Бугі-вугі (танець) — Вікіпедія

Танець
Виступ чемпіонів світу Вільяма та Маеви і їх гурту.
Бугі-вугі
класифікація свінгові танці, соціальні танці, спортивні танці
музика бугі-вугі, рокабілі, нео-свінг, ритм-енд-блюз, блюз, рок-н-рол
різновиди ле рок, рок-н-ролл, черок, джайв
розмір 4/4
темп 120-220 біт/хв.
походження Європа
епоха 1950-1960-ті, 1990-2010-ті роки
особливості парний, імпровізаційний
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бугі-вугі (значення).

Бугі-вугі (англ. Boogie-Woogie) — парний свінговий танець, що з'явився у післявоєнній Європі, куди його завезли американські солдати. Найбільш подібний до голлівудського стилю лінді хопу й іст кост свінгу, але виконується більш вертикально з енергійними рухами ніг. Бугі-вугі звичайно танцюють під рок-н-рольну і блюзову музику.

Танець був дуже поширений в Європі у 1940-1960-ті роки під своїм іменем і назвами «джітербаг», «рок-н-рол», «ле рок» й іншими. З часом перетворився на виключно спортивний танець. Але у 1980-1990-ті роки групами ентузіастів на хвилі загального відродження свінгу було відновлено значення бугі-вугі як соціального танцю.

Наразі, танець Бугі-Вугі продовжує активно розвиватися та набувати популярності в Європі, найбільше танець поширений в Німеччині, Франції та Італії. В Скандинавських країнах цей танець взагалі є майже культовим танцем. Останнім часом почався також активний розвиток бугі-вугі в країнах Північної та Південної Америки.

Історія[ред. | ред. код]

Етимологія[ред. | ред. код]

Джітербаг в джук-джойнті, листопад 1939

Достеменно невідомо походження назви бугі-вугі, але поширення її у середовищі афроамериканців вказує на можливе африканське коріння. Так, мовою банту mbuki-mvuki означає скинути одяг для танцювального виступу.[1] У мові мандінка слово buga і у мові гауса buga чи bugi означає бити в барабан.[1][2] А у Західній Африці bogi й bogi-bogi — танцювати.[1][2] Значення всіх цих слів узгоджуються з подальшим розвитком терміну бугі-вугі як назви танцю і танцювальної музики.

Походження[ред. | ред. код]

Обкладинка журналу Life за 23 серпня 1943 року зі свінговими танцівниками

Наприкінці XIX століття — в 1870-х роках чорношкірі піаністи Техасу починають виконувати музику, яку згодом назвуть предтечею бугі-вугі.[3] Цей стиль стає відомим як «Barrelhouse» і «Honky Tonk» (обидві назви означають бар, питний заклад, придорожню забігайлівку) — за назвами типу закладів, в яких грали таку музику.[4] Першим записом саме бугі-вугі можна вважати «New Orleans Hop Scop Blues» Джорджа Томаса, що вийшов у 1910 році.[5] У 1927 році був випущений класичний запис Альберта Еммонса[en] «Honky Tonk Train Blues», але «офіційна» поява стилю «бугі-вугі» датується 29 грудням 1928-го, коли вийшов запис «Pinetop's Boogie Woogie» Клеренса Сміта[en].[6] Слово «boogie» в тодішньому сленгу мало два значення — ним називали, по-перше, сексуальний контакт,[7] а по-друге, просто стан «повної насолоди і задоволення».

Клеренс Сміт до своєї музичної кар'єри працював танцівником водевілю і тепістом.[4] На той час в танцях вже існувало багато рухів, що використовували словосполучення бугі-вугі в назві, наприклад, в автентичному джазі були рухи під назвами «бугі бек»[8] і «бугі форвард»,[9] а один з кроків популярного у 1920-тих танцю «Ballin' the Jack» називався бугі-вугі. І Клеренс Сміт використовує яскраве слово для своєї композиції.[4] Так музичний стиль бугі-вугі отримує своє ім'я.

Протягом усіх 1940-х вплив музичного стилю бугі-вугі спостерігався в безлічі аранжувань, які виконувалися біг-бендами. Дуже популярними стають композиції Вілла Брадлі (англ. Will Bradley) «Beat Me Daddy, Eight To The Bar», Томмі Дорсі (англ. Tommy Dorsey) «Boogie Woogie», Джина Крупи (англ. Gene Krupa) «Drum Boogie».

У свінгових танцях на той час панував лінді хоп, який з винаходом парних акробатичних трюків[10] стає головним елементом танцювальних шоу і кінострічок. З'являються інші різновиди свінгових танців, такі як іст кост свінг (спрощена шестибітна версія), і голлівудський стиль лінді хопу. В пошуках нових ідей американські продюсери спочатку перейменовують лінді хоп на джітербаг,[4][11] намагаючись уніфікувати свінгові танці, а потім починають активно використовувати в танцювальних шоу музику бугі-вугі, з її потужним ритмом й енергетикою.[4] Так в 1938 році у ревю Кеба Келловея (англ. Cab Calloway) для нью-йоркського клубу «Коттон», знаменитий ліндіхоперський гурт «Whitey's Lindy Hoppers" виконав танець під назвою бугі-вугі, музичним супроводом якого послужила композиція «A Lesson in Jive»,[12] — насправді це був лінді хоп, а звучну назву було приліплено до нього для створення у публіки відчуття новизни.[13]

Народження танцю[ред. | ред. код]

Сестри Ендрюс у кінострічці «Buck privates» в 1941

Під час і після Другої світової війни в Європі було багато американських солдат і розважальних команд «USO»[14] (американська організація, що займалася проведенням концертів для американських військ на військових базах). Американці привезли з собою певні культурні традиції, серед яких були й свінгові танці — лінді хоп, джітербаг, іст кост свінг та інші.

Вагомий внесок у популяризацію американської музики внесли Сестри Ендрюс — під час Другої світової вони виступали перед військами союзників в США, Африці, Італії[14]. Серед відеокліпів, записаних Сестрами Ендрюс для армії, є ролики з такими відомими каліфорнійськими ліндіхопперами, як Дін Коллінс, Джевел МакГован та іншими.[15] Голлівудський стиль лінді хопу з одного боку і більш прості версії свінгових танців, такі, як іст кост свінг, американців у Європі стали першими моделями для європейців. А музичний стиль Ендрю Сістерз, енергійний свінг з елементами фортепіанного бугі став першою музикою, під яку європейці вчилися свінговим танцям.

У 1946 році скінчилась ера свінгу і музиканти почали грати іншу танцювальну музику. Танець адаптувався до музики, до уявлень європейців про парний танок, і прийняв нову назву «бугі-вугі», тим паче що енергійний рух ніг дуже корелював до цього стилю музики.

Кінець 1940-х, початок 1960-х[ред. | ред. код]

Кадр з фільму «Rock Around the Clock» (1956)

Післявоєнна Європа потребувала емоційного виходу від наслідків повної розрухи. Таким виходом стала музика і танці. Забезпеченні американці, що мали змогу смітити грішми, для збіднілої європейської молоді здавалися еталонами благополуччя і культурного відродження. Американська музика, танці набували неабиякої популярності серед нового покоління, хоча офіційна преса називала їх аморальними.[16] Танцювальні школи відмовлялися навчати свінговим танцям через їх чорношкіре походження[17][18] й охочі змушені були навчатися у барах, на вулиці, в американських клубах.[19] Розповсюдження танцю проходило через спілкування і експериментування.[20]

У 1956 році виходить кінострічка «Rock Around the Clock» і миттєво стає культовою.[21] У фільмі знялось багато ліндіхопперів з Каліфорнії, таких, як Фреда Викофф, Джо Ланза, Ленні Сміт, Лу Саутерн.[22] Вони виконували голлівудський стиль лінді хопу, але під рок-н-рольну музику. Танцювальні школи вже не могли відмовлятися від прибутку і почали навчати охочих. Оскільки відношення до афроамериканських традицій загалом залишалося незмінним, європейські вчителі почали викладати «європейську» версію танцю. На відміну від оригінального танцю, в танцювальних школах клубах вчили і танцювали у вертикальному положенні, компактно і з чіткими лініями. Елементи, які здавалися образливими, були опосередковані.[23] Найбільшим центром бугі-вугі в 1950-ті був Берлін.[24]

Назва танцю в післявоєнній Європі трансформується: у той час як до середини 1950-х років його називали «джітербаг» і «бугі-вугі»,[25] Поява в кінці 1950-х терміну «рок-н-рол» дає нове ім'я танцю.[26] Народження у США музики Білла Хейлі й Елвіса Преслі, які на основі афроамериканського коріння грають білу музику, робить американські традиції більш прийнятними. Також успіх частково пояснюється тим, що музика і танець були вираженням юнацького протесту проти покоління їх батьків.[26] На базі бугі-вугі виникають багато інших танців, в тому числі джайв, акробатичний рок-н-рол, ле рок, черок.[27]

З появою твісту бугі-вугі поступово щезає, залишаючись тільки в професійних танцювальних школах.[27] Він вважається спрощеною версією рок-н-ролу, рок-н-ролом без акробатичних елементів, зазвичай його виконують діти і літні люди. Уся соціальна складова зникає, танець стає дуже обмеженим і стереотипним.

Відродження[ред. | ред. код]

Кадр з фільму «Swing kids» 1993 року

З 1960-х по 1980-і бугі-вугі практично повністю поглинені акробатичним рок-н-ролом. Танець уніфікують, з'являються обов'язкові елементи, по суті, бугі перетворюється на спорт. Зникають технічні аспекти ведення і слідування, імпровізація, музикальність. Тому на початку 1980-х у європейських танцівників виникає бажання добратися до коріння, подивитися, як танець виглядав насправді, у ті часи. Пошук старих записів, кіноплівок, живих свідків виявився плідним, і у 1984 році в Мюнхені проходить перший чемпіонат з бугі-вугі у сучасній формі.[27] За Німеччиною слідують Італія і Швейцарія, згодом Швеція, Франція й інші європейські країни.

Протягом наступного десятиріччя бугі залишаються танцем професіоналів і небагатьох ентузіастів, але початок відродження свінгу у США наприкінці 1980 років та поява нео-свінгу, музичного стилю, що ідеально пасував бугі-вугі, зробило це захоплення масовим.[28] Музика у виконанні Big Bad Voodoo Daddy, Royal Crown Revue, Dr. Zoot, Cherry Poppin' Daddies і Brian Setzer[29] стає дуже популярною, а поява свінгових танців на кіноекранах (фільми «Swing Kids» (1993) і «Swingers» (1996)) та телебаченні (реклама фірми «Gap» «Khaki Swing» (1996)) спонукає ентузіастів експериментувати з бугі-вугі.

Великі школи бугі-вугі існують майже в усіх європейських країнах, вони об'єднанні у національні федерації і підпорядковуються Світовій конфедерації рок-н-ролу WRRC. WRRC виникла у 1984 році на основі федерацій Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії для впорядкування правил зі спортивного рок-н-ролу і бугі-вугі.[30] Зараз у складі Світової конфедерації знаходиться більше 30 країн.[30] WRRC регламентує певні танцювальні правила, музику для змагань, проводить чемпіонати і кубки світу з бугі-вугі.[31] Чемпіонати з бугі-вугі транслюють національні телекомпанії Німеччини і Франції.

Опис[ред. | ред. код]

Відмінності між змагальним і соціальним танцем[ред. | ред. код]

Довгий час соціальний (клубний) і змагальний (конкурсний) бугі-вугі досить чітко розділяли. Зараз ця різниця не така велика, але певні аспекти залишилися:

  • соціальний танець характеризується більшою свободою дій, великим діапазоном темпів, акцентом на музикальну імпровізацію, яка переважає технічні аспекти танцювання; соціальний танець, це більшою мірою відпочинок, хоббі та захоплення.
  • конкурсний танець виконується під певні, схвалені федерацією мелодії, змагання відбуваються згідно правилам WRRC (Всесвітньої Конфедерації Рок-н-Ролу), оцінюються технічні аспекти танцювання, музикальна імпровізація та інші критерії, танцівники використовують сольні елементи з автентичного джазу і чарлстону, а також складні акробатичні елементи.

Позиція[ред. | ред. код]

  • вага тіла над кінчиками ніг;
  • ноги трохи зігнуті;
  • спина пряма, трохи нахилена вперед, таз трохи випнутий назад;
  • система (рамка) права рука-груди-ліва рука повинна залишатися натягнутою протягом усього танцю;
  • зв'язок у парі здійснюється в основному за рахунок лівої руки партнера, яка тримає праву руку партнерки;
  • передпліччя рук партнера і партнерки утворюють одну лінію.[32]

Робота ногами[ред. | ред. код]

Крок йде від коліна, з досить високим підйомом стопи. При цьому корпус залишається незмінним, нібито підвішеним над підлогою.[32]

Найбільш поширеним є шестибітний ритм. Він виконується таким чином — два кроки, тріплстеп (синкоповане шасе), тріплстеп. Партнер починає з лівої, партнерка з правої ноги. Існують варіації на вісім біт і на чотири. Теоретично може бути будь-яка парна кількість біт. Найбільш поширені подвійні і потрійні кроки, але також використовують різні варіації,[32] в тому числі з кіками.

Музика[ред. | ред. код]

Музика в бугі, як і в усіх свінгових танцях, має розмір 4/4. Наголос на слабу долю (2 і 4). Музична фраза складається з 2 тактів — 8 бітів.

Для музики, під яку виконується бугі-вугі, притаманна структура, коли куплет складається з 4 вісімок. Три вісімки подібні одна до одної і так званий брейк, вісімка, що відрізняється від попередніх. Для змагального бугі найчастіше використовується така танцювальна схема — 4 зміни на 6 рахунків і брейк на вісім. Хоча можливі варіанти і 3*8+1*8, і 2*6+1*8+1*4+1*8, і безліч інших.

У 1980—1990 рр. бугі-вугі виконувався майже виключно у швидку музику, що дозволяло найбільш ефектно показати роботу ніг. Зараз у змагальну програму входить також і повільний темп, не притаманний автентичному бугі. Через це виконання бугі у повільному темпі іноді нагадує лінді хоп або вест кост свінг.

Фігури[ред. | ред. код]

Найпоширенішими є шестибітні зміни положення в парі. Це можуть бути зміни положення партнерів відносно один одного, виходи в закриту чи відкриту позицію, або обертальні рухи одного чи двох партнерів.[32][33] Також використовують 8-бітну варіацію свінгауту — віп, коли рух починається у відкритій позиції, проходить через закриту і закінчується знову в відкритій. Бугі-вугі досить адаптивний танець, йому притаманний постійний розвиток і використання кроків і фігур з близьких йому соціальних танців, наприклад, лінді хопу, вест косту, або навіть сальси. Під час брейку часто танцюють автентичний джаз або чарлстон у парі. На змаганнях деякі фігури замінюють на акробатичні елементи, важливою вимогою до яких є їх ритмічна музикальність.[34]

Змагання[ред. | ред. код]

Змагання також можна розділити на офіційні та соціальні.


Офіційні змагання в бугі-вугі проводяться під егідою Світової конфедерації рок-н-ролу - WRRC. Конфедерація проводить кубки і чемпіонати світу, веде рейтинг пар, регулює правила змагань, обирає музику.[30]

Світова Конфедерація проводить Світові майстерси (World Cup, етапи Кубку Світу), Чемпіонат Європи та Світу (World Championship). Чемпіонат Світу є найголовнішим турніром WRRC.

Кожна країна має свою національну Федерацію. В Україні це - Федерація Акробатичного Рок-н-Ролу та Бугі-Вугі (ФАРРУ).

Кожнного року ФАРРУ проводить 5-7 етапів Чемпіонату України, Кубок України та Фінал Чемпіонату України.

Соціальні змагання, це більш неформальні, найчастіше локальні турніри з меншою відповідальністю, не такими суворими правилами та критеріями, та більшим акцентом на веселий відпочинок. Найпопулярнішим видом соціальних змагань є "Jack and Jill" (JNJ). Змагання з постійною зміною партнерів, стилістичною зміною музики (від класичного свінгу до поп музики сьогодення), та різноманітними завданнями під час виступу.

Мета[ред. | ред. код]

Основною метою змагань є відтворення духу бугі-вугі в його найліпшому виконанні.[35] Найважливішою частиною цього є:

  • базові кроки і ведення, активне і точне;
  • динаміка у швидкий темп і аристократичність у повільний;
  • різноманітність танцю в музику;
  • дух шоу (весело, робота на публіку тощо).

Правила проведення турнірів[ред. | ред. код]

Правила турнірів з бугі-вугі не стандартизовані і відрізняються від країни до країни. Є обрані музичні композиції, які в основному використовуються для турнірів. Список деяких з найважливіших правил турнірів:[34][36]

  • є додаткові тури і тур надії для виходу в фінал. Темп збільшується з кожним туром;
  • повільний раунд виконують виключно основний клас чи сеньйори;
  • максимум сім пар у фіналі;
  • у фіналі, кожна пара танцює сама на танцювальному майданчику;
  • у попередніх, проміжних і турах надії кілька пар можуть танцювати одночасно;
  • у журі має бути від 5 до 7 суддів;
  • музика у фіналі має обиратися з чотирьох треків у випадковому порядку;
  • у попередніх, проміжних і турах надії музика вибирається випадковим чином;
  • оцінка пари буде включати в себе інтерпретацію музики, техніку ніг, малюнок танцю і ведення-слідування;
  • танцювальний одяг має бути у стилі 1950-х років;
  • деталі одягу не можуть бути знятими;
  • учасники змагань з формейшену повинні виступати в однакових костюмах;
  • танцювальні трюки судяться як танцювальні фігури. Виконання акробатичних трюків у чистому вигляді заборонено.

Критерії оцінки[ред. | ред. код]

Критерії оцінки діляться на чотири позиції. Загальний бал із 40 пунктів (10 за позицію) отримується за сумою усіх чотирьох[34]:

Техніка ніг[ред. | ред. код]

Під позицією «техніка ніг партнера/партнерки» розглядають усі критерії, що стосуються загального виконання:[35]

  • крок. Окрім одинарного, подвійного і потрійного основного кроку допускаються й інші варіації, якщо вони підходять до музики. Рух має виглядати легко і грайливо, але при цьому бути динамічним. Вибір малюнку ніг танцівників покликаний підкреслити ритмічний характер музики;
  • рух тіла. Рух ніг має бути компенсовано зустрічним рухом стегон, щоб зменшити «злети і падіння» верхньої частини тіла. Рух тіла танцівника має бути музикальним і обігравати фігури;
  • положення рук. Руки мають бути в найвиграшнішій позиції для посилення враження від танцювальних фігур.

Загальна виконання і оцінка: цей набір критеріїв підсумовується для оцінювання. Різні тлумачення дозволено за умови, що зазначені критерії були виконані. Окремі критерії завжди підпорядковані найбільш вигідному загальній картині.

Порушення критеріїв караються важче дрібних помилок.

Малюнок виконання[ред. | ред. код]

Всі фігури і танцювальні елементи повинні виконуватися через візуальний, ручний або тілесний контакт.[37] При виборі танцювальних фігур, найважливішим є збереження характеру бугі-вугі. Новостворені, або запозиченні з інших видів танцювальні фігури, мають бути адаптовані з урахуванням характеру бугі-вугі. Під виконанням фігур мається на увазі якість технічного виконання кожної фігур на виступі. Оцінюється легкість, грайливість і точність. Різноманітність дуже вітається.[35] Акробатичні елементи повинні бути оцінені як фігури танцю, приділяючи особливу увагу виконанню, заходу і виходу.[34]

Танцювальна презентація і інтерпретація[ред. | ред. код]

Наступні критерії відносяться до цієї позиції:[35]

  • гармонія: гармонія означає взаємодію і доповнення рухів обох танцівників під час виконання фігур. Також це відноситься до ліній, що створює пара;
  • ефектність пари: партнер і партнерка мають діяти як єдине ціле, не втрачаючи при цьому особисту індивідуальність;
  • харизма: в танці має бути відображене задоволення від танцю, радість;
  • інтерпретація: кожен рух, кожен крок мають бути індивідуальними і мати унікальний характер. В залежності від музики одна й та ж фігура мають відрізнятися.

Рейтинг: вирішальне значення для розгляду цієї позиції є загальне враження від вищезазначених критеріїв.

Ведення-слідування[ред. | ред. код]

Оцінка «Ведення-слідування» складається з наступних питань:[35]

  • чи чекає пара на брейк, чи танцює вільно до настання брейку?
  • чи скорочують фігури, щоб бути в музиці, чи усі фігури заздалегідь сплановані і керовані?
  • чи використовуються допоміжні фігури і як вони виконані?
  • як проходить ведення — тілом, рукою, візуально?
  • чи не використовує партнер забагато енергії для ведення партнерки?
  • чекає партнерка на початок ведення, чи йде на кроки сама?

Для ведення-слідування у пари є певні прийоми. Суддя повинен оцінити як танцівники використовували їх.

Категорії[ред. | ред. код]

Змагання проводяться в наступних категоріях і за наступними правилами[34]:

Категорія Вік Тривалість виступу Темп
Юніори 13-17 років 90-105 секунд 48-52 тактів на хвилину
Основний клас від 14 років 90-105 секунд 48-52 тактів на хвилину
Основний клас (повільний раунд) від 14 років 90-105 секунд 27-30 тактів на хвилину
Сеньйори 35-40 років 90-105 секунд 48-52 тактів на хвилину
Сеньйори (повільний раунд) 35-40 років 90-105 секунд 27-30 тактів на хвилину
Формейшн (4-6 пар) від 14 років 165-180 секунд

(Для сеньйорів: 35-40 років — один з партнерів має бути не молодше 35 років, другий — не молодше 40).

Чемпіони світу в Мейн класі з 1991 року[ред. | ред. код]

Фрагменти виступів усіх світових чемпіонів з бугі-вугі в основному класі з 1991 по 2013 рік.

Чемпіони світу з бугі-вугі
Рік Партнер Партнерка Країна
1991 Грегор Лехнер Аня Шлехта Німеччина
1992 Сімоне Пассалакуа Сандра Меліс Італія
1993 Маркус Кох Барбл Кофр Німеччина
1994 Рето Гурт Мелані Стокер Швейцарія
1995 Рето Гурт Мелані Стокер Швейцарія
1996 Міхаель Грімм Андреа Шиффер Німеччина
1997 Міхаель Грімм Андреа Шиффер Німеччина
1998 Міхаель Грімм Андреа Шиффер Німеччина
1999 Міхаель Грімм Андреа Шиффер Німеччина
2000 Міхаель Грімм Андреа Шиффер Німеччина
2001 Тоні Ріндон Катрін Тріантафілов Бельгія
2002 Андреас Берг Джессіка Леннартсон Швеція
2003 Андреас Берг Джессіка Леннартсон Швеція
2004 Йорген Сандерс Бругнал Айна Найгор Норвегія
2005 Йорген Сандерс Бругнал Айна Найгор Норвегія
2006 Ремі Куаку Куаме Сара Монтальбан Франція
2007 Андреас Берг Джессіка Леннартсон Швеція
2008 Вільям Мове Маева Трюнтзер Франція
2009 Вільям Мове Маева Трюнтзер Франція
2010 Вільям Мове Маева Трюнтзер Франція
2011 Торбйорн Солволл Урскуг Сюзанна Баркхальд Сандберг Норвегія
2012 Торбйорн Солволл Урскуг Сюзанна Баркхальд Сандберг Норвегія
2013 Торбйорн Солволл Урскуг Сюзанна Баркхальд Сандберг Норвегія
2014 Торбйорн Солволл Урскуг Флора Бушеро Норвегія
2015 Торбйорн Солволл Урскуг Флора Бушеро Норвегія
2016 Тома Одон Софі Алаф Франція
2017 Сондре Олсен Бьо Тетяна Георгієвська Норвегія
2018 Тома Одон Софі Алаф Франція
2019 Сондре Олсен Бьо Тетяна Георгієвська Норвегія
2020* - - -
2021 Масі Сурен Анна Тютюник Фінляндія
2022 Дімітрі Масотті Алесія Геццо Італія

*2020 - Змагання не проводилося через пандемію Covid-19.

В Україні[ред. | ред. код]

Стиляги[ред. | ред. код]

Плакат фільму «Стиляги»

В кінці 1940-х у радянському союзі виникає нова молодіжна субкультура — стиляги. Захоплення західною культурою, одягом, стилем життя, американськими музикою і танцями різко засуджуються офіційної пресою і владою.[38] Тим не менш, після Другої світової радянське суспільство деякий час зберігало відкритість по відношенню до Заходу. Мільйони радянських солдат повернулись додому, в їх розповідях фігурували враження про інше, європейське життя. Люди ще носили речі, прислані по ленд-лізу, а в радянських кінотеатрах йшли «трофейні» західні кінострічки. Молодь обожнювала такі фільми, як: «Серенада сонячної долини», «Сто чоловіків і одна дівчина», «Джордж із Дінкі-джаза», «Дівчина моєї мрії».[38][39]

Джаз і свінгові танці стають символами свободи, нонконформізму і прагнення до кращого. Улюбленими танцями стають свінг, рок-н-рол і бугі-вугі.[38][40] Причому радянські стиляги не обмежуються доволі небагатими знаннями в цій області і вигадують власні варіації на тему модного танцю (бугі-вугі) — існували «атомний», «канадський» або «трійний Гамбурзький» стилі.[41] Є певні свідчення, що свінг танцювали в Одесі ще в 1940-х, незважаючи на різко негативне ставлення до цього влади. Так, «Комсомольська правда» виступила з різкою критикою захопленням одеситів бугі-вугі і джазом.[16]

У 1960-х ця молодіжна субкультура поступово зникає, а з нею і культура соціального танцювання бугі-вугі.

Відродження бугі-вугі в Україні[ред. | ред. код]

В 1985 році до влади в СРСР приходить Михайло Горбачов. Настає час перебудови. У радянському союзі починається відлига і західна культура поступово повертається до мешканців СРСР. В 1986 в Москві створюється перший спеціалізований клуб рок-н-ролу, а в 1987 році пройшов перший офіційний турнір з акробатичного рок-н-ролу.[42] В 1990 році у змаганнях в Москві беруть участь спортсмени клубу «Гранд» з Харкова.[43]

Іван Катрунов та Тетяна Георгієвська на кубку світу в Італії

У 1994 викладачі московського клубу акробатичного рок-н-ролу «Танцкласс» Дмитро Тарасов і Марина Косминіна відвідують семінари з бугі-вугі у Швейцарії[44] і починають викладати новий танець спочатку в Росії, а потім і в Україні. У 1995 на такі семінари в Харкові попадає Тарас Мельник,[45] який у 2001 році разом з Ларисою Глікиною засновує Київський Свінг Денс Клуб КСДК.[46] Тарас і Лариса успішно змагаються і виступають, стають срібними призерами чемпіонату Росії з бугі-вугі і неодноразовими призерами чемпіонатів України.[45] З 2003 року КСДК починає проводити щорічний міжнародний танцювальний фестиваль «Свінгляндія», який відвідують такі відомі танцівники бугі-вугі як чотирикратні чемпіони Швеції Гасе і Марі Маттсон і чемпіонка світу Джессіка Леннартсон. У 2005 в КСДК тимчасово припиняють викладати бугі-вугі.

Розвиток Бугі-Вугі в Україні (2003-2022 рр.)

У 2003 році Іван Катрунов і Жанна Заночкіна засновують клуб «Елвіс» у Харкові.[47] Іван і Жанна досягають високих результатів в Україні та світі, серед іншого посівши третє місце на кубку світу в Москві у 2007.[47] У 2009 році на хвилі інтересу до рок-н-рольної культури через розвиток рокабільної субкультури в Києві і прем'єри кінострічки «Стиляги» КСДК відновлює заняття з бугі-вугі. У 2011 до Києва переїжджає Іван Катрунов і починає викладати бугі спочатку в КСДК, а згодом і створивши свою власну школу — філіал харківського Елвіса.[48]

У цьому ж році Євген Нагорний створює у Києві "Kiev Rebel Dance".

З 2011 харківський Елвіс, під керуванням Жанни Заночкіної перетворюється на "Fast Feet Club". У Харкові щорічно проводиться найбільший і наймасштабніший Бугі фестиваль України - "Слобожанський Lets Dance Camp", щороку там збираються майже всі бугери України, обов'язковим атрибутом фестивалю є присутність найкращих міжнародних вчителів і неймовірна атмосфера самого кемпу.

У 2013 році Сергій Ковальов створює у Києві "Hot Boogie Club".

Іван Катрунов починає активно виступати на міжнародній сцені з Тетяною Георгієвською. Пара встановлює рекорд швидкості розвитку — за півроку ставши фіналістом чемпіонату світу.[49] У 2013 вони виходять на друге місце у рейтингу WRRC, а в 2014 українська пара вперше очолює світовий рейтинг.[49]

У 2015 році Тетяна Георгієвська починає виступати за Норвегію з Сондре Олсеном Бьо, і за декілька місяців вони стають однією з найсильніших пар Світу.

У 2016 році в КСДК знову починається викладання Бугі-Вугі, викладачами стають багаторазові фіналісти і призери Чемпіонатів України - Максим Болгов та Вікторія Чупріна, згодом до них приєднується Марина Прийдан. На початку 2018 року напрямок Бугі-Вугі в КСДК відокремлюється і створюється новий клуб - Rock Dance Studio.

У 2018 році у Хмельницькому, спочатку як філіал київського Hot Boogie Club, а потім як окремий клуб, починає працювати Groovy Moves.

Тетяна Георгієвська і Сондре Олсен Бьо і досі залишаються майже непереможною парою, яка у 2017 і 2019 році виграє Чемпіонат Світу, і Чемпіонат Європи 2018 і 2019 року.

23-24 травня 2020 року в Україні, планувалось проведення Кубку Світу з Бугі-Вугі під егідою Всесвітньої Конфедерації Рок-н-Ролу (WRRC) та Всеукраїнської Федерації Акробатичного Рок-н-Ролу та Бугі-Вугі України (ФАРРУ), але із поширенням епідемії коронавірусу було вирішено змістити змагання на іншу дату.

23 і 24 жовтня 2021 у Харкові відбулася найголовніша подія року з акробатичного рок-н-ролу та бугі-вугі у Світі - Чемпіонат Світу.

Бугі-Вугі під час війни (2022 р. - 2023 р)

З початку широкомасштабного вторгнення російською армією на території України в кінці лютого 2022 року, бугі-вугі, як і майже всі сфери життя мільйонів людей, опинилися на межі повної зупинки. Мільйони українців були вимушені покинути свої домівки, знищені цілі міста. Діяльність тих, хто залишився була ускладнення постійними атаками загарбників на міста, інфраструктуру та цивільне населення.

Закривається київський клуб Elvis. Харківський Fast Feet Club вимушений був призупинити діяльність через постійні бомбардування Харкова. Були призупинені всі змагання Федерації Акробатичного Рок-н-Ролу України.

Через атаку російських загарбників на Харків, було знищене легендарне місце проведення змагань у Харкові - Спортивний комплекс "Локомотив".

Не менш важливе місце в історії українського Бугі-Вугі - місце проведення найбільшого фестивалю в Україні "Слобожанський Let's Dance Camp"  - Печенізьке водосховище, опиняється під повною окупацією військ російської федерації.

На початку березня 2022 року, за активної діяльності представників ФАРРУ, Всесвітня Конфедерація Рок-н-Ролу виключає всіх представників країни агресора із лав родини WRRC. Спортсмени, судді і функціонери отримують заборону на участь в усіх заходах під егідою Всесвітньої конфедерації Рок-н-Ролу.

Відновлення.

Але, як і в часи Другої Світової Війни, під час бомбардуваннь Лондону, танці були ключовою частиною підтримки морального духу, через саму природу зближення людей.

"It is not proposed to make total war total misery", — сказав міністр внутрішніх справ Герберт Моррісон (Велика Британія) у 1942 році, коли він оголосив у Палаті громад, що танці не будуть заборонені через війну. Танці були необхідні для підтримки морального духу як цивільного, так ії військового населення, що уряд Британії чітко визнав.

Танець був синонімом життя під час Другої світової війни, це був спосіб уникнути тиску життя під постійними загрозами бомбардувань і смерті.

Так само і в Україні, вже у травні 2022 року, майже з нуля відновлює свою діяльність Rock Dance Studio в Києві.

Вже у червні проводиться благодійний онлайн фестиваль "Swing for Ukraine", організатором якого є Світлана Матових, викладач Rock Dance Studio. Для моральної підтримки українців запрошені найкращі світові пари: Нільс Андрен та Бьянка Локателлі (Швеція), Джешек і Агнєжка Черубінські (Польща), Маркус Какушка та Джессіка Кайзер (Австрія), Туомас і Рієтта (Фінляндія), триразові чемпіони світу Вільям Мове та Маєва Транцер (Франція), Аліна Сокульська (Україна/Іспанія), Алевтина Капуста (Україна/Чорногорія) та Софія Капустіна (Норвегія). Онлайн майстер класи проводяться, як з метою морально підтримати українців, надати можливість відволіктися від стресу, так і з благодійною метою збору коштів для постраждалих цивільних. Відновлюються заняття в студії.

Згодом свою діяльність відновлює і київський "Hot Boogie Club".

Клуби продовжують свою діяльність, вже не тільки з метою дозвілля та активного способу життя, а й з метою активної допомоги у благодійних ініціативах на підтримку постраждалих цивільних та військових від російської агресії. Разомом із благодійним фондом "Спанбонд" запроваджена ініціатива "Танці Дарують Надію".

В масовій культурі[ред. | ред. код]

  • В кінострічці «Rock Around the Clock» (1956) каліфорнійськими танцівниками виконується дуже подібний до бугі-вугі лінді хоп.
  • В кінострічці Назад у майбутнє (1985) під час виступу Марті Макфлая на шкільному балу, студенти танцюють дуже подібний до бугі-вугі танець.
  • Кліпи українських рокабільних гуртів «the Wise Guyz» — Don't Touch My Greasy Hair, Jumping Record, Do it Slow та інші; «Руки'в Брюки» — Прыгай малая.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Joseph E. Holloway Africanisms in American Culture. — Indianapolis: Indiana University Press, 2005. — с. 94, ISBN 9780253217493 (англ.)
  2. ↑ а б Peter Davies Success with words: a North American guide to the English language. — New-York: Reader's Digest Association, 1983. — с. 89, ISBN 9780888501172 (англ.)
  3. ↑ Elliot Paul That Crazy American Music. — Indianapolis & New-York: The Bobbs-Merrill Company, Inc., 1957. — с. 208 (англ.)
  4. ↑ а б в г д Peter J. Silvester The Story of Boogie-Woogie: A Left Hand Like God. — New Jersey: Scarecrow Press, 2009. — с. 36, 9, 193, ISBN 9780810869332 (англ.)
  5. ↑ The South Bank Show[en] (освітній телесеріал у Великій Британії), епізод про бугі-вугі, 1986, з коментарями музичного історика Поля Олівера (англ.)
  6. ↑ Paul Du Noyer The Illustrated Encyclopedia of Music. — London: Flame Tree Publishing, 2003. — с. 165, ISBN 1-904041-96-5 (англ.)
  7. ↑ Словник англійського сленгу v1.2. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  8. ↑ Бугі бек на lindyhopmoves.com [Архівовано 2014-03-26 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ Бугі форвард на lindyhopmoves.com [Архівовано 2014-03-26 у Wayback Machine.](англ.)
  10. ↑ Frankie Manning, Cynthia R. Millman Frankie Manning: Ambassador of Lindy Hop. — Philadelphia: Temple University Press, 2007. — с. 84, ISBN 9781592135639 (англ.)
  11. ↑ Julie Malnig Ballroom, Boogie, Shimmy Sham, Shake: A Social and Popular Dance Reader. — Chicago: University of Illinois Press, 2009. — с. 145, ISBN 9780252075650 (англ.)
  12. ↑ James Haskins The Cotton Club. — New York: Hippocrene Books, 1994. — с. 134, ISBN 9780781802482 (англ.)
  13. ↑ Бугі-вугі на streetswing.com. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  14. ↑ а б Andrews, Maxene and Bill Gilbert Over Here, Over There: The Andrews Sisters and the USO Stars in World War II. — New-York: Kensington Publishing Corp, 1993. — с. 62, 183, 380, ISBN 0821741179 (англ.)
  15. ↑ Дін Коллінс і Джевел МакГован у кліпі Сестер Ендрюс
  16. ↑ а б Tanz 20/1948 (стаття). Der Spiegel. Hamburg: SPIEGEL-Verlag. 15.05.1948. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  17. ↑ Хоча є і виключення - сайт танцювальної школи в Штутгарті про виступи колективу у 1930-1940. Архів оригіналу (стаття) за 13 грудня 2013. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  18. ↑ Стаття в газеті Кельна у травні 1948 про те, що німецький вчитель танців відмовився навчати бугі-вугі в основному через його «аморальність».
  19. ↑ Hellmuth Karasek Eine Biographie der fünfziger Jahre.. — Hamburg: Hoffmann und Campe, 1996. — с. 56, 104, 333, ISBN 9783455085631 (нім.)
  20. ↑ Nicolaus, Karl (2 грудня 1948). Boogie-Woogie. Die Zeit. Hamburg: Georg von Holtzbrinck. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  21. ↑ «Rock Around the Clock» на choices.de. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  22. ↑ «Rock Around the Clock» на streetswing.com. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  23. ↑ Walter, Birgit (2 січня 2003). Das Ende der Klosterbrüder. Berliner Zeitung. Berlin: Berliner Verlag. Архів оригіналу (стаття) за 26 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  24. ↑ Проведення чемпіонатів з бугі в Берліні (стаття). Сайт Берлінського танцювального клубу. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  25. ↑ Світлина з проведення чемпіонату з бугі-вугі або джітербагу (стаття). «Der Spiegel». Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  26. ↑ а б Arnold Shaw Rock'n Roll. Die Stars, die Musik und die Mythen der 50er Jahre. — Berlin: Rowohlt, 1978. — с. 103, ISBN 9783499171093 (нім.)
  27. ↑ а б в Віртанен, Меган. Історія бугі-вугі від джазового історика. Архів оригіналу (стаття) за 18 січня 2012. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  28. ↑ Відродження свінгу. just-the-swing.com. Архів оригіналу (стаття) за 24 грудня 2013. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  29. ↑ Нео-свінг. just-the-swing.com. Архів оригіналу (стаття) за 3 травня 2013. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  30. ↑ а б в Опис світової конфедерації рок-н-ролу (PDF). WRRC. Архів оригіналу (брошура) за 9 липня 2013. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  31. ↑ Календар змагань з бугі-вугі під егідою світової конфедерації рок-н-ролу. WRRC. Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 28 березня 2014. (англ.)
  32. ↑ а б в г Цикл відео-уроків для новачків. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  33. ↑ Огляд бугі-вугі від німецької асоціації рок-н-ролу та бугі-вугі (PDF). DRBV. Архів оригіналу (стаття) за 8 вересня 2013. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  34. ↑ а б в г д Правила проведення змагань з бугі-вугі від Світової конфедерації рок-н-ролу (PDF). WRRC. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  35. ↑ а б в г д Рекомендації з проведення змагань німецької асоціації з рок-н-ролу та бугі-вугі (PDF). DRBV. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (нім.)
  36. ↑ Правила змагань з бугі-вугі. SWINGlife.Ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  37. ↑ Правила проведення змагань з бугі-вугі в Росії (PDF). Swingdance.ru. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  38. ↑ а б в Козлов, Олексій. Походження слова "стиляга" або звідки пішло слово стиляга (стаття). Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  39. ↑ Вайнштейн, Ольга (27.02.2004). Чувень, клевая лаба, четыре сакса. Архів оригіналу (стаття) за 28.03.2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  40. ↑ Лев Якович Лур'є, Ірина Малярова 1956 год: середина века. Спб.: Издательский дом «Нева», 2007. — с. 397—399, ISBN 9785765449615 (рос.)
  41. ↑ Козлов О. Джаз, рок и медные трубы. М.: ЭКСМО, 2005. — c. 73-74, ISBN 5-699-13895-1 (рос.)
  42. ↑ Історія акробатичного рок-н-ролу. Сайт Української федерації акробатичного рок-н-ролу. Архів оригіналу (стаття) за 28 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014.
  43. ↑ Виступи спортсменів клубу «Гранд» у 1990 році. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  44. ↑ Історія бугі-вугі. Сайт Російської федерації акробатичного рок-н-ролу. Архів оригіналу (стаття) за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  45. ↑ а б Коротка біографія Тараса Мельника. Swingdance.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  46. ↑ Святкування десятою річниці Київського свінг денс клубу в 2011 році (стаття). Swingdance.kiev.ua. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  47. ↑ а б Історія харківського клубу Елвіс. Сайт клубу Елвіс в Харкові. Архів оригіналу (стаття) за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  48. ↑ Історія київського клубу Елвіс. Сайт клубу Елвіс у Києві. Архів оригіналу (стаття) за 27 березня 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)
  49. ↑ а б Украина вышла на первую строчку мирового рейтинга буги-вуги (стаття). 112 Україна. Київ. 25 лютого 2014. Процитовано 28 березня 2014. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бугі-вугі_(танець)&oldid=42356037