Lockheed Ventura — Вікіпедія

Lockheed Ventura
Призначення:	легкий бомбардувальник/патрульний літак
Перший політ:	31 липня 1941
Прийнятий на озброєння:	1941
Знятий з озброєння:	1954
Період використання:	1941—1975
На озброєнні у:	ВМС США ПС армії Королівські ПС Великої Британії Королівські повітряні сили Австралії Королівські ПС Канади Королівські ПС Нової Зеландії ПС Південно-Африканського Союзу Повітряні сили Португалії Морська авіація Повітряні сили Бразилії Повітряні сили Італії Повітряні сили Японії
Розробник:	Lockheed Corporation
Виробник:	Локхід (Бербанк, Каліфорнія)
Всього збудовано:	3 028
Модифікації:	Lockheed Model 18 Lodestar
Конструктор:	Lockheed Corporation
Екіпаж:	6 осіб
Крейсерська швидкість:	370 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	518 км/год
Бойовий радіус:	2670 км
Дальність польоту:	4200 км
Бойова стеля:	8020 м
Швидкопідйомність:	15,4 м/с
Довжина:	15,7 м
Висота:	3,6 м
Розмах крила:	20 м
Площа крила:	51,2 м²
Споряджений:	14 061 кг
Двигуни:	2 × 18-циліндрових радіальних двигуни Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp S1A4-G
Тяга (потужність):	2000 к.с. (1491 кВт) кожний
Підвісне озброєння:	1400 кг авіаційних або 6 × 147-кг глибинних бомб або 1 торпеда
Кулеметне озброєння:	4 × .50 BMG авіаційних кулемети Browning M2 2 × .303-дюймових кулемети Browning М1919
Lockheed Ventura у Вікісховищі

Локхід Вентура (англ. Lockheed Ventura), також PV-1 — американський морський патрульний літак-бомбардувальник та розвідник, що використовувався повітряними силами армії США та Королівськими Повітряними силами Великої Британії часів Другої світової війни. Розроблявся наприкінці 1930-х років на заміну бомбардувальника «Хадсон», створеного за британським замовленням. З 1942 року надходив на озброєння британської військової авіації, пізніше використовувався американськими ВМС та повітряними силами армії, а також за ленд-лізом надходив до австралійських, канадських, новозеландських і південно-африканських повітряних сил, що брали участь у війні в Європі та на Тихому океані. Спочатку «Вентури» використовувалися для денних нальотів на окуповану Європу, але виявилися надто вразливими без ескорту винищувачів і з осені 1943 року були замінені на більш сучасні винищувачі-бомбардувальники. У післявоєнний час широко застосовувалися флотами та повітряними силами деяких країн світу. Остаточно знятий з озброєння португальськими ПС у 1975 році.

Історія створення[ред. | ред. код]

Наприкінці 1930-х років компанія Lockheed розпочала розробку на основі цивільного пасажирського літака Lockheed Model 18 Lodestar серії літаків для потреб військової авіації. В компанії вже був досвід в пристосованні цивільних літаків для військових потреб, оскільки в 1938 році на основі Lockheed Model 14 Super Electra за британським замовленням було створено знаменитий патрульно-розвідувальний літак і бомбардувальник «Хадсон». Проєкт виявився досить вдалим і британська закупівельна комісія запропонувала продовжити роботи над ним, щоб «Хадсон» максимально відповідав тактико-технічним вимогам, виставленим британськими військовими льотчиками.

У лютому 1940 року фірма Lockheed отримала контракт на поставку перших 25 літаків під фірмовим позначенням Model 32-94-01, але в ході подальших дискусій із замовником низка вимог зазнала змін, що призвело до появи нового прототипу, що здобув позначення Model 37-21-01. Ця модифікація літака оснащувалася дворядними 18-циліндровими двигунами Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp S1A4-G потужністю 1850 к.с. У травні 1940 року британці зробили замовлення відразу на 300 літаків. У тому ж році був укладений другий контракт ще на 375 літаків, яким також присвоїли назву «Вентура» Mk.I.

«Вентура» був дуже схожий на «Хадсон», але на відміну від нього новий бомбардувальник важив більше, мав більш об'ємний фюзеляж, та оснащувався потужнішими авіаційними двигунами. Збільшений об'єм літака дозволяв нести до 1134 кг бомб на внутрішній підвісці, а під консолями крила встановили тримачі для підвісних паливних баків, замість яких можна було підвісити звичайні або глибинні бомби вагою до 227 кг. Крім того, збільшений бомбовідсік тепер дозволяв розміщувати в ньому стандартну укорочену торпеду калібру 553 мм.

31 липня 1941 року відбувся перший політ прототипу «Ventura» Mk.I, пофарбованого в британський камуфляж. Тестові польоти підтвердили високі характеристики дослідного зразка, хоча він ще не був озброєним. Незабаром розпочалося серійне виробництво цього літака, яке тривало до вересня 1945 року включно.

Конструкція[ред. | ред. код]

Конструкція та дизайн[ред. | ред. код]

«Локхід Вентура» — вільнонесучий суцільнометалевий моноплан з широким фюзеляжем та з крилами, що проходять через передню середню частину його перетину. На хвостовій балці розміщувалося горизонтальне оперення овальної форми і два невеликих кілі.

Силова установка — два 18-циліндрових радіальні поршневі мотори Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp S1A4-G потужністю 1850 к.с. на «Вентура» I, і R-2800 Double Wasp SB2-G потужністю 2000 к.с. на варіанті «Вентура» II і решті модифікацій. Гвинти — трилопатеві «Де Хевілленд-Гамільтон-Стандарт» «Гідрометик» 23Е-50-287, діаметром 3,23 м, широколопатевого типу з гідравлічним управлінням кроком гвинта. Двигуни живилися бензином з протектованих паливних баків загальним об'ємом 2139 л, що стояли в центроплані. При далеких польотах в середній частині фюзеляжу встановлювалися ще два металевих протектованих баки. На «Вентурі» II ввели знімні непротектовані баки, що розміщувалися в бомбовому відсіку, ємністю 2953 л.

Озброєння[ред. | ред. код]

Озброєння «Вентури» складалося з чотирьох 12,7-мм Browning M2 і двох 7,62-мм кулеметів Browning М1919: 2, що рухалися, в носовій частині кабіни штурмана, ще 2 нерухомих над нею, і 2 на турелі нагорі фюзеляжу.

Бомбове навантаження знаходилося тільки усередині фюзеляжу. Бомбовий відсік розташовувався під підлогою кабіни, і мав сім балок бомботримачів. Для «Вентури» I загальне навантаження обмежувалася 1134 кг, для «Вентури» II — 1361 кг. В асортимент боєприпасів входили фугасні, бронебійно-фугасні, осколкові і глибинні бомби декількох типів.

Основні модифікації[ред. | ред. код]

• «Вентура» Mk.I — перший серійний зразок за контрактом з Королівськими ПС Великої Британії, з двигунами Pratt & Whitney R-2800 Double Wasp S1A4-G (1 850 к.с). Декілька одиниць перероблено у Британії для Берегового командування під позначенням Ventura GR.Mk I. Побудовано 188 літаків.
• «Вентура» Mk.II — поліпшена версія Mk.I зі збільшеним бомбовим відсіком та потужнішими двигунами R-2800 Double Wasp SB2-G потужністю 2000 к.с. 487 літаків збудовано. Британська авіація отримала тільки 196 з них, решта з 264 машин була реквізована Повітряними силами армії США, де отримала позначення R-Model 37, а 27 екземплярів увійшли до складу ВМС США як PV-3.
• «Вентура» Mk.IIA — версія Mk.II зі зміненим комплектом озброєння. 200 одиниць.
• «Вентура» GR.Mk.V — британське позначення PV-1; деякі згодом були модифіковані на транспортні літаки з позначенням Ventura C.Mk V. Загалом ПС Великої Британії, Канади, Нової Зеландії та Південно-Африканського Союзу отримали 387 літаків цього типу.
• B-34 — американське позначення 20 експортних літаків «Вентура» Mk.IIA, реквізованих за ленд-лізом.
• B-34A — колишні британські бомбардувальники, повернути США за ленд-лізом і такі, що використовувалися як навчально-тренувальні літаки. 101 одиниця.
• B-34B — версія B-34A, перероблена на навчальні літаки для тренування штурманів. 13 літаків.
• B-37 — варіант літака з двигунами Wright R-2600-13 потужністю 1700 к.с. Із замовлених 550 побудовано лише 18.
• PV-1 або PV-1 Ventura — американська модифікація патрульного літака B-34. 1600 виготовлено. 388 поставлено до Королівських ПС Великої Британії, як «Вентура» GR.Mk.V, інші до австралійських, новозеландських та південно-африканських Повітряних сил.
• PV-1P — декілька одиниць PV-1, оснащених апаратом аерофоторозвідки.
• PV-2 Harpoon — модернізована версія патрульного літака із збільшеним розмахом крила, переробленим хвостовим оперенням та іншою зброєю. 470 одиниць.
• PV-2C — навчально-тренувальна версія літака PV-2. 30 зразків.
• PV-2D — варіант патрульного літака PV-2 з вісьмома 12,7-мм кулеметами в носовій частині. 35 одиниць.
• PV-2T — навчально-тренувальна версія літака PV-2 для навчання екіпажів літаків.
• PV-3 Ventura — позначення для 27 літаків Ventura Mk II, що повернулися за британським контрактом.

Бойове використання[ред. | ред. код]

Хоча «Вентури» з'явились в ВПС Великої Британії ще в вересні 1941 року, але 21-а ескадрилья, перша, яка мала оснащуватись цими літаками, почала освоєння тільки в травні 1942 року. Перший бойовий виліт відбувся 3 листопада 1942, тоді 3 «Вентури» бомбили залізничний вузол в Нідерландах. Наступний рік вони використовувалися для денних нальотів на окуповану Європу, але, як і деякі інші бомбардувальники Королівських ПС, вони виявилися надто вразливими без ескорту винищувачів, що на той час було важко забезпечити при проведенні далеких місій. Зокрема при нальоті на завод Philips в Ейндховені було збито 9 з 47 літаків, а ще 37 зазнали різного роду ушкоджень. Тому вже до початку вересня 1943 року всі «Вентури» були замінені на швидші «Москіто». «Вентури» були переведені до Берегового командування для виконання патрулювання у відкритому морі; 30 було відправлено до Королівських повітряних сил Канади, а частина — до ПС Південно-Африканського Союзу.

Загалом Канада отримала 21 літак Mk.I, 108 Mk.II/IIA, 20 GR.Mk.V і 137 PV-1, перші дві модифікації використовувались виключно як навчальні, а інші в морських патрульних ескадрильях.

Південно-Африканський Союз отримав 135 літаків «Вентура» Mk.I/II, які були відправлено в 17-у, 22-у і 27 ескадрильї, пізніше надійшло ще 134 GR.Mk.V. Спочатку вони використовувались для патрулювання навколо півдня Африки, але пізніше були перекинуті на Середземноморський ТВД. Окрім патрулювання літаки 22-ї ескадрильї залучались до нічних нальотів на італійські аеродроми. Останні «Вентури» були зняті з озброєння тільки в 60-их роках.

В ВПС США B-34 і B-37 в основному використовувались як навчальні, а «Вентури» серії PV було передано ВМС. В жовтні 1942 року першої їх отримала ескадрилья VP-82 на Ньюфаундленді, але в бою американські PV-1 взяли участь тільки в квітні 1943 року на Алеутських островах, куди було перекинуто чотири ескадрильї. Окрім патрулювання вони здійснювали систематичні бомбардування японських об'єктів на острові Парамушир. З осені 1943 року PV-1 починають діяти в районі Соломонових островів, в основному завдаючи ударів по японських малих кораблях. З 1944 року на озброєння надійшла модифікація PV-2, яка активно використовувалась на Тихому океані. Після війни, 1948 році PV були відведені в резервні ескадрильї, а в 1957 році повністю списані.^[1]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы^[2]

Країни-оператори[ред. | ред. код]

•  Австралія
  • Повітряні сили Австралії — 75 літаків (1943—1946)
•  Канада
  • Королівські військово-повітряні сили Канади
  • Королівський військово-морський флот Канади — 286 літаків (1943—1957)
•  Нова Зеландія
  • Королівські військово-повітряні сили Нової Зеландії — 143 літаки (1943—1948)
•  СРСР
  • Авіація ВМС СРСР
•  Велика Британія
  • Королівські ПС Великої Британії
•  Португалія
  • Повітряні сили Португалії — 42 літаки (1954—1975)
•  Південна Африка
  • ПС Південно-Африканського Союзу — 7 ескадрилей (1943—1960)
• США
  • ВМС США
  • ПС армії
•  Бразилія
  • Повітряні сили Бразилії — 20 літаків (1944—1956)
•  Італія
  • Повітряні сили Італії — 22 літаки (1953—1959)
•  Нідерланди
  • Королівські повітряні сили Нідерландів — 18 літаків (1951—1955)
• Перу
  • Повітряні сили Перу
•  Японія
  • Повітряні сили Японії — 17 літаків (1955—1960)

Див. також[ред. | ред. код]

• Список військових літаків США
• Список бомбардувальників США
• Lioré et Olivier LeO 451
• Kyushu Q1W
• Savoia-Marchetti SM.79 Sparviero
• Focke-Wulf Fw 200 «Condor»

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Lockheed Ventura

• Lockheed Ventura / Harpoon [Архівовано 11 травня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Lockheed PV-1 Ventura [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Lockheed PV-2 Harpoon / Ventura [Архівовано 20 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Lockheed Ventura and Harpoon. на uboat.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 30 січня 2020. (англ.)
• PV Ventura. на airwar.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 30 січня 2020. (рос.)
• PV-1 «Ventura (Harpoon)» Морской ударный самолет [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Lockheed PV-1 «Ventura» Патрульно-разведывательный бомбардировщик [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Військова авіація США в Другій світовій війні Винищувачі P-26 Peashooter • P-35 • P-36 Hawk • CW-21 • P-38 Lightning • P-39 Airacobra • P-40 Warhawk • P-43 Lancer • P-47 Thunderbolt • P-51 Mustang • P-59 Airacomet • P-63 Kingcobra • P-66 Vanguard Палубні винищувачі F2A Buffalo • F4F Wildcat • F6F Hellcat • F4U Corsair Нічні винищувачі P-61 Black Widow • A-20 Havoc • F7F Tigercat Стратегічні бомбардувальники B-17 Flying Fortress • B-24 Liberator • B-29 Superfortress • B-32 Dominator Тактичні бомбардувальники B-10 • B-18 Bolo • B-23 Dragon • Martin Maryland • Martin Baltimore • B-25 Mitchell • B-26 Marauder Палубні бомбардувальники SB2U Vindicator • SB2A Buccaneer • SBD Dauntless • SBC Helldiver • SB2C Helldiver • TBD Devastator • TBF Avenger Штурмовики A-17 • A-20 Havoc • A-26 Invader • A-31 Vengeance • A-36 Apache • A-12 Shrike • SB2A Buccaneer Літаки-розвідники O-49 Vigilant • O-52 Owl • F-15 Reporter • L-2 Grasshopper Патрульні літаки Consolidated PB4Y-2 Privateer • Lockheed Ventura Гідролітаки SOC Seagull • SO3C Seamew • SC Seahawk • J2F Duck • OS2U Kingfisher • G-21 Goose • Grumman Widgeon • Hall PH • S-43 • PBY Catalina • PB2Y Coronado • PBM Mariner Протичовнові літаки AF Guardian Військово-транспортні літаки C-46 Commando • C-47 Skytrain • C-54 Skymaster • Model 18 Lodestar • C-87 Liberator Express • C-76 Caravan • DC-3 Навчальні літаки PQ-14 Cadet • L-3 Grasshopper • T-6 Texan • A8V • AT-17 Bobcat • CW-22 Планери CG-3 • CG-4 • CG-13 • CG-15 •

п о р Військова авіація Великої Британії в Другій світовій війні Винищувачі Fury • Whirlwind • Defiant • Gladiator • Hurricane • Tempest • Spitfire • Mosquito • Beaufighter • Meteor • Mustang Важкі бомбардувальники Stirling • Halifax • Lancaster Середні бомбардувальники Hampden • Whitley • Wellesley • Wellington • Manchester • Baltimore • Marauder • Mitchell Легкі бомбардувальники Battle • Beaufort • Blenheim • Hudson • Mosquito • Ventura Штурмовики Mosquito • Typhoon Гідролітаки Swordfish • Seal • Seafox • London • Sunderland • Empire • Walrus • Sea Otter • Seaford • Catalina Протичовнові літаки Swordfish • Vildebeest • Ventura • Mariner Літаки-розвідники Fairey III • Hudson • Swordfish • Walrus • Auster Військово-транспортні літаки Bombay • Harrow • Albemarle • York • Dakota • Envoy Літаки зв'язку Courier • Messenger • Auster • Buckingham • Audax • Lysander • Petrel • Proctor • Mentor Навчальні літаки Anson • Hart • Hind • Henley • Magister • Master • Martinet • Mentor • Tiger Moth • Oxford • Dominie Планери Hamilcar • Horsa • Hotspur • Hadrian Палубна авіація Винищувачі Roc • Sea Gladiator • Fulmar • Sea Hurricane • Seafire • Firefly • Gannet • Corsair Бомбардувальники Skua • Swordfish • Barracuda • Tarpon Торпедоносці Albacore • Barracuda • Beaufort • Botha • Shark • Swordfish • Firefly • Liberator • Tarpon Патрульні літаки Liberator • Warwick