60 хвилин (телешоу, США) — Вікіпедія

60 хвилин
англ. 60 Minutes
Тип Телевізійна передача
Телеканал(и) CBS
Дистриб'ютор(и) CBS Media Venturesd і CBS News Radiod
Жанр Журнал новин
Ведучий Steve Kroftd, Lara Logand, Scott Pelleyd, Bill Whitakerd і Леслі Шталь
Формат зображення 16:9
Тривалість 42 хв.
Знімання Багатокамерна зйомка
Компанія CBS Productionsd
Керівник проєкту Дон Г'юїтт
Виконавчий продюсер Jeff Fagerd
У головних ролях Smita Nair Jaind
Країна-виробник США США
Мова оригіналу англійська
Перша поява 24 вересня 1968 — дотепер
Перший показ 24 вересня 1968
Кількість сезонів 51
Кількість серій ~ 2400
Послідовник 60 Minutes Wednesdayd
Посилання

«60 хвилин» (англ. 60 Minutes) — американське суспільно-політичне телешоу, створене Доном Г'юїттом, транслюється каналом CBS з 1968 року. Згідно зі складеним часописом TV Guide в травні 2002 року списку п'ятдесяти найбільших телешоу всіх часів[en], «60 хвилин» займало 6-е місце[1]. За версією газети The New York Times шоу є одним з найшанованіших з суспільно-політичних на американському телебаченні[2] .

Історія віщань[ред. | ред. код]

У програмі вперше використовувалися найважливіші методи журналістського розслідування, зокрема повторне редагування інтерв'ю, приховані камери, гоча-журналістика, несподівані візити в будинки і офіси, що стосуються слідчого питання. Постановки виникли в кінці 1970-х в австралійській і канадській версіях програми.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Майк Уоллес і Гаррі Різонер на прем'єрному випуску «60 хвилин» (1968 рік).

Пілотний випуск «60 хвилин» відбувся у вівторок ввечері (о 22:00 EST), 24 вересня 1968, програму вели Гаррі Різонер і Майк Уоллес. Глядачам були представлені наступні питання:

  1. Передвиборна кампанія — погляд зсередини штабів кандидатів у президенти Г'юберта Гамфрі і Річарда Ніксона.
  2. Коментарі європейських письменників Малкольма Маггериджа, Петера фон Кана і Луїджі Барзіні-молодшого на тему американської виборчої системи.
  3. Коментарі політичного оглядача і журналіста Арта Бухвальда.
  4. Інтерв'ю з Генеральним прокурором Ремсі Кларком на тему жорстокості поліції.
  5. Скорочений варіант номінується на Оскар короткометражного фільму Сола Басса «Чому людина творить».
  6. Діалог-роздум Різонера і Уоллеса про співвідношення сприйняття і реальності, де Уоллес сказав, що шоу направлено на відображення реальності.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. TV Guide Names Top 50 Shows (англ.). CBS News. 26 квітня 2002. Архів оригіналу за 11 липня 2016. Процитовано 26 березня 2014.
  2. B. Carter & M. Schmidt (8 листопада 2013). CBS to Correct Erroneous Report on Benghazi (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2014.