French
DeutschA440 — Вікіпедія
A440 або А4 (також відомий як Штутгартська висота тону (англ. Stuttgart pitch)) — міжнародний стандарт (ІСО 16) для настроювання музичних інструментів, що встановлює частоту ноти ля першої октави в 440 Гц.
Історія і використання[ред. | ред. код]
До стандартизації в 440 Гц, з 1860-х років багато країн і організації мали французький стандарт у 435 Гц, який також був рекомендований австрійським урядом у 1885 році.[1] Йоган Шейблер рекомендував A440 як стандарт у 1834 році після винайдення приладу для вимірювання висоти звуку,[2] і у тому ж році був затверджений Німецьким товариством природничої історії[de].[3]
У 1926 році Американська музична індустрія досягла згоди щодо неофіційного стандарту в 440 Гц, а деякі компанії навіть стали використовувати його в приладобудуванні.
У 1936 році Американський національний інститут стандартів рекомендував стандарт А440,[4] а вже у 1955 році Міжнародною організацією зі стандартизації було затверджено стандарт (і підтверджено ними у 1975 році) як ІСО 16.[5]
Позначається A4 в Американській системі нотації, оскільки це відбувається в октаві, що починається з клавіши С на стандартній 88-клавішній клавіатурі піаніно, а на MIDI-клавіатурі — 69-та.
A440 широко використовується як еталон у Великій Британії[6] і в США.[7] У континентальній Європі частота А4 часто коливається від 440 Гц до 444 Гц.
Консенсус виник лише для старовинних інструментів у сучасному барокському кроці в 415 Гц (440 Гц відповідає А♯), і для деяких спеціальних у церковній музиці (чортонський крок) в 466 Гц (440 Гц відповідає A♭), і для класичного кроку в 430 Гц.[8]
A440 часто використовується для коригування гармонійного строю, незалежно від основної ноти або ключа.
Американська часова і частотна станція WWV[en] передає сигнал у 440 Гц другої хвилини кожного часу, при цьому WWVH[en] передає той же тон у першу хвилину кожного час. Це було зроблено в 1936 році, щоб допомогти оркестрам настроювати свої інструменти.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Karp, Theodore (1983). Dictionary of Music. Northwestern University Press. с. 406. ISBN 9780810106598.(англ.)
- ↑ Robert Thomas Beyer (1999). Sounds of our times: two hundred years of acoustics. Springer. с. 32. ISBN 978-0-387-98435-3.(англ.)
- ↑ Helmholtz, H. (1863). Die Lehre von den Tonempfindungen als physiologische Grundlage für die Theorie der Musik: Mit in den Text eingedruckten Holzschnitten. J. Vieweg. с. 29. Процитовано 21 червня 2018.(нім.)
- ↑ Martin, George (2008). The Opera Companion. Hal Leonard Corporation. с. 92. ISBN 978-1-57467-168-1.(англ.)
- ↑ ISO 16:1975 Acoustics – Standard tuning frequency (Standard musical pitch). International Organization for Standardization. 1975. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 21 червня 2018.(англ.)
- ↑ Nistl, Franz. Europa E - SK. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 21 червня 2018.
{{cite book}}: Проігноровано|website=(довідка) - ↑ Nistl, Franz. Afrika Amerika Asien Ozeanien. Klavierstimmung. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.(англ.)
- ↑ Oxford Composer Companion JS Bach, page 369—372. (англ.)
- ↑ History of WWV. Physical Measurement Laboratory, NIST. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2018.(англ.)
