French
DeutschБудинок Лібмана (Одеса) — Вікіпедія
| Будинок Лібмана | |
|---|---|
 | |
| 46°29′05″ пн. ш. 30°43′56″ сх. д. / 46.484877000027772453° пн. ш. 30.732322000028° сх. д.Координати: 46°29′05″ пн. ш. 30°43′56″ сх. д. / 46.484877000027772453° пн. ш. 30.732322000028° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Приморський район |
| Тип | пам'ятка архітектури[d] і прибутковий будинок |
| Поверхів | 5 |
| Адреса | вулиця Преображенська |
  Будинок Лібмана Будинок Лібмана (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Прибутковий будинок Лібмана — пам'ятка архітектури місцевого значення кінця XIX століття в місті Одеса, розташований за адресою вулиця Преображенська, 23 (кут вулиць Садова та Преображенська, Приморський район).[1]
Історія будівлі[ред. | ред. код]
Будівля побудована в 1887 — 1888 роках на місці будівлі гауптвахти[2] на замовлення одеського підприємця Бернгарда Ернестовича Лібмана, який виробляв та реалізовував в Одесі з 1867 року хліб і кондитерські вироби.
Архітектор проєкту — одеський архітектор Меснер Е. Я.[3], за участі Моргуліса І. А. і Нісса А. Вартість проєкту 240 000 рублів.
Будинок був відомий в Одесі завдяки розташуванню в ньому пекарні і кондитерської, а також кафе з більярдними (обладнаними окремо від загального приміщення) — кав'ярня Лібмана[4]. Кафе було особливо популярним серед одеситів, оскільки було обладнано за останнім на той час словом техніки — електричне освітлення і т. д.
На початку ХХ століття кафе пережило терористичний акт (в нього була кинута бомба) за участі відомої анархістки Марусі Нікіфорової[5], яка прийняла концепцію невмотивованого терору.
Будинок і кафе, що знаходилося в ньому, описаний в оповіданнях Олександра Купріна «Шпаки» (1916 р), Івана Буніна «Галя Ганська» (написане в період еміграції), Валентина Катаєва «Хуторок в степу».
У післяреволюційний період верхні поверхи (включаючи мансарди) поділені на комунальні квартири. На першому поверсі розташовувалися різноманітні установи, серед яких найвідоміші — Центральна ощадна каса № 5340 (кінець 1920-х — початок 1930-х років), румунське видавництво «Букул» (в роки окупації 1941 — 44 роки), букіністичний магазин облкниготоргу № 19 (1950-ті роки).
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Будинок перебуває в аварійному стані. З 2019 року продовжуються реставраційні роботи[6].
Зображення[ред. | ред. код]
.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Объект № 945. «Перечень памятников и объектов культурного наследия г. Одессы» [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.] «Официальный сайт города Одесса»
- ↑ Первое здание гауптвахты было построено в 1817—1819 годах инж. Круг И. И., перестроено в 1822—1823 годах, арх. Боффо Ф. К., Фраполли Д. и в 1859 году арх. Фандер-Шкруфт И. А.(Пилявський В.А. Будівлі, споруди, пам'ятники Одеси і їх зодчі. — 2-е вид. — Одеса : Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5.)
- ↑ Список должностных лиц Одессы. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Подробиці реставрації будинку Лібмана: красу вже можна розпізнати. odessa-future.com.ua (укр.). 9 лютого 2022. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
- ↑ Черт в юбке: беспокойная душа кровавой атаманши Маруси. eg.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
- ↑ Продолжается ремонт дома Либмана. odessa-life.od.ua. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Пилявський В.А. Архітектура Одеси: стиль і час. Архітектурно-історичне есе. — 2-е вид. — Одеса, 2010. — 137 с. — ISBN 978-966-344-383-6.
- Пилявський В.А. Будівлі, споруди, пам'ятники Одеси і їх зодчі. — 2-е вид. — Одеса : Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5.
