2-га мотострілецька дивізія (РФ) — Вікіпедія

2-га мотострілецька дивізія
(з 2013)

5-та окрема мотострілецька бригада
(2009—2013)


2-га мотострілецька дивізія
(1992—2009)
рос. 2-я гвардейская мотострелковая Таманская ордена Октябрьской Революции Краснознамённая ордена Суворова дивизия им. М.И. Калинина
Велика емблема
На службі 1992 — дотепер
Країна Росія Росія
Вид  Сухопутні війська РФ
Тип  Мотострілецькі війська
Чисельність дивізія
У складі
 1 ТА
Дислокація с. Калінінець Наро-Фомінського району
Війни/битви

Серпневий путч
Друга чеченська війна
Російсько-українська війна

Нагороди Російська гвардія Орден Жовтневої РеволюціїОрден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеня
Почесні найменування Таманська

Медіафайли на Вікісховищі

2-га гвардійська мотострілецька Таманська ордену Жовтневої революції Червонопрапорна ордену Суворова дивізія ім. М. І. Калініна (2 МСД, в/ч 23626)[1] — з'єднання мотострілецьких військ Сухопутних сил Росії у складі 1-ї гвардійської танкової армії Західного військового округу. Розміщена у селищі Калінінець Наро-Фомінського району Московської області.

Підрозділи дивізії брали участь у Серпневому путчі 1991 року й Жовтневому путчі 1993 року. Дивізія вела бойові дії у Другій чеченській кампанії.

У 2022 році частини дивізії брали участь у повномасштабному вторгненні Росії до України, де вели бої під Харковом.

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР 2-га гвардійська мотострілецька дивізія Радянської армії увійшла до складу Збройних сил РФ.

Окремі підрозділи дивізії брали участь у Серпневому путчі 1991 року й Жовтневому путчі 1993 року.

1999 року дивізія брала участь у придушенні чеченського спротиву.

2009 року дивізія була переформована на 5-ту окрему гвардійську мотострілецьку бригаду.

4 травня 2013 року бригада була знову переформавана на дивізію, у складі 20-ї загальновійськової армії.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

2014 року у зв'язку з початком агресії Росії проти України дивізія стала складовою створеної 1-ї танкової армії.

Україна звинувачує військовослужбовців дивізії у обстрілах Маріуполя у січні 2015 року.

Російське вторгнення в Україну 2022 року[ред. | ред. код]

У 2022 році частини дивізії брали участь у російському вторгненні в Україну.[2]

3 березня 2022 року повідомлялося, що під Харковом українські військові взяли в полон офіцерів і танкістів 1-го танкового полку дивізії. Зокрема, це були 22 танкісти на чолі із заступником командира полку з озброєння та з командиром танкового батальйону цього ж полку.[3][4]

13 квітня 2022 повідомлялося про загибель командира 1-го мотострілецького полку підполковника Дениса Межуєва.[5][6]

Склад[ред. | ред. код]

2009[ред. | ред. код]

Перед розформуванням дивізія мала у складі:

  • 1-й гвардійський мотострілецький Севастопольський полк
  • 15-й гвардійський мотострілецький Шавлинський полк
  • 283-й гвардійський мотострілецький Берлінський полк
  • 1-й гвардійський Чортківський танковий полк імені маршала Катукова
  • 147-й гвардійський самохідний артилерійський Сімферопольський полк
  • 1174-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон
  • 1117-й зенітний ракетний полк
  • 136-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон
  • 1586-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
  • 211-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон
  • 614-й окремий батальйон радіаційного, хімічного та біологічного захисту
  • 47-й окремий гвардійський батальйон зв'язку
  • 886-я станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку
  • 190-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 1063-й окремий батальйон матеріального забезпечення
  • 370-й окремий медичний батальйон

2013[ред. | ред. код]

Після відновлення дивізія має у складі:[1][7]

Командири[ред. | ред. код]

  • Валерій Евневич, генерал-майор — (1992—1995);
  • В'ячеслав Борисов, генерал-майор — (1995—1996);
  • Євген Лазебін, генерал-майор — (1996—1998);
  • Григорій Локтіонов, полковник — (1998—2000);
  • Олександр Студеникін, генерал-майор — (2000—2001);
  • Андрій Глущенко, генерал-майор — (10.2001 — 11.2007);
  • Олександр Чайко, полковник — (11.2007 — 05.2009 г.);
  • Андрій Сичовий, генерал-майор — (05.2013 — 2014);
  • Олександр Санчик, генерал-майор — (2014—2015);
  • Андрій Пятаєв, полковник — (09.2015 — н.в);
  • Завадський Володимир Васильович, генерал-майор (2021 - 2022).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 19 серпня 2016. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022. 
  3. Zaxid.net. Українські військові розгромили першу танкову армію Росії під Харковом. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022. 
  4. Українські військові розгромили першу танкову армію Росії під Харковом. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022. 
  5. ЗСУ ліквідували командира полку Таманської дивізії Межуєва. novynarnia.com (укр.). 13 квітня 2022. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  6. Necro Mancer. Командир #1мсп Таманской дивизии подполковник Межуев Денис Валерьевич освободил кому-то место в карьерной очереди. Сын может гордиться папой. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 14 квітня 2022. 
  7. Полезная информация по в/ч 23626 Наро-Фоминский р-н, п. Калининец. mamasoldata.mybb.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 22 березня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]