Алфімова Людмила Іванівна — Вікіпедія

Алфімова Людмила Іванівна
Народилася 4 вересня 1935(1935-09-04)[1]
Харків, СРСР
Померла 22 лютого 2024(2024-02-22) (88 років)
Печера, Шпиківська селищна громада, Тульчинський район, Вінницька область, Україна
Громадянство  СРСР
 Україна
Діяльність кіноакторка
Alma mater Харківський державний театральний інститут (1958)
Заклад Київський академічний театр юного глядача на Липках і Кіностудія ім. О. Довженка
Чоловік Фелікс Михайлович (1956—1973)
Іван Кальницький(1993 — помер 27 вересня 2006)
Діти Ліза (народилася 1957)
Альона (народилася 1965)
Провідні ролі

«черниця Миронія» у За двома зайцями (фільм)

«Софія, мати Яринчина» у Весілля в Малинівці (фільм)
IMDb nm0019136
Нагороди та премії
орден княгині Ольги III ступеня
Заслужений артист України
CMNS: Алфімова Людмила Іванівна у Вікісховищі

Алфімова Людмила Іванівна (4 вересня 1935, Харків — 22 лютого 2024, Печера, Тульчинський район Вінницька область) — українська акторка театру і кіно, заслужена артистка України (2003), кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня (2021)

Біографія[ред. | ред. код]

Людмила Алфімова народилася в Харкові в родині водія й домогосподарки.

1953 — закінчила школу. З дитинства мріяла стати льотчицею. Після десятирічки закінчила аероклуб, літала на винищувачі, навіть опанувала вищий пілотаж. Батькам це не дуже подобалось. Та в навчанні далі відмовили: пояснили, що дівчат не беруть. Тоді Людмила пересіла в автомобіль. А в театральний вступила, аби хоч у театрі чи кіно можна було стати льотчицею.[2]

Кар'єра[ред. | ред. код]

1954 — вступила до Харківського театрального інституту, який закінчила в 1958 році в (майстерня Л. Сердюка і М. Покотило).[3]

У 1960—1963 була актрисою Київського театру юного глядача.

З 1963 — актриса Кіностудії ім. О. Довженка.

Справжню славу актрисі принесла головна роль у легендарному радянському фільмі «Весілля в Малинівці».[4]

За всю свою тривалу кар'єру Людмила Іванівна знялася в понад 40 кінофільмах, а озвучила близько 170.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перший шлюб[ред. | ред. код]

1956 — одружилася з льотчиком Феліксом. Перший чоловік Фелікс Михайлович Кадигроб весь час перебував у відрядженнях від КБ Антонова.[5] 1973 — розлучилися (покохала Івана Кальницького, дивися нижче).

Діти

1957 — народилася донька Ліза, згодом акторка. 1965 — з'явилася на світ донька Альона; станом на 2007 рік, вона й чоловік Володимир працюють фізіотерапевтами у приватній клініці в Нью-Йорку, США.

Онуки

Людмила Іванівна має чотирьох онуків.[6] Старша онучка Аннушка народилася в 1986 році. 2 березня 2006 — Альона народила доньку Машу — наймолодшу онучку Людмили.

Також має трьох правнуків.

Іван Кальницький[ред. | ред. код]

1973 — на зйомках фільму «Прощавайте, фараони» познайомилася з 50-річним головою колгоспу Кальницьким Іваном Сергійовичем (був старший на 12 років від Людмили[7]). Кохання спалахнуло практично миттєво. Але разом вони поєднали свої долі тільки через двадцять років.[8] Залишити Поліну Леонтіївну (Іван був молодший за неї на 15 років), яка врятувала йому життя (сховала молодого партизана з револьвером у руці від німців за заслінкою печі; потім вилікувала пилком, прополісом від туберкульозу) Івану Сергійовичу не дозволяло сумління. Тільки після смерті Поліни він запропонував Милі-Людмилі (так він багато років називав Людмилу Алфімову) переселитися до нього.

1993 — одружилися, з Києва переїхала до села Печера Тульчинського району на Вінниччині. Чоловік Іван подарував їй будинок управляючого маєтком графів Потоцьких у селі Печера.[6] Квартиру в центрі Києва, на Паньківській, Людмила Іванівна продала, на гроші від квартири купила автомобіль. А за кермом вона вже більше 55 років.[5]

23 червня 2006 — свій 83-й день народження відзначив голова родини — Іван Сергійович Кальницький[8], а 27 вересня помер. Подружжя прожило 13 років разом.

Коли Людмила Іванівна залишилася жити сама, то доводиться тримати пістолет із гумовими кулями з дозволом від палкого прихильника — генерала Василя Поліщука.[5]

Сьогодення[ред. | ред. код]

Людмила Іванівна їздила на творчі зустрічі, бувала на телепередачах, давала інтерв'ю. Літала до доньки у США.[2]

У березні 2013 Людмила Алфімова приїхала на зустріч зі своїми шанувальниками до Вінниці. Тут відбувалася презентація документального фільму про актрису «Як у село приїхало кіно» від кінорежисера Костянтина Крайнього. Фільм тривалістю до 1 години знімали в селі Печера, де проживала Людмила Іванівна, Сокілець і трішки в Тульчині.

Життєвий шлях актриси завершився 22 лютого 2024 у селі Печера Вінницької області, Тульчинської громади, де вона провела останні роки свого життя[9] і похована.

Фільмографія[10][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Зустріч зі своїми шанувальниками у Вінниці[недоступне посилання з червня 2019]
  3. ↑ Людмила Алфімова в журналі «Радянський Екран». Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.
  4. ↑ Відсвяткувала "Весілля в Малинівці" й переїхала на Вінниччину: історія акторства Людмили Алфімової - vinnychanka.info (укр.). 12 жовтня 2022. Процитовано 25 жовтня 2022.
  5. ↑ а б в Людмила Алфімова живе на Вінниччині[недоступне посилання з червня 2019]
  6. ↑ а б Людмила Алфімова: творчий вечір. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 11 серпня 2013.
  7. ↑ Своє 75-річчя в цьому році відзначила українська актриса Людмила Алфімова. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.
  8. ↑ а б Заслужена артистка України Людмила Алфімова знайшла своє кохання в селі Печера Тульчинського району[недоступне посилання з червня 2019]
  9. ↑ Померла актриса радянського кіно Людмила Алфімова, яка проживали на Вінниччині
  10. ↑ Людмила Алфімова на сайті «Актори радянського і російського кіно». Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алфімова_Людмила_Іванівна&oldid=41864696