Кримінального кодексу Української РСР до десяти років позбавлення волі. Покарання відбував в Інті, Комі АРСР. У таборі постійно перебував у закритій камері для інвалідів, що негативно позначилося на його здоров'ї.

Союз ХЄВ[ред. | ред. код]

Завдяки хрущовської відлиги, Опанас Бідаш був достроково звільнений «за хворобою» 27 листопада 1955 року й фактично одразу очолив рух нереєстрованих п'ятидесятницьких громад[5].

Разом з С. І. Маріном, К. С. Кружко й B.C. Шепелєм Опанас Бідаш допрацював догмати віровчення ХЄВ, взяв за основу документ, підготований Іваном Воронаєвим. До червня 1956 року в місті П'ятихатки було відновлений «керівний центр», а 15-20 серпня 1956 року в Харкові відбулася підпільна нарада служителів, що прийняла «Коротке Віровчення Християн Євангельської Віри, котрі перебувають у СРСР» й відтворила незалежний Союз п'ятидесятників. У зв'язку зі стихійним злиттям п'ятидесятників Західної й Східної України було прийнято загальну назву для членів даного релігійного руху — християни віри євангельської.

Восени 1956 року Опанас Бідаш перебував у Москві, домагаючись реєстрації Союзу ХВЄ. У цей час він тричі (13 жовтня, 25 жовтня, 12 листопада) був прийнятий у Раді у справах релігійних культів, проводив зустрічі з керівництвом ВСЄХБ, брав участь на засідання Президії ВСЄХБ й навіть звертався з заявою на ім'я Голови Президії Верховної ради СРСР К. Є. Ворошилова[6]. Незважаючи на вжиті зусилля, радянська влада відмовилася реєструвати Союз ХВЄ.

Повертаючись з Москви додому у П'ятихатки, Бідаш відвідав громади п'ятидесятників у Молдавії, Краснодарському краї, й ряду областей України, які закликав їх до підпільного служіння.

Опанаса Бідаш знову було заарештовано 20 січня 1957 року[7]. У травні 1957 року судова колегія у кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду розглянула його справу й засудила до 10 років ув'язнення з конфіскацією всього майна та поразкою у правах після відбуття покарання терміном на 5 років. Вирок Опанас Бідаш відбував у Особливому таборі № 3 Дубравлагу у Мордовії. Звільнився 20 січня 1967 року[8].

Після звільнення, у 1967 році Бідашом було сформовано Раду єпископів з Правлінням й Начальницьким єпископом. Згодом, група Бідаша називалася Київським єпископатом. В останні роки життя Бідаш відійшов від управління братством, на Раді єпископів по черзі головували єпископи, що перебували на волі.

Опанас Іванович Бідаш помер у П'ятихатках у 1978 році у віці 77 років.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Франчук В.И. Просила Россия дождя у Господа. Том 2. 2002 г. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
  2. ↑ а б Франчук, 2003.
  3. ↑ .
  4. ↑ М.И. Одинцов (май 2004). А.И. Бидаш: «Я привезу свободу детям Божиим». Протестантизм и протестанты в России: прошлое, настоящее, будущее. Материалы научно-богословской практической конференции. Заокский: Заокская духовная академия / Российское объединение исследователей религии. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014.
  5. ↑ а б .
  6. ↑ Николай Усач, Владимир Ткаченко. . — № 1 (88). Архівовано з джерела 21 грудня 2014.
  7. ↑ Николай Усач, Владимир Ткаченко. . — № 2 (89). Архівовано з джерела 28 вересня 2013.
  8. ↑ Усач, Трофименко, 2004.

Література[ред. | ред. код]

  • Николай Усач, Василий Трофименко. Водимые Духом Святым. — 3-е изд.. — Винница: Слово христианина, 2004. — 240 с. — (К истории пятидесятнического движения: сборник документальных повестей и очерков). — ISBN 966-8432-09-6, УДК 284.57, ББК 86.376.26.
  • Франчук, Владимир Иванович. Просила Россия дождя у Господа. — Киев: Христианская миссия «Возможность», 2003. — Т. 2,3. — 1005 с. — ISBN 966-95609-77.
  • М. И. Одинцов. А. И. Бидаш: «Я привезу свободу детям Божиим». Документальные материалы по истории пятидесятнического движения в СССР 1955—1957 гг. (недоступная ссылка). Протестантизм и протестанты в России: прошлое, настоящее, будущее. Материалы научно-богословской практической конференции.. Заокский: Заокская духовная академия / Российское объединение исследователей религии (май 2004). Дата обращения 8 декабря 2014. Архивировано 21 декабря 2014 года.

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бідаш_Опанас_Іванович&oldid=30309898