76-та десантно-штурмова дивізія (РФ) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 76-та дивізія.
76-та десантно-штурмова дивізія
(з 2006)
76-та повітрянодесантна дивізія
(1992—2006)
рос. 76-я гвардейская десантно-штурмовая Черниговская Краснознамённая, ордена Суворова дивизия
Емблема
На службі 1992 — по т.ч.
Країна Росія Росія
Вид  Десантні війська
Роль десантно-штурмова
Чисельність дивізія
У складі Західний військовий округ
Дислокація Росія Псков
Гасло «Ми всюди там, де чекають на перемогу!»
(рос. Мы всюду там, где ждут победу!)
Війни/битви

Перша чеченська війна
Друга чеченська війна
Російсько-грузинська війна
Анексія Криму
Війна на Донбасі
Операція ОДКБ в Казахстані
Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди Російська гвардія Орден Червоного Прапора Орден Суворова
Звання «Чернігівська»
Авіація
Навчальні літаки Ан-2, Ан-3
Медіафайли на Вікісховищі

76-та гвардійська десантно-штурмова Чернігівська Червоного прапора, ордена Суворова дивізія (76 ДШД), також відома як «Псковська десантна дивізія» — військове з'єднання Повітрянодесантних військ Росії чисельністю в дивізію. Дислокується у Пскові, Західний військовий округ.

Брала участь у Першій і Другій чеченських кампаніях, у війні з Грузією 2008 року. У 2014 році підрозділи дивізії брали участь у військових операціях в ході збройної агресії РФ проти України, зокрема, в розстрілі українських військовополонених у грудні 2023 року. З лютого 2022 бере участь у вторгненні до України.

Історія[ред. | ред. код]

Див. також: 76-та гвардійська повітрянодесантна дивізія (СРСР)

Після розпаду СРСР у 1992 році 76-та гвардійська повітрянодесантна дивізія Радянської армії перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

Дивізія брала участь у Першій чеченській війні у 1994—1995 роках. За час війни загинуло 120 військовослужбовців дивізії. За свої дії десять офіцерів дивізії отримали звання Героїв Російської Федерації, двоє з яких — посмертно.[1]

Дивізія брала участь у Другій чеченській війні з 1999 до 2004 року[1].

У 2006 дивізія була перейменована на 76-ту десантно-штурмову дивізію.

У 2008 році дивізія брала участь у Російсько-грузинській війні, була перекинута до Південної Осетії та брала участь у Цхінвальській битві[2].

Російсько-українська війна і вторгнення до Криму[ред. | ред. код]

Десантники 76-ї десантно-штурмової дивізії брали участь в інтервенції РФ до Криму.[3] Після операції десантники були представлені до державних нагород.[4][5]

Військовослужбовці 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії брали участь у захопленні українських бурових установок «Чорноморнафтогазу».[6]

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Офіційна відповідь Головної військової прокуратури РФ, в якому підтверджується загибель псковських десантників при виконанні службових обов'язків. Обставини загибелі — «державна таємниця». Жовтень 2014

Влітку 2014 року підрозділи зі складу 76-ї десантно-штурмової дивізії брали участь у бойових діях на Донбасі. За даними британського аналітичного центру RUSI, були сформовані батальйонно-тактичні групи, які брали участь у бойових діях з 11 серпня 2014 року.[7] Зокрема, батальйонно-тактичні групи сформовані з 234-го та 104-го полків діяли на луганському напрямку.[8]

18 серпня 2014 року президент РФ Володимир Путін нагородив дивізію бойовою нагородою: Орденом Суворова за «успішне виконання бойових завдань» та «проявлену мужність та героїзм».[9]

20 серпня 2014 року у боях за Георгіївку загинули гвардії капітан Короленко Антон (234 ДШП), гвардії сержант Олександр Осипов (104 ДШП) та до взводу десантників. Після невдалої спроби атаки російські сили були змушені відступити, залишивши як трофеї командирський БМД-2К (б/н 275),[10][11] БМД-2 (б/н 284)[11][12] та вантажівку КамАЗ з боєприпасами.

21 серпня 2014 року спікер РНБО Лисенко оголосив про захоплення бойових машин з пакетом військової документації, що належали Псковській дивізії ПДВ Росії.[13][14] Пізніше пройшов брифінг Міністерства оборони України, на якому була продемонстрована військова карта, що була виявлена серед захоплених документів.[15][16] Також, з відкритих джерел відомо, що пакет військової документації, захоплений з бойовими машинами, містив актуальні дані про російських військовослужбовців.[17][18]

В Міноборони Росії заяви української сторони щодо участі формування у бойових діях в Україні заперечують.[19] Командувач ПДВ РФ генерал-полковник Володимир Шаманов 22 серпня 2014 р. назвав заяви української сторони провокацією, і зробив заяву: «В нашій десантно-штурмовій дивізії всі живі й здорові».[20]

25 серпня 2014 року відбулося поховання псковських десантників, які загинули, як офіційно представлено, «за невідомих обставин».[21]

28 жовтня 2014 року, у відповідь на запит депутата РФ Льва Шлосберга щодо загиблих у липні-вересні військовослужбовців 2-ї бригади спеціального призначення і 76-ї десантно-штурмової дивізії, голова військової прокуратури РФ відповів, що подробиці розголошенню не підлягають, оскільки є державною таємницею.[22][23]

Навесні 2016 року в складі дивізії, як і в ряді інших десантних з'єднань, був створений танковий підрозділ — окрема танкова рота.

На початку 2019 року окрема танкова рота була розгорнута в 124-й окремий танковий батальйон. Завданням батальйону є підтримка десантних підрозділів на полі бою. На озброєння підрозділу надійшли танки Т-72Б3[24].

  • Трофейна БМД-2 (номер 284) 76-ї ДШД
    Трофейна БМД-2 (номер 284) 76-ї ДШД
  • БМД-2 (номер 284) вид ззаду
    БМД-2 (номер 284) вид ззаду
  • Бортовий номер БМД-2 (номер 284)
    Бортовий номер БМД-2 (номер 284)
  • Бортовий номер БМД-2 (номер 284)
    Бортовий номер БМД-2 (номер 284)


Повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року[ред. | ред. код]

Див. також: Російське вторгнення в Україну (2022)
Див. також: Бучанська різанина

У 2022 році 76-та десантно-штурмова дивізія брала участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну. У березні підрозділи дивізії зайшли до Бучі Київської області. Командували ними генерал-майор Сергій Чубарикин та генерал-полковник Олександр Чайко, який раніше командував російськими операціями у Сирії. Associated Press у співпраці з іншими компаніями провело масштабне розслідування та відновило події перших днів російського вторгнення.[25]

Російські війська зайшли до Бучі 3 березня, більшість українських сил на той час відступило до Ірпеня, але у місті залишилося кілька добровольців на трьох блокпостах. Більшість із них були затримані окупантами. Наступного дня, 4 березня, російські солдати почали «зачистку» Бучі: полювали на людей за списками, які були складені спецслужбами РФ до вторгнення, а також прочісували всі будинки, перевіряли телефони, допитували та оглядали мирних жителів. Людей, які здавалися окупантам підозрілими та не пройшли «фільтрацію», росіяни жорстко катували, били та вбивали. Одне з найбільших укриттів у місті за адресою Яблунська, 144, де розташований великий житловий комплекс, стало в'язницею окупантів. Туди росіяни звозили «підозрілих» українців, утримували та катували їх. Після визволення Бучі на вулиці Яблунській знайшли понад 40 тіл мирних мешканців, а у будинку Яблунська, 144 — понад десяток убитих.[26]

23 квітня 2022 року силами 128 окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ було знищено 14 окупантів та 2 бойові машини 76 десанто-штурмової дивізії.[джерело?]

27 грудня 2023 року російські окупанти розстріляли українських військовополонених під Роботиним у Запорізькій області[27]. Згодом стало відомо, що до зщлочину могли бути причетні окупанти з 76-ої гвардійської десантно-штурмової дивізії РФ («Псковська десантна дивізія»)[28].

Склад[ред. | ред. код]

Поточна структура:

Озброєння[ред. | ред. код]

Традиції[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

18 серпня 2014 року президент РФ Володимир Путін нагородив 76-ту десантно-штурмову дивізію бойовою нагородою: Орденом Суворова за «успішне виконання бойових завдань» та «проявлену мужність та героїзм».[9][29][30]

Геральдика[ред. | ред. код]

26 січня 1993 року 76-й повітряно-десантній дивізії затверджено[31] нарукавний знак: «Нарукавний знак у формі щита. У верхній частині щита зображений парашут з розправленими від нього вправо і вліво стилізованими крилами, в нижній — зображений барс і розміщена гвардійська стрічка. Над щитом розміщений напис „76 гв. ВДД“.»[32]

24 квітня 2006 року 76-й десантно-штурмовій дивізії затверджено[33] новий нарукавний знак: «Нарукавний знак — тканинна нашивка у формі круга блакитного кольору з кантом зеленого кольору. В центрі знаку — зображення малої емблеми (герб міста Пскова (в блакитному полі щита золотий барс, над ним зі срібних хмар виходить десниця) на стропах розкритого білого парашута, що спирається на золоті летючі крила з гренадою, що полум'яніє): у верхній частині знаку по кругу напис буквами жовтого кольору: „ЧЕРНИГОВСКАЯ“: по внутрішньому краю канта — зображення гвардійської стрічки».[32]

  • Нарукавний знак (з 2006 р.)
    Нарукавний знак (з 2006 р.)
  • Емблема 76 ПДД зразка 1993р.[31]
    Емблема 76 ПДД зразка 1993р.[31]
  • Нарукавний знак зразка 2006р.
    Нарукавний знак зразка 2006р.

Втрати[ред. | ред. код]

З відкритих джерел відомо про деякі втрати 76-ї десантно-штурмової дивізії:[34][35]

Див. також: Втрати 104-го полку та Втрати 234-го полку
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Сокол Іван Володимирович[36]
(рос. Сокол Иван Владимирович)		 12.05.1986 30.08.2014
2. Куліков Олександр Олександрович[37][38]
(рос. Куликов Александр Александрович)		 23.06.1981 30.08.2014
Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Airborne Troops: 76th Chernigov Airborne Division. Federation of American Scientists. 2014. Процитовано 29 листопада 2015.
  2. ↑ Chang, Felix K. (August 2008). Russia Resurgent: An Initial Look at Russian Military Performance in Georgia (амер.). Foreign Policy Research Institute. Процитовано 2 серпня 2016.
  3. ↑ Депутат: Псковские десантники переброшены на Украину : Псковская Лента Новостей / ПЛН. pln-pskov.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 14 липня 2016.
  4. ↑ Псковские десантники, побывавшие в Крыму во время недавних событий, получили госнаграды и благодарности от президента : Псковская Лента Новостей / ПЛН. pln-pskov.ru. Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 14 липня 2016.
  5. ↑ Министр обороны Шойгу поблагодарил псковских десантников за выполнение спецзадач по возвращению Крыма : Псковская Лента Новостей / ПЛН. pln-pskov.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  6. ↑ Бурові "Чорноморнафтогазу" захоплювали десантники 104 полку ПДВ РФ - InformNapalm.org (Українська) (uk-UA) . 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
  7. ↑ Igor Sutyagin (9 березеня 2015). Russian Forces in Ukraine. Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  8. ↑ feldherrnhalle (14 липня 2016). Злочин і кара. Луганський напрямок. Обитель цивилизатора. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  9. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 18.08.2014 г. № 571. О награждении орденом Суворова 76 гвардейской десантно-штурмовой Черниговской Краснознаменной дивизии. сайт Президента Росії. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.
  10. ↑ Обнародованы фотографии захваченного БМД Псковской десантной дивизии - ФОКУС. ФОКУС. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  11. ↑ а б Российская бронетехника в войне на Донбассе ч.5. Архів оригіналу за 2 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  12. ↑ Українські військові відремонтували БМД яка належала псковським десантникам. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  13. ↑ Оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ за 21 серпня + Карта - Рада національної безпеки і оборони України. www.rnbo.gov.ua. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
  14. ↑ У бою під Луганськом захопили російську бронемашину з документами. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 23 квітня 2017.
  15. ↑ Брифінг Міністерства оборони України - 08.10.2014 16:55 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  16. ↑ Espreso.TV (16 жовтня 2014), Докази загибелі псковських десантників в Україні, архів оригіналу за 22 квітня 2021, процитовано 1 серпня 2016
  17. ↑ Некоторые картинки по документам из захваченной у с.Георигиевка БМД-2 псковских десантников (20 августа 2014 года) : Askai on Twitter. Процитовано 28 серпня 2016.
  18. ↑ Некоторые картинки по документам из захваченной у с.Георигиевка БМД-2 псковских десантников (20 августа 2014 года) : Askai on Twitter. Процитовано 28 серпня 2016.
  19. ↑ Минобороны: сообщения о захвате российской БМД на Украине - фальшивка. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 14 липня 2016.
  20. ↑ Командующий ВДВ Шаманов дал ответ «Курьеру» о якобы подбитой БМД из Пскова. www.province.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 14 липня 2016.
  21. ↑ У Росії поховали псковських десантників, які загинули «за невідомих обставин». Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  22. ↑ Військові таємниці Путіна: втрати в мирний час і армійські закупівлі - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  23. ↑ Прокуратура РФ: Загибель псковських десантників — державна таємниця. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  24. ↑ В ВДВ появились танковые батальоны.
  25. ↑ How Russian soldiers ran a 'cleansing' operation in Bucha
  26. ↑ Як росіяни проводили «зачистку» в окупованій Бучі: розслідування AP // rbc.ua
  27. ↑ Росіяни розстріляли українських військовополонених під Роботиним. Прокуратура розслідує. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 січня 2024.
  28. ↑ Розстріл українських полонених під Роботиним: прокуратура назвала ймовірних підозрюваних. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 січня 2024.
  29. ↑ 76-й гвардейской десантно-штурмовой дивизии вручен орден Суворова. 1ТВ.РУ. 22 серпня 2014. Архів оригіналу за 20 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.
  30. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18.08.2014 г. № 571 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 січня 2016.
  31. ↑ а б Приказ Министра обороны РФ П.Грачева № 35 от 26 января 1993 года «О нарукавных знаках военнослужащих воздушно-десантных войск Вооруженных Сил Российской Федерации»
  32. ↑ а б ведомственные эмблемы Российской Федерации. www.heraldicum.ru. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  33. ↑ Приказ командующего ВДВ от 24 апреля 2006 года № 102
  34. ↑ На условиях анонимности. gubernia.pskovregion.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  35. ↑ Открытая Россия устанавливает личности погибших из списка «Груз-200». openrussia.org. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 31 липня 2016.
  36. ↑ Cargo200 : Сокол Иван Владимирович. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  37. ↑ Cargo200 : Куликов Александр. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  38. ↑ Askai. Могила псковского десантника Александра Куликова, о гибели которого сообщали осенью 2014-го. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.

Література[ред. | ред. код]

  • Ненахов Ю. Воздушно-десантные войска во Второй мировой войне. — Мн. : Литература, 1998. — 489 с. (рос.)
  • Thornton, Rod (2004) «Military Organizations and Change: The 'Professionalization' of the 76th Airborne Division», The Journal of Slavic Military Studies ,17:3,449 — 474

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=76-та_десантно-штурмова_дивізія_(РФ)&oldid=41344649