Іта О'Браєн — Вікіпедія

Іта О'Браєн
Народилася 1964
Англія, Велика Британія
Діяльність постановниця сценічного руху, координаторка інтимності
Відома завдяки
Alma mater Центральна Школа сценічної мови та драматичного мистецтва
Роки активності 2006 — тепер. час
IMDb ID 1357677
Сайт itaobrien.com

Іта О'Браєн (англ. Ita O'Brien, нар. 1964, Англія)[1] — британська координаторка інтимності та постановниця сценічного руху[en] в кіно, телебаченні й театрі. Викладає в британських акторських школах[2]. Розробила настанови «Інтимність на знімальному майданчику». Працювала на Amazon, BBC, HBO та Netflix[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

О'Браєн виросла в Бромлі, Лондон, Англія[1], куди її батьки приїхали з Ірландії — мати з Кукстауну, щоб вчитися на акушерку, родина батька з Клонмелю, коли йому було 10 років[3].

З 3 років Іта навчалася балету[4]. Після навчання в Королівській академії танцю[en] та театральній школі «Буш Девіс»[en] 10 років працювала танцівницею музичного театру[2].

В 1998 закінчила театральну школу «Брістоль Олд Вік»[en][5] і 8 років працювала акторкою театру і телебачення[2]. У 2007 здобула ступінь магістра мистецтв в Королівській центральній школі мови та драми та почала працювати викладачкою та постановницею сценічного руху[2][4].

Створюючи з 2014 року свою роботу про сексуальне насильство «Does My Sex Offend You?» («Чи моя стать/мій секс тебе ображає?»), О'Браєн почала розробляти способи безпечно працювати з інтимними темами[3]. 2017 року опублікувала проєкт настанов для захисту акторів[6][7], який отримав підтримку британської організації «Жінки в кіно і телебаченні»[en][8]. З 2018 року вона почала навчати практиці координації інтимності, зокрема в США та Новій Зеландії[1].

Настанови Іти О'Браєн «Intimacy On Set» («Інтимність на знімальному майданчику») стали одним з джерел для «Керівництва з інтимності для сцени і екрану», опублікованого в 2020 австралійською профспілкою «Альянс ЗМІ, розваг та мистецтв»[en][9].

2021 року Мікаела Коел на церемонії нагородження БАФТА присвятила свою премію за найкращу жіночу роль в «Я можу знищити тебе» Іті О'Браєн, дякуючи за її роботу над серіалом[7]. Загалом О'Брайен працювала над 6 телевізійними постановками, що були номіновані на БАФТА 2021 року[10].

У січні 2022 року О'Брайен стала першою координаторкою інтимності, яку найняли у Великій Британії для постановки опери в Королівському оперному театрі[11].

У січні 2023 року О'Браєн стала номінанткою премії Girls On Film у категорії Feminist Superhero[12]. Того ж року започаткувала дворічний навчальний курс для координаторів інтимності в Академії театрального мистецтва Маунтвью[en] у партнерстві з Університетом Східної Англії[13][14].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Крім театральних постановок, серед робіт О'Браєн більше тридцяти в якості координаторки інтимності в кіно і телебаченні.

Рік Назва Оригінальна назва Як
Координаторка
інтимності
Інше
2016 ф Нова ера Z The Girl with All the Gifts заступниця постановника сценічного руху
2016 с Люди Humans асистентка постановника сценічного руху (2 сезон)
2017—2018 с Електричні сни Філіпа К. Діка Philip Dream Dick's Electric Dreams Так також постановниця сценічного руху
2019 с Вартові Watchmen Так
2019—2020 с Сексуальна освіта Sex Education Так
2019— с Джентельмен Джек[en] Gentleman Jack Так
2020 с Нормальні люди Normal People Так також тренерка з інтимності
2020 с Я можу знищити тебе I May Destroy You Так
2021 с Це гріх It's a Sin Так

Твори та публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Chakelian, Anoosh (14 липня 2020). Meet the woman behind sex scenes in I May Destroy You, Normal People and Sex Education. New Statesman (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  2. а б в г д е Ita O'Brien MA. The Royal Central School of Speech and Drama. Процитовано 20 березня 2021.
  3. а б Falvey, Deirdre (10 червня 2018). Good sex scenes: when actors play it safe. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  4. а б Tchiprout, Arielle (18 червня 2020). Normal People's intimacy coach reveals how she got her job. Red (англ.). № 6. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 10 травня 2023.
  5. "The Diana Kite Award" at the Bristol Old Vic Theatre School. Winterbourne.freeuk.com (англ.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  6. Saner, Emine (21 листопада 2017). Would 'intimacy directors' make shooting sex scenes safer?. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 21 березня 2021.
  7. а б Дородейко, Аня (4 липня 2021). У серіалах стало більше сексу. Як його знімають в епоху #MeToo?. BBC News Україна. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  8. Draft Guidelines Published for Sex Scenes On Set. Women in Film & Television UK (англ.). 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 20 березня 2021.
  9. Keast, Jackie (23 листопада 2020). MEAA releases intimacy guidelines. IF Magazine (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  10. Wilson, Benji (7 червня 2021). Intimacy coordinator Ita O'Brien was the real star of the Baftas – and could save the TV industry. The Telegraph (англ.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  11. Nadia Khomami (29 січня 2022). Royal Opera House hires intimacy coordinator for sex scenes. The Guardian (англ.). Процитовано 21 березня 2023.
  12. Parkinson, Helen (23 січня 2023). Nominees unveiled for second annual Girls on Film Awards. British Cinematographer (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 10 травня 2023.
  13. У британській театральній академії навчатимуть координаторів інтимних сцен. The Village Україна. 20 березня 2023. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 2 травня 2023.
  14. Британська академія театрального мистецтва навчатиме координаторів інтимності. Wonderzine. 20 березня 2023. Архів оригіналу за 10 травня 2023. Процитовано 2 травня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Finnigan, Kate (2021). Ita O’Brien. The Gentlewoman (англ.). № 24. Архів оригіналу за 4 липня 2022. Процитовано 21 травня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]