Ilex vomitoria — Вікіпедія

Ilex vomitoria
Листя і плоди
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Падубоцвіті (Aquifoliales)
Родина: Aquifoliaceae
Рід: Падуб (Ilex)
Вид:
I. vomitoria
Біноміальна назва
Ilex vomitoria
Природний ареал

Ilex vomitoria — вид падубу, що походить з південного сходу Північної Америки. В рідних краях цю рослину називають «йопон» (yaupon, [ˈjɔːpɒn]) або yaupon holly[1]. Ця назва походить з мови індіанського народу катоба, якою рослина називається словом yą́pą, де yą- значить «дерево», а pą — «листок»[2]. Інша назва, «кассіна» (cassina) була запозичена з мови народу тімукуа[3], хоча зазвичай так називається інша рослина, Ilex cassine. Латинська ж біноміальна назва, що дослівно значить «падуб блювотний», походить від помилкового висновку європейців, ніби ця рослина викликає блювання під час церемоній зі споживання приготованого з неї напою.

Деякі корінні народи США традиційно використовували цю рослину для приготування кофеїнового настою. Це одна з двох відомих ендемічних для Північної Америки рослин, які виробляють кофеїн (друга, Ilex cassine, містить його на 80 % менше)[4]. Крім того, йопон в його рідному ареалі широко використовується для озеленення.

Опис[ред. | ред. код]

I. vomitoria є вічнозеленою рослиною, має форму чагарника або невеликого дерева заввишки 5–9 м, з гладкою світло-сірою корою і тонкими волохатими пагонами. Листкорозміщення чергове, листки завдовжки 1–4,5 см і завширшки 1–2 см, згори блискучі й темно-зелені, знизу трохи блідіші, мають форму від яйцеподібної до еліптичної та округлу верхівку з гребінчастим або зубчастим краєм. Квітки мають діаметр 5–5,5 мм, віночок білий, з чотирма пелюстками. Плід являє собою кістянку діаметром 4–6 мм, округлої форми, червоного (іноді жовтого) кольору і містить чотири кісточки, які розносять птахи, що поїдають ці плоди. Від дуже схожих рослин Ilex cassine цей вид можна відрізнити за меншим розміром листків та їх округлою, а не гострою, верхівкою[5][6][7][8][9].

Середовище існування[ред. | ред. код]

I. vomitoria поширений у Сполучених Штатах від східного узбережжя Вірджинії до Флориди на півдні та Оклахоми і Техасу на заході[8]. Також диз'юнктна популяція розташована на території мексиканського штата Чіапас[1]. Зазвичай ця рослина зустрічається у прибережних районах на добре дренованих піщаних ґрунтах, краях солонуватих і солоних боліт, на піщаних дюнах і пагорбах, у прибережних лісах, тощо[5].

Екологія[ред. | ред. код]

Блакитник східний живиться червоними плодами Ilex vomitoria.

Плоди йопону є важливим джерелом їжі для багатьох птахів, таких як крижень американський, зенаїда північна, перепелиця віргінська, дикий індик, декол золотистий, дятел-смоктун[en], омелюх американський, блакитник східний[en], дрізд мандрівний, пересмішник сірий, пересмішник багатоголосий, бруант білогорлий та інші. Також ці плоди споживають декі ссавці, зокрема броненосець дев'ятисмугий, ведмідь барибал, сіра лисиця, ракуни і скунси. Листя та гілочки поїдають білохвості олені[5].

Культивація та використання[ред. | ред. код]

Споживання людиною[ред. | ред. код]

Деякі індіанські племена заварюють з листя й стбел йопону трав'яний чай, який зазвичай називають «чорним напоєм». Історично при церемоніальному споживанні цього напою у споживачів часто спостерігалося блювання, і європейці вирішили, що її причиною є саме йопон (звідси його біноміальна назва «Ilex vomitoria», яка перекладається з латинської як «Падуб блювотний»)[10][11][12]. Як і його родичі Ilex paraguariensis та Ilex guayusa (з яких готують, відповідно, напої мате і гуаюса), йопон містить такі активні інгредієнти, як кофеїн, теобромін і теофілін[13][14]. Блювання при церемоніях могло бути наслідком споживання напою в великій кількості у поєднанні з голодуванням[5][15]. Крім того не виключено, що подібні чутки поширювали представники британської чайної індустрії, намагаючись викликати негативне ставлення до нового кофеїновмісного напою, що потенційно міг скласти конкуренцію чаю[16]. Також корінні американці могли використовувати цей настій як проносний засіб[17].

Перші згадки про вживання напою з йопона колоністами задокументовані ще у 1615 році в Іспанській Флориді. Під час Громадянської війни чорний напій широко споживали в південних штатах у якості заміни для чаю та кави. До кінця XIX століття він використовувався у Північній Кароліні як у медичних цілях так і просто як напій[18]. У сучасних США сушене листя йопону для споживання доступне у продажу. Кілька кафе в таких містах, як Остін (Техас) і Ешвілл (Північна Кароліна), навіть почали включати його в своє меню[16].

Декоративна рослина[ред. | ред. код]

На південному сході США I. vomitoria широко використовується для озеленення. Найбільш популярні чагарникові сорти з низькою швидкістю зростання, оскільки вони мають густе вічнозелене листя та добре переносять обрізку в якості живих огорож. До таких сортів належать:

  • Folsom Weeping — плакучий сорт.
  • Grey's Littleleaf/Grey's Weeping — плакучий сорт.
  • Nana/Compacta — карликовий жіночий клон, зазвичай не більше за 1 метр заввишки.
  • Pendula — плакучий сорт, має найвищий вміст кофеїну.
  • Pride of Houston — жіночий клон з покращеними формою, плодоношенням та листям.
  • Schilling's Dwarf/Stokes Dwarf — карликовий чоловічий клон, не більше 0,6 м заввишки і 1,2 м завширшки[19].
  • Will Fleming — чоловічий клон колоноподібної форми.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Ilex vomitoria: інформація на сайті GRIN
  2. ↑ yaupon. Merriam-Webster Online Dictionary. Merriam-Webster, Inc. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  3. ↑ Cutler, Charles L. (2000). O Brave New Words!: Native American Loanwords in Current English. University of Oklahoma Press. с. 10, 163, 215. ISBN 978-0-8061-3246-4. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  4. ↑ Edwards, Adam L.; Bennett, Bradley C. (2005). Diversity of Methylxanthine Content in Ilex cassine L. and Ilex vomitoria Ait.: Assessing Sources of the North American Stimulant Cassina. Economic Botany. 59 (3): 275—285. doi:10.1663/0013-0001(2005)059[0275:DOMCII]2.0.CO;2. JSTOR 4256992.
  5. ↑ а б в г Yaupon Ilex vomitoria (PDF). USDA Plant Guide. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2022.
  6. ↑ Florida's Hollies. Florida Department of Environmental Protection. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 10 квітня 2022.
  7. ↑ Martin, C.O.; Mott, S.P. (1997). Section 7.5.10 Yaupon (Ilex vomitoria). U.S. Army Corps of Engineers Wildlife Resources Management Manual (PDF). Vicksburg, MS: U.S. Army Engineer Waterways Experiment Station. Technical Report EL-97-16. Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2007.
  8. ↑ а б Ilex vomitoria. Oklahoma Biological Survey. Архів оригіналу за 16 жовтня 2008. Процитовано 6 жовтня 2007.
  9. ↑ Ilex vomitoria. Bioimages. Vanderbilt University. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 27 June 2019.
  10. ↑ Hudson, Charles, M (1979). Black Drink: A Native American Tea. University of Georgia Press.
  11. ↑ Highways, Texas. Texas' Only Caffeinated Plant Makes a Buzzworthy Tea - Texas Highways (en-gb) . Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 травня 2018.
  12. ↑ Carpenter, Murray. Here's The Buzz On America's Forgotten Native 'Tea' Plant. NPR.org. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 23 липня 2017.
  13. ↑ Q. Ping Dou (24 травня 2019). Tea in Health and Disease. MDPI. с. 103. ISBN 978-3-03897-986-9. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  14. ↑ Crown PL, Emerson TE, Gu J, Hurst WJ, Pauketat TR, Ward T (August 2012). Ritual Black Drink consumption at Cahokia. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 109 (35): 13944—9. doi:10.1073/pnas.1208404109. PMC 3435207. PMID 22869743.
  15. ↑ Hudson, Charles M. (1976). The Southeastern Indians. University of Tennessee Press ISBN 0-87049-248-9.
  16. ↑ а б Like Yerba Maté? Try Yaupon. Atlas Oбbscura. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 25 травня 2018.
  17. ↑ Niering William A., Olmstead Nancy C. (1985). The Audubon Society Field Guide to North American Wildflowers, Eastern Region. Knopf. с. 338. ISBN 0-394-50432-1.
  18. ↑ Hudson, Charles M. (1979). Black Drink: A Native American Tea. University of Georgia Press. с. 6—7, 150—155.
  19. ↑ Flint, Harrison Leigh (1997). Landscape Plants for Eastern North America (вид. 2). John Wiley and Sons. с. 282—283. ISBN 978-0-471-59919-7. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ilex_vomitoria&oldid=38712424