79360 Сіла-Нунам — Вікіпедія

Сіла-Нунам
Відкриття
Відкривач Джейн X. Лю,
Дівід Джуїтт,
Чедвік Трухільйо,
Ян Чен[1]
Місце відкриття Обсерваторія Мауна-Кеа
Дата відкриття 3 лютого 1997
Позначення
Позначення 1997 CS29
Названа на честь боги Сили та Нунам.
Категорія малої планети карликова планета,
пояс Койпера
Орбітальні характеристики
Епоха 31 грудня 2006
Велика піввісь 6 559 420 000 км (43,847 а. о.)
Перигелій 6 474 150 000 км (43,27699 а. о.)
Афелій 6 644 700 000 км (44,41701 а. о.)
Ексцентриситет 0,013
Орбітальний період 106 049,409 діб (290,347 років)
Середня орбітальна швидкість 4,498 км/с
Середня аномалія 305,256°
Нахил орбіти 2,249°
Довгота висхідного вузла 304,371°
Аргумент перицентру 238,086°
Супутники 1
Фізичні характеристики
Розміри 335 ± 85 км[2]
Маса 4,0× 1019 кг
Середня густина 2,0 (припущення)
Прискорення вільного падіння на поверхні ~0,09 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,18 км/с
Спектральний тип 0,06-0,14[2]
Видима зоряна величина 5,5[2]
CMNS: Сіла-Нунам у Вікісховищі

79360 Сіла-Нунам (англ. 79360 Sila-Nunam)  — транснептуновий об'єкт, є подвійним к'юбівано[3][4]. Було відкрито 3 лютого 1997 року Джейн Х. Лю, Девідом Джуїттом, Чад Трухильо і Яном Ченом у обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях. 9 січня 2012 року об'єкту присвоєна назва Сіла-Нунам на честь ескімоського бога небес і стихії Сили і його дружини — богині землі Нунам.

Орбіта[ред. | ред. код]

79360 1997 CS29 є класичним об'єктом холодного поясу і належить до класу к'юбівано. Об'єкт знаходиться майже точно e резонансі 4:7 з Нептуном[2].

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

У 2010 році були проведені виміри теплового потоку об'єкту за допомогою телескопа «Гершель». За допомогою цих даних було визначено розміри об'єкта у межах від 250 до 420 км[2].

Сіла-Нунам дуже червоний у видимому спектрі і має нейтральний спектр у ІЧ-діапазоні[5][6].

Смуги поглинання водного льоду відсутні в інфрачервоній частині спектра, і об'єкт схожий на Іксіон[7].

Супутник[ред. | ред. код]

Докладніше: S/2005 79360 1

Сіла-Нунам має один відомий супутник, який дуже близький за розмірами до головного об'єкту, тому об'єкт інколи розглядають як подвійний к'юбівано.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. List Of Transneptunian Objects. IAU Minor Planet Center. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 2 серпня 2010.
  2. а б в г д Muller, T.G.; Lellouch, E.; Stansberry, J. et al. (2010). “TNOs are Cool”: A survey of the trans-Neptunian region I. Results from the Herschel science demonstration phase (SDP). Astronomy and Astrophysics. 518: L146. doi:10.1051/0004-6361/201014683. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 12 квітня 2012.
  3. MPEC 2009-R09 :Distant Minor Planets (2009 SEPT. 16.0 TT). IAU Minor Planet Center. 4 вересня 2009. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 4 жовтня 2009.
  4. Марк В. Буйе (2009-02-02 using 142 observations). Orbit Fit and Astrometric record for 79360. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 4 жовтня 2009.
  5. Grundy, W.M.; Buie, M.W.; Spencer, J. R. (2005). Near-Infrared Spectrum of Low-Inclination Classical Kuiper Belt Object (79360) 1997 CS29. The Astronomical Journal. 130: 1299—1301. doi:10.1086/431958.
  6. Fornasier, S.; Barucci, M.A.; de Bergh, C. at al. (2009). Visible spectroscopy of the new ESO large programme on trans-Neptunian objects and Centaurs: final results. Astronomy and Astrophysics. 508: 457—465. doi:10.1051/0004-6361/200912582. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 12 квітня 2012.
  7. Boehnhardt, H.; Bagnulo, S.; Muinonen, S. at al. (2004). Surface characterization of 28978 Ixion (2001 KX76). Astronomy and Astrophysics. 415: L21—L25. doi:10.1051/0004-6361:20040005.