French
DeutschTRF1 — Вікіпедія
| TRF1 | |
|---|---|
 | |
| Характеристики | |
| | |
 TRF1 у Вікісховищі |
TRF1 (фр. Canon tracté de 155 mm Tr F1, укр. 155-мм буксована гармата F1) — французька 155-мм саморушна гармата. Вироблялася компанією GIAT.
Призначена для оснащення артилерійських полків піхотних та танкових дивізій. Самостійно може пересуватися зі швидкістю 8 км/год. Має напівавтоматичне заряджання.
Опис[ред. | ред. код]
Вперше артилерійська зброя представлена на виставці озброєнь Satory 1979, а потім вона змінила в армії гаубиці Моделі 50.[1]
Транспортування та постачання боєприпасів здійснюються вантажівкою Renault TRM 10000, де, крім артилерійського розрахунку з 7 осіб, розміщується 48 пострілів.[2]
Розрахунок складається з навідника, командира, 2 зарядних (замкових), оператора зарядного пристрою, водія та 2 правильних.
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Дальність: 24 км звичайними снарядами, 30 км активно-реактивними снарядами
- Швидкострільність: 6 вистр. /хв.
- Розгортання батареї: <5 хвилин
- Подолання ухилів з кутом 60 % і бродів глибиною 1,2 м.
- Кути горизонтального наведення - 445 міл ліворуч, 675 міл праворуч.
- Наведення зброї гідравлічним пристроєм.
Виробництво[ред. | ред. код]
Виготовлялася гармата Бурзьким арсеналом із 1984 по 1993 рік.
Оператори[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Україна[ред. | ред. код]
Формально власником та постачальником TRF1, які були передані ЗСУ, виступає приватна французька компанія S2M-Equipment. Але сам процес відновлення та передачі гаубиць Україні відбувається під контролем Міноборони Франції[4].
За показником максимальної дальності стрільби активно-реактивним снарядом гаубиці TRF1 дещо переважають причіпні 152-мм гаубиці 2А65 «Мста-Б» — до 30 км проти 28 км відповідно[4].
28 серпня 2023 року TRF1 було офіційно прийнято на озброєння Збройних Сил України[5].
Франція[ред. | ред. код]
Загалом до французької армії поставлено 105 зразків TRF1. Гармата стала на озброєння 11-го артилерійського полку морської піхоти та 68-го артилерійського полку (68 e regiment d'artillerie) у 1989—1990 роках. 16 гармат 11-го апм взяли участь у Війні в Затоці у складі експедиційної Дивізії «Даге» (Division Daguet[en]).
На 2013 рік гарматою були озброєні:
- 3-й артилерійський полк морської піхоти (3 e regiment d'artillerie de marine);
- 5-й заморський (експедиційний) загальновійськовий полк (5 e regiment interarmes d'outre-mer);
- 11-й артилерійський полк морської піхоти (11 e regiment d'artillerie de marine);
- 35-й парашутно-десантний артилерійський полк (35 e regiment d'artillerie parachutiste);
- 93-й гірничо-артилерійський полк (93 e regiment d'artillerie de montagne)[6].
На зміну TRF1 Франція виготовляє самохідні артилерійські установки CAESAR[7]. Останні гаубиці були зняті з озброєння у квітні 2022 р. [8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Canon 155mm TR F1 Montpellier 2000. Maquetland (фр.). Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ Henri-Pierre Grolleau. Les matériels de l’armée de Terre : [фр.]. — ISBN 978-2-35743-029-7.
- ↑ Франція передала Україні шість саморухомих гаубиць TRF1. Мілітарний. 12 грудня 2022.
- ↑ а б Франція передає ЗСУ гаубиці TRF1, що здатні "перестріляти" рашистські "Мста-Б". Defense Express. 9 вересня 2022.
- ↑ Чергові зразки іноземної зброї прийняті на озброєння ЗСУ — наказ Міністра оборони. Міністерство оборони України. 30 серпня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 3 вересня 2023.
- ↑ Photo: US Troops Fire French Howitzer. strategypage.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ François Lamy (8 octobre 2015). « N° 3115 Avis de M. François Lamy sur le projet de loi de finances pour 2016 (n° 3096) » (фр.). Assemblée nationale. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ Chapleau, Philippe. La seconde vie des TRF1 français commence en Ukraine (actualisé). lignesdedefense.blogs.ouest-france.fr (фр.). Lignes de défense. Процитовано 12 грудня 2022.
| |||||||||||
| ||||||||||||||