Андре Воллебе — Вікіпедія

Андре Воллебе
Загальна інформація
Громадянство  Німеччина
 НДР
Народження 9 січня 1962(1962-01-09) (62 роки)
Берлін
Смерть 29 грудня 2014(2014-12-29) (52 роки)
Берлін, Німеччина
·рак підшлункової залози
Причина смерті рак підшлункової залози
Зріст 186 см
Вага 87 кг
Спорт
Вид спорту Веслування на байдарках і каное
Дисципліна Байдарка
Нац. збірна Німеччина Німеччина
Участь і здобутки
Нагороди
Patriotic Order of Merit in silver
Спортивні медалі
Представник Німеччина Німеччина
Веслування на байдарках і каное
Олімпійські ігри
Бронза 1988 Сеул байдарка-одиночка, 1000
Бронза 1988 Сеул байдарка-четвірка, 1000
Золото 1992 Барселона байдарка-четвірка, 1000
Чемпіонат світу
Бронза 1981 Ноттінгем байдарка-четвірка, 500
Золото 1983 Тампере байдарка-двійка, 500
Золото 1983 Тампере байдарка-двійка, 1000
Золото 1985 Мехелен байдарка-четвірка, 500
Срібло 1986 Монреаль байдарка-двійка, 1000
Золото 1986 Монреаль байдарка-четвірка, 500
Бронза 1989 Пловдив байдарка-четвірка, 1000
Срібло 1990 Познань байдарка-четвірка, 500
Бронза 1990 Познань байдарка-четвірка, 1000
Золото 1991 Париж байдарка-четвірка, 500
Срібло 1991 Париж байдарка-четвірка, 1000
Золото 1991 Париж байдарка-четвірка, 10000
Срібло 1993 Копенгаген байдарка-четвірка, 500
Золото 1993 Копенгаген байдарка-четвірка, 1000
Золото 1993 Копенгаген байдарка-четвірка, 10000
Бронза 1994 Мехіко байдарка-четвірка, 1000
Бронза 1995 Дуйсбург байдарка-четвірка, 200

Андре Герхард Воллебе (нім. André Gerhard Wohllebe; 9 січня 1962, Берлін — 29 грудня 2014, там само) — німецький весляр-байдарочник, виступав за збірну Німеччини від початку 1980-х до середини 1990-х років. Чемпіон літніх Олімпійських ігор у Барселоні, володар двох бронзових олімпійських медалей, восьмиразовий чемпіон світу, багаторазовий переможець і призер першостей національного значення.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Берліні, в тій частині міста, яка належала до Східної Німеччини. Активно займатися веслуванням на байдарці почав у ранньому дитинстві, проходив підготовку в місцевому спортивному клубі «Берлін-Грюнау».

Першого серйозного успіху на дорослому міжнародному рівні досягнув у сезоні 1981 року, коли потрапив до основного складу національної збірної НДР і побував на чемпіонаті світу в англійському Ноттінгемі, звідки привіз бронзову нагороду, яку виграв у змаганнях чотиримісних екіпажів на дистанції 1000 метрів. Два роки по тому на світовій першості у фінському Тампере разом зі своїм напарником Франком Фішером завоював у двійках дві золоті медалі: на п'ятистах метрах і на тисячі. Розглядався як кандидат для участі в літніх Олімпійських іграх 1984 року в Лос-Анджелесі, проте країни соціалістичного табору з політичних причин бойкотували ці змагання, і замість цього він виступив на альтернативному турнірі «Дружба-84».

1985 року на чемпіонаті світу в бельгійському Мехелені Воллебе здобув золото в програмі четвірок на п'ятистах метрах. У наступному сезоні на аналогічних змаганнях у Монреалі захистив чемпіонське звання в четвірках на півкілометровій дистанції і став чемпіоном в двійках на кілометрі, поступившись лідерством екіпажу з Румунії. Завдяки низці вдалих виступів удостоївся права захищати честь країни на Олімпійських іграх 1988 року в Сеулі — виграв бронзові медалі на тисячі метрів в одиночних байдарках і четвірках, в першому випадку програв у фіналі американцю Грегу Бартону й австралійцеві Гранту Девісу, тоді як у другому пропустив уперед спортсменів з Угорщини та СРСР. Також брав участь у змаганнях двійок на п'ятистах метрах, де зумів вийти у фінал, але у вирішальному заїзді показав лише сьомий результат.

На чемпіонаті світу 1989 року в болгарському Пловдиві Воллебе здобув бронзу в заліку чотиримісних байдарок на дистанції 1000 метрів. У наступному сезоні на світовій першості в польській Познані повторив це досягнення й додатково виграв срібло в четвірках на п'ятистах метрах.

1991 року на чемпіонаті світу в Парижі в складі екіпажу, куди також увійшли веслярі Томас Райнек, Детлеф Гофман і Олівер Кегель, Воллебе завоював одразу три медалі у змаганнях байдарок-четвірок: дві золоті на п'ятистах і десяти тисячах метрів, і срібну на кілометрі (у фіналі поступився команді Угорщини). Бувши одним з лідерів збірної об'єднаної Німеччини, успішно пройшов кваліфікацію на Олімпійські ігри 1992 року в Барселоні, де цього разу здобув на кілометровій дистанції четвірок золоту медаль, крім нього до складу екіпажу входили Райнек, Воллебе і Маріо фон Аппен[1].

Ставши олімпійським чемпіоном, Андре Воллебе ще протягом декількох років залишався в основному складі національної збірної й продовжував брати участь в найбільших міжнародних регатах. Так, 1993 року виступив на чемпіонаті світу в Копенгагені й знову виграв медалі у трьох дисциплінах чотиримісних байдарок: срібло на п'ятистах метрах, золото на кілометрі і на десяти кілометрах, ставши таким чином восьмиразовим чемпіоном світу. У 1994 і 1995 роках на першості світу в Мехіко і на домашньому чемпіонаті світу в Дуйсбурзі здобув бронзові медалі в четвірках на 1000 м і 200 м відповідно. Невдовзі після цих змагань вирішив завершити кар'єру професійного спортсмена. За видатні спортивні досягнення тричі нагороджувався орденами «За заслуги перед Вітчизною» (1984, 1986, 1988)[2][3][4][5].

Залишивши великий спорт, 1996 року зайнявся бізнесом, разом зі своїм багаторічним партнером по команді Франком Фішером був власником магазину спортивного інвентарю в Берліні. Помер 29 грудня 2014 року від раку підшлункової залози[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nationales Olympisches Komitee für Deutschland: Barcelona 92.
  2. ↑ Neues Deutschland, 1./2.
  3. ↑ Neues Deutschland, 15.
  4. ↑ Neues Deutschland, 12./13.
  5. ↑ Wallechinsky, David and Jaime Loucky (2008).
  6. ↑ Klaus Weise.

Посилання[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андре_Воллебе&oldid=39610915