Шлемкевич Богдан Васильович — Вікіпедія

Шлемкевич Богдан Васильович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	7 березня 1993(1993-03-07) Білоберізка, Івано-Франківська область, Україна
Смерть	9 травня 2014(2014-05-09) (21 рік) Маріуполь, Донецька область, Україна (вогнепальне кульове поранення)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2013—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	45 ПОП
Війни / битви	Війна на сході України Протистояння у Маріуполі
Нагороди та відзнаки

Богда́н Васи́льович Шлемке́вич (нар. 7 березня 1993, с. Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область, Україна — пом. 9 травня 2014, м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — старший солдат Національної гвардії України, захисник Маріуполя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Богдан Шлемкевич народився в багатодітній родині у прикарпатському селі Білоберізка. З 1999 по 2008 рік навчався в Білоберізькій загальноосвітній школі. Після 9 класу пішов вчитися у Волинську православну богословську академію УПЦ КП, яку закінчив у 2012 році з відзнакою, здубувши диплом бакалавра з богослов'я. Замість вступу до магістратури свідомо вирішив виконати військовий обов'язок і навесні 2013 року був призваний на строкову військову службу до лав Внутрішніх військ МВС, термін служби спливав 10 квітня. Після армії збирався одружитися і стати священником, як і його старший брат, священик Коломийської єпархії.

Старший солдат, старший дресирувальник кінологічної групи 1-го оперативного батальйону 45-го полку оперативного призначення Західного оперативно-територіального об'єднання НГУ, військова частина 4114, м. Львів.

Через російське вторгнення частину було передислоковано до Донецька, а звідти — до Маріуполя. Богдан у складі зведеного підрозділу НГУ прибув до Маріуполя 8 травня.

9 травня 2014 року вранці командир львівського полку полковник Валерій Смолов отримав інформацію, що Маріупольське міське управління міліції штурмують люди в балаклавах зі зброєю, перший поверх вже захоплений. Було прийняте рішення виїхати на допомогу офіцерам міліції, які зранку проводили нараду в будівлі і були заблоковані в ній терористами. На під'їзді до управління вже було чутно стрільбу. Нацгвардійці пересувалися двома групами, коли вийшли на вулицю Георгівську, по них терористи відкрили щільний вогонь з автоматичної зброї, також стріляв кулемет. Були поранені майор Дмитро Афанасьєв, солдат Роман Сапіла, командир луцької частини НГУ підполковник Степан Логуш. Старший солдат Богдан Шлемкевич, бронежилет якого пробили три кулі, загинув на місці від вогнепальних поранень.

13 травня з Богданом прощались в приміщенні Будинку культури села Білоберізка, його поховали з військовими почестями на сільському кладовищі^[1].

Батько Богдана помер, залишились мати, два брати, сестра і наречена.

Нагороди[ред. | ред. код]

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

8 травня 2015 року в Маріуполі на вул. Георгіївській відкрито меморіальну дошку на честь міліціонерів і військовослужбовців, які загинули під час захисту Маріупольського міськуправління міліції^[3].

9 травня 2015 року у рідному селі Білоберізка відкрито меморіальну дошку на честь Богдана Шлемкевича^[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Шлемкевич Богдан Васильович [Архівовано 7 грудня 2014 у Wayback Machine.] Книга пам'яті загиблих за Україну.
• Солдат Шлемкевич Богдан Васильович [Архівовано 25 червня 2017 у Wayback Machine.] // сайт Національної гвардії України.
• У Маріуполі загинув 21-річний військовослужбовець із Верховини [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Вони загинули за нас: Богдан Шлемкевич
• 9 травня 2014 року відстояли Маріуполь [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.] // сайт Національної гвардії України, 9 травня 2017.

Нормативний контроль GKG: /g/11b6m92ld8