French
DeutschАльціон чорноголовий — Вікіпедія
| Альціон чорноголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Чорноголовий альціон (Національний парк Сундарбан, Західний Бенгал, Індія) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Halcyon pileata (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Alcedo pileata Boddaert, 1783 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Альціо́н чорноголовий[2] (Halcyon pileata) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[3]. Мешкає в Східній, Південно-Східній і Південній Азії.
Таксономія[ред. | ред. код]
Чорноголовий альціон був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux»[4][5]. Біномінальну назву птах отримав в 1783 році, коли нідерландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Alcedo pileata у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Пізніше вид був переведений до роду Альціон (Halcyon), введеного британським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном[7] у 1821 році. Типовою місцевістю виду є Китай[8].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 28 см. У дорослих особин спина і крила пурпурово-сині, голова і плечі чорні, горло і "комір" білі, решта нижньої частини тіла руда. великий дзьоб і лапи яскраво-червоні. В польоті та синьо-чорних крила помітні великі білі плями біля основи махових пер. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих особин забарвлення менш яскраве, а на горлі помітні смуги[9]. Крила короткі і округлі, політ швидкий і прямий. Вокалізація — серія "кі-кі-кі-кі-кі".
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чорноголові альціони гніздяться в Кореї, Китаї (від Ляоніна до східного Ганьсу та на південь до Хайнаня) і в північному Індокитаї. Взимку вони мігрують до Індії, Шрі-Ланки, Бангладеш, М'янми, Південного Індокитаю, на Андаманські і Нікобарські острови, Малайський півострів, Великі Зондські острови і західні Філіппіни. В помірній зоні чорноголові альціони зустрічаються в листяних лісах поблизу водойм, в тропіках і субтропіках — в мангрових заростях, на порослих лісом морських узбережжях, а також в глибині суходолу, на берегах річок і струмків, на рисових полях, в пальмових гаях, верболозах і садах, на висоті до 1525 м над рівнем моря. Живляться рибою і крабами, у внутрішніх районах також комахами, амфібіями і плазунами. Сезон розмноження припадає на літо. В кладці 4-5 білих яєць.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Чорноголовим альціонам загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Halcyon pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 04 грудня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 13.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 грудня 2023.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). La perruche aux ailes variées. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 241—242.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Petite perruche, de Batavia. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 791 Fig. 1.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 49, Number 791 Fig. 1.
- ↑ Swainson, William John (1821). Zoological illustrations. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 27 text.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 197.
- ↑ Baker, E.C. Stuart (1927). The Fauna of British India including Ceylon and Burma. Birds. Т. IV (вид. 2nd). London: Taylor and Francis. с. 271—272.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8028-8.
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |