35-та ракетна дивізія (РФ) — Вікіпедія

35-та ракетна дивізія
На службі 1992—дотепер
Країна  Росія
Вид РВСП
Чисельність дивізія
Штаб ЗАТО Сибірський, Алтайський край
Нагороди Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Олександра Невського

Медіафайли на Вікісховищі

35-та ракетна Червонопрапорна, орденів Кутузова та Олександра Невського дивізія (35 РД, в/ч 52929) — військове з'єднання Ракетних військ стратегічного призначення Росії чисельністю в дивізію. Дивізія перебуває в складі 33-ї ракетної армії. Розташована у ЗАТО Сибірський Алтайського краю. На озброєнні має міжконтинентальні балістичні ракети.

Історія[ред. | ред. код]

У 1992 році, після розпаду СРСР, 35-та ракетна дивізія перейшла під юрисдикцію Росії.

На 1994 рік основне місце дислокації — ЗАТО Сибірський Алтайського краю.

Склад[ред. | ред. код]

За даними rvsn.info:[1]

2006[ред. | ред. код]

  • 307-й ракетний полк;
  • 479-й ракетний полк;
  • 480-й ракетний полк;
  • 867-й ракетний полк.

Крім ракетних полків, до складу дивізії різного часу входили:

Додані й допоміжні частини та підрозділи[ред. | ред. код]

  • 1059-та ремонтно-технічна база (додана 178-му ракетному полку);
  • 1515-та ремонтно-технічна база (додана 479-му ракетному полку);
  • 1518-та ремонтно-технічна база (додана 480-му ракетному полку);
  • 3911-та технічна ракетна база (3911-та трб, в/ч 01276);
  • 729-й вузол зв'язку (720-й вз, в/ч 08315);
  • 337-ма окрема вертолітна ескадрилья (337-ма ОВЕ, в/ч 29557);
  • Військовий госпіталь 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52934);
  • Окремий батальйон охорони і розвідки 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52862);
  • Окремий інженерно-саперний батальйон 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52928);
  • 157-й будинок культури Російської армії;
  • Окрема група регламенту засобів зв'язку 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52929-А);
  • База тилового забезпечення 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52929-Б);
  • Дивізіонна автомобільна ремонтна майстерня 33-ї ракетної дивізії (в/ч 52929-В).

Озброєння[ред. | ред. код]

  • З листопада 1991 року — ракетні комплекси з міжконтинентальними балістичними ракетами РС-12М «Тополь» (15Ж58), переозброєння було закінчено в грудні 1994 року. У складі дивізії 36 ПУ.[2]

Командири[ред. | ред. код]

  • З 1992 по 1995 рік — генерал-майор Калиниченко М. І.
  • З 1995 по 1998 рік — генерал-майор Розовенко В. П.
  • З 1998 по 2002 рік — генерал-майор Свідерський К. В.
  • З 2002 по 2006 рік — генерал-майор Баранов Олександр Аркадійович
  • З 2006 по 2009 рік — генерал-майор Матвєєв Сергій Сергійович
  • З жовтня 2009 по травень 2013 рік — генерал-майор Ногін Роман Олегович
  • З травня 2013 по серпень 2017 генерал-майор Талатинник Сергій Андрійович
  • З серпня 2017 — генерал-майор (Указ Президента РФ № 595 від 12.12.2019 р) Прокопенков Олександр Олександрович

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ракетные войска стратегического назначения. Справочник. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 25 січня 2020.
  2. Состав РВСН. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 25 січня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения / Министерство обороны РФ.; Гл.ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 экз. — ISBN 5-85270-315-X.