Азовський Іван Геннадійович — Вікіпедія

Ф
Іван Азовський
Особисті дані
Повне ім'я Іван Геннадійович
Азовський
Народження 1 жовтня 1964(1964-10-01) (59 років)
  Атирау, Казахська РСР, СРСР
Зріст 180 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР СРСР
Казахстан Казахстан
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР КРС (Алмати)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980—1981 СРСР «Атирау» 5 (1)
1981—1985 СРСР СКІФ (Алмати) 50 (0)
1985—1991 СРСР «Цілинник» 200 (5)
1992—1994 Росія «Металург» (М) 42 (0)
1994—1995 Казахстан «Цесна» 20 (2)
1995—1996 Україна «Кривбас» 1 (0)
1996 Казахстан «Кокше» 10 (0)
1996—1997 Казахстан «Автомобіліст» (Ш) 15 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1998
2008
2010
2015
Казахстан «Хімік» (С)
Казахстан «Шахтар» (К)
Казахстан «Астана»
Казахстан «Жетису»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Іван Геннадійович Азовський (нар. 1 жовтня 1964, Гур'єв, Казахська РСР) — радянський та казахський футболіст, захисник, згодом — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець Казахського республіканського спортінтернату міста Алмати. Кар'єру гравця розпочав у гур'євському «Прикаспійці» на позиції захисника. В подальшому грав у таких командах, як «Кайрат», «Шахтар» (Караганда) й СКІФ. Пік кар'єри припав на команду «Цілинник», в її складі ставав неодноразовим призерам Другої ліги СРСР.

Після розпаду СРСР виїхав до Росії. З 1992 по 1994 роки захищав кольори нижчолігового «Металург» (Магнітогорськ). У 1995 році повернувся до Казахстану, де виступав у складі «Цесни».

У 1995 році виїхав до України, де підписав контракт з вищоліговим «Кривбасом». Дебютував за криворізьку команду 6 серпня 1995 року в програному (1:3) домашньому матчі 4-го туру чемпіонату України проти львівських «Карпат». Іван вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[1]. Цей поєдинок виявився для Івана Азовського єдиним у футболці «Кривбаса».

У 1996 році Іван виступав у «Кокше», зіграв 10 матчів. Того ж року перейшов до складу «Автомобіліста» (Шортанди), де в 1997 році й завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З січня по липень 1998 року був головним тренером «Хіміка» (Степногорськ), пізніше працював тренером у цьому ж клубі. З 2003 по 2006 роки працював на тренерських посадах у клубах «Жастар», «Тараз» та «Астана». У 2007 році працював головним тренером столичного клубу. У 2008 році спочатку став тренером, а згодом і головним тренером карагандинського «Шахтаря». У 2009 році був тренер з фізичної підготовки футбольного клубу «Жетису». 2010 року очолив «Астану». З 2011 року - спочатку тренер з фізичної підготовки, а згодом і головний тренер футбольного клубу «Атирау». З 2013 по 2014 роки працював тренером у клубі «Астана». З 2015 року працював тренером та головним тренером клубу «Жетису», а згодом став його директором.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Сини Єгор і Максим - також професійні футболісти[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Кривбас» (Кривий Ріг) — «Карпати» (Львів)
  2. Династія. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 24 травня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]