French
DeutschЄрмоленко Михайло Володимирович — Вікіпедія
| Єрмоленко Михайло Володимирович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 30 грудня 1976 Маріуполь, УРСР | |
| Смерть | 9 травня 2014 (37 років) Маріуполь, Україна | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1995—2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ | патрульна служба міліції | |
| Формування | БПСМ м. Маріуполь | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Миха́йло Володи́мирович Єрмо́ленко (нар. 30 грудня 1976, Маріуполь, Донецька область, Українська РСР — 9 травня 2014, Маріуполь, донецька область, Україна) — український правоохоронець, прапорщик міліції, захисник Маріуполя.
Життєпис[ред. | ред. код]
В лавах правоохоронних органів з 1995 року.
Прапорщик міліції, молодший інспектор зв'язку батальйону патрульної служби міліції Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області.
Вранці 9 травня начальник Маріупольського управління міліції Валерій Андрущук проводив нараду з командирами силових підрозділів на 3-му поверсі будівлі управління по вулиці Георгіївській. Близько 10-ї години почалась спроба штурму міськуправління озброєними бойовиками групи «Мангуста», які зі стрільбою зайняли 1-й і 2-й поверхи. Михайло Єрмоленко у цей день перебував на службі в групі чергування. Почувши постріли, він побіг на допомогу товаришам та опинився в центрі ведення вогню на 2-му поверсі. Важкопоранений прапорщик залишався в будівлі до закінчення бойових дій. Люди, які винесли його на двір, були з числа нападників на міськуправління. Їх не затримали, бо вони виносили пораненого міліціонера, поклавши Михайла на землю, вони втекли, «розчинилися» у натовпі[1]. Михайло помер від поранень в лікарні о 16:00.
Цього дня в бою з терористами загинули Богдан Шлемкевич (НГУ), Родіон Добродомов («Азов»), Олег Ейсмант (20 БТО), Сергій Демиденко (20 БТО) і Віктор Саєнко (начальник ДАІ)[2].
Михайла поховали у Маріуполі. Вдома лишилися батьки, дружина Оксана та 7-річна донька Емілія.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[3].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
8 травня 2015 року в Маріуполі на вул. Георгіївській відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, які загинули під час захисту Маріупольського міськуправління міліції[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Валерій Андрущук: якби ми не відстояли УВС, в нас був би другий Слов'янськ [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ 9 травня 2014-го вони першими вступили в бій за український Маріуполь [Архівовано 28 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України »
- ↑ У Маріуполі відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, загиблих 9 травня 2014 року. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
- ↑ У Маріуполі вшанували шістьох героїв, загиблих три роки тому. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 2 червня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Єрмоленко Михайло Володимирович [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- До Дня пам'яті співробітників міліції, які загинули при виконанні службових обов'язків. Прапорщик Єрмоленко поспішив на допомогу бойовим товаришам // ГУ НП в Донецькій області, 21 серпня 2014.
- Мати загиблого при штурмі міліції в Маріуполі: Хочу дізнатися, хто вистрілив у мого сина [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.] // Громадське радіо, 25 травня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |