Агідельська культура — Вікіпедія

Агідельська культура — археологічна культура пізнього неоліту й енеоліту Південного Передуралля, Волго-Уральського межиріччя. Археологи датують Агідельську культуру періодом кінця V—III тис. до н. е.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Археологічна культура названа по річці Біла (Агідель).

Більшість пам'яток розташовані в лісостеповій і степовій частині Башкортостану, по басейнах річок Біла, Дьома та Ік. Пам'ятники раннього етапу: Мулліно III, Давлеканово III, Більська I; пізній етап — Мулліно IV, Сауз III, Гумерово та ін.

Поселення агідельской культури знаходилися на високих надзаплавних терасах і не мали укріплень. Житлами служили наземні прямокутні, ймовірно, колодні споруди.

Кераміка на ранньому етапі кругло-донна з напливом у віночків (комірцева); на пізньому етапі — прямі стінки з орнаментом у вигляді великої, гребінки. Переважають знаряддя з кременю, шліфовані сокири і тесла, ножі і наконечники суртандинського типу, зернотертки, крем'яні серпи. Кістки домашніх тварин: коней, великої та дрібної рогатої худоби (до 35 %).

Населення агідельскої культури концентрувалося переважно в Іксько-Дьомському межиріччі й у низинах р. Білої (територія Башкортостану); займалося полюванням, рибальством, скотарством. На заході межувала з самарської культурою, на південному сході зі зауральскою (суртандинскою) культурою.

Література[ред. | ред. код]

• Матюшин Г. Н. Археологический словарь. — М.: Просвещение, 1996. — 304 с. — ISBN 5-09-004958-0.

Посилання[ред. | ред. код]

• Стаття в Башкирській енциклопедії^{[недоступне посилання]}(рос.)^{[недоступне посилання]} [1](башк.) [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]