Ґрунтознавство — Вікіпедія

Не плутати з Ґрунтознавство (інженерна геологія).

Ґрунтозна́вство — наука про ґрунт, його склад, властивості, походження, розвиток, географічне поширення, раціональне використання. Належить до природничих наук. Об'єктом вивчення ґрунтознавства є ґрунти як природно-історичні тіла та ґрунтовий покрив, який утворює педосферу. ^[1] Вивчає ґрунт як природне тіло, засіб виробництва і предмет праці.

Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопродуктивності, класифікації, географії та екології ґрунтів; особливостями властивостей ґрунтів у різних гео- та екосистемах, розробляє теорію ґрунтоутворення та формування ґрунтової родючості.

Ґрунтознавство почало розвиватися в XVIII ст. і сформувалося як наука в ХІХ ст.

Розділи[ред. | ред. код]

Фундаментальне або загальне ґрунтознавство
- Педогностика — збірна група розділів ґрунтознавства, які вивчають речовинний склад, будову і властивості ґрунтів.
  - Морфологія ґрунтів
  - Фізика ґрунтів
  - Хімія ґрунтів
  - Мінералогія ґрунтів
  - Біологія ґрунтів
  - Енергетика ґрунтів
- Педографія — збірна група розділів ґрунтознавства, які вивчають просторове поширення і природне різноманіття ґрунтів на земній поверхні у зв'язку із загальною географією природного середовища.
  - Географія ґрунтів
  - Картографія ґрунтів
  - Систематика ґрунтів — це вчення про різноманітність усіх існуючих на Землі ґрунтів, завдання якого вирішують номенклатура ґрунтів, таксономія ґрунтів і діагностика ґрунтів.
  - Екологія ґрунтів
  - Оцінка ґрунтів
  - Ґрунтова інформатика
- Історичне ґрунтознавство — група розділів ґрунтознавства, які вивчають генезис (походження, розвиток) і еволюцію ґрунтів в контексті загальної історії розвитку земної поверхні.
  - Генетика ґрунтів
  - Палеоґрунтознавство
- Динамічне ґрунтознавство — група розділів ґрунтознавства, предметом яких є дослідження процесів ґрунтоутворення і сучасних ґрунтових режимів.
- Регіональне ґрунтознавство — розділ, предметом якого є вивчення особливостей ґрунтів і ґрунтового покриву великих регіонів (природних або адміністративних) Землі.
- Історія і методологія ґрунтознавства

Прикладне ґрунтознавство диференціюється залежно від галузі використання ґрунтів в господарській діяльності людини.

Напрямки досліджень[ред. | ред. код]

Основні напрямки досліджень:

Теоретичні проблеми генезису, географії ґрунтів, їх класифікації, діагностики і номенклатури.
Науково-методичні проблеми розвитку ґрунтотворного процесу в природних, культурних і техногенних екосистемах.
Теоретичні проблеми картографії ґрунтів, вивчення структури ґрунтового покриву, ґрунтово-географічне та природно-сільськогосподарське районування України, типологія земель.
Теоретичні основи формування ґрунтового покриву, морфологічних ознак, хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів. Енергетика й режими ґрунтоутворення. Регулювання трансформації та міграції органічних і мінеральних компонентів ґрунту в природних, сільськогосподарських і техногенних ландшафтах.
Розроблення теоретичних і науково-методичних основ хімії, фізики, географії, гідрології, мінералогії, біології ґрунтів, використання їх методів для розв'язання завдань генезису, діагностики, класифікації ґрунтів.
Продуктивність різних блоків природних і антропогенних екосистем, роль первинної та вторинної біомаси у процесах гумусоутворення й живлення рослин. Біологічний кругообіг речовин у системі «ґрунт-рослина». Біологічна активність ґрунтів.
Теоретичні основи мінливості ґрунтів у просторі й часі, сучасне ґрунтознавство, еволюція ґрунтів, палеоґрунтознавство.
Порівняльно-географічні, фізичні, хімічні, біологічні та математичні методи вивчення ґрунтів і ґрунтового покриву.
Загальнотеоретичні проблеми аридизації, опустелювання, вторинного засолення, заболочування ґрунтів і розроблення методів охорони ґрунтового покриву.

Провідним науково-методичним центром України, який очолює і координує науково-дослідні роботи з проблем ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів, є Національний науковий центр ННЦ “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського”. Ведення державного моніторингу ґрунтів забезпечує Державний науково-технологічний центр охорони родючості ґрунтів "Центрдержродючість".

Історія[ред. | ред. код]

Наукове вивчення ґрунтів почалося в кінці 18 ст. На рубежі 18 і 19 століть у Німеччині з'явилася гумусова теорія живлення рослин, запропонована А. Теером^[de] , яка посприяла дослідженням перегною. У 40-х рр. 19 ст її змінила теорія мінерального живлення рослин Ю. Лібіха, що сприяла розширенню хімічних досліджень ґрунту і виникненню агрогеологічного напряму в ґрунтознавстві. Цей напрям (представлений німецькими вченими Ф. Фаллу^[de], Ф. Ріхтгофен^[de] і іншими в кінці 19 ст.) розглядав ґрунт лише як геологічне утворення, продукт вивітрювання, незважаючи на біологічні процеси в ньому. Тому ця теорія не могла дати правильного уявлення про ґрунт, хоча в розробці окремих питань ґрунтознавства (вивчення мінералогічного, хімічного та гранулометричного складу) були досягнуті певні успіхи.
Генетичне ґрунтознавство було створене в Росії в 2-ій половині 19 ст. Датою виникнення його вважається 1883 — рік публікації В. В. Докучаєвим монографії «Руський чорнозем», в якій сформульовано основне положення його теорії: ґрунт — самостійне природне мінерально-органічне тіло, що утворилося з поверхневих шарів гірської породи (від якої воно якісно відрізняється) в результаті дії на них живих організмів (в тому числі мікроорганізмів) у певних кліматичних умовах. Невід'ємна властивість ґрунту — родючість. Докучаєв висунув і обґрунтував уявлення про чинники ґрунтотворення — материнську гірську породу, клімат, рослинність, рельєф, вік країни (згодом до них була приєднана господарська діяльність людини та ін.) і показав необхідність вивчення ґрунту з точки зору його походження, у тісному зв'язку з навколишніми умовами — географічний напрям у ґрунтознавстві. Однак біля витоків вчення про ґрунти, які передували В. В. Докучаєву, стояли професори харківського університету Н. Д. Борисяк та І. Ф. Леваковський. У праці «Про чорнозем», яка була опублікована 1851 року, Н. Д. Борисяк вперше подає науково обґрунтовану профільно-морфологічну, мінералогічну, хімічну, географічну і агрономічну характеристику чорноземів. Роботи Н. Д. Борисяка і І. Ф. Леваковського слугували фундаментом для досліджень чорнозему В. В. Докучаєвим.
П. А. Костичев — сучасник В. Докучаєва — розвивав агрономічний напрям у ґрунтознавстві(досліджував питання взаємовідношення ґрунту і рослинності та ґрунтову родючість), який надалі продовжив Р. Вільямс.
У перші десятиліття ХХ ст. розвивалося шляхове ґрунтознавство ^[2], яке згодом трансформувалося у ґрунтознавство. Одночасно з ґрунтознавством сформувалася й інша нова дисципліна, що вивчає фізичні властивості гірських порід, – «механіка ґрунтів», яка виникла на стику фізико-математичних, будівельних і геологічних наук.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Назаренко І. І., Польчина С. М. Нікорич В. А. Ґрунтознавство. Методологія і методи дослідження ґрунту
Ґрунтознавство з основами агрохімії та геоботаніки / В. В. Снітинський, В. Ф. Якобенчук: навч. посібн. — Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. — Львів: Аверс, 2006. — 312 с.
Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
Генезис, географія і екологія грунтів / ред.: С. П. Позняк. — Л., 1998. — 403 с. — (Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр.; Вип. 23). — укр. — рус.
Грунтознавство і географія грунтів: Тексти лекцій. Ч. 1 / П. В. Климович; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2000 . — 178 c. — Бібліогр.: 9 назв.
Грунтознавство: навч. посібник / Р. М. Панас. — Л. : Новий Світ-2000, 2008. — 371 с. — (Вища освіта в Україні). — Бібліогр.: с. 368—371. — ISBN 966-7827-69-0
Грунтознавство та механіка грунтів: навч. посіб. для студентів ВНЗ / І. Ю. Думич, Н. І. Топилко ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2014. — 192 с. : іл. — Бібліогр.: с. 181 (15 назв). — ISBN 978-617-607-637-7
Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.
Біопродуктивність ґрунтів: навч. посіб. / Г. С. Іванюк ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - 350 с.: іл. - Термінол. слов. - Предм. покажч. - Авт. покажч. - Додатки. - ISBN 978-966-613-717-6
Грунтознавство: навчальний посібник / Панас Р. М. – Львів: Новий світ - 2000, 2018.– 372 с.
Екологічна якість ґрунту: навч. посіб. / З. Г. Гамкало; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2009. - 412 с.: іл. - ISBN 978-966-613-629-2
Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А. Ґрунтознавство : Підручник. — Чернівці: Книги — XXI, 2004. — 400 с.
Soil-plant-microbe interactions: An innovative approach towards improving soil health and plant growth. (pdf, epub) / Kumar, Upendra; Shelake, Rahul Mahadev; Singh, Rajni, (2023). Frontiers Media SA. ISBN 978-2-8325-1919-6.

Журнали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

(англ.) Harmonized World Soil Database / FAO, IIASA, ISRIC, ISSCAS, JRC [Архівовано 19 грудня 2012 у Wayback Machine.] — растрова база даних роздільною здатністю 30 кутових секунд (≈1 км на екваторі), яка узагальнює дані по більш ніж 16 тис. індивідуальних одиниць ґрунтового картографування.
(англ.) ISRIC-WISE — Global data set of derived soil properties v. 3.0 — геоінформаційна база даних, до якої увійшла інформація по характеристиках ґрунтового покриву важливих для агроекологічного районування, оцінювання земель, моделювання розвитку сільськогосподарських культур, аналізу глобальних змін довкілля.
(англ.) United States Department of Agriculture :: Natural Resources Conservation Service. Soils [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] — Програма ґрунти. Служба збереження природних ресурсів Сільськогосподарського департаменту Уряду США.
(англ.) Soil Survey [Архівовано 1 квітня 2021 у Wayback Machine.] by Soil Science Division USDA-NRCS. - методологія дослідження ґрунтового прокриву від Служба збереження природних ресурсів Сільськогосподарського департаменту Уряду США.
(англ.) Карти ґрунтового покриву штатів США. [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Полянський С. В. Ґрунтознавство з основами географії ґрунтів [Текст] : понятійно-термінологічний словник / уклад. Сергій Володимирович Полянський. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 156 с. ISBN 978-617-7272-64-8
↑ Шляхове грунтознавство. Місто: Харків; Київ. Рік: 1935. Сторінок: 230 с.

Це незавершена стаття з ґрунтознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Науки про Землю Геологія Географія Біологія Хімія

[1] Полянський С. В. Ґрунтознавство з основами географії ґрунтів [Текст] : понятійно-термінологічний словник / уклад. Сергій Володимирович Полянський. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 156 с. ISBN 978-617-7272-64-8

[2] Шляхове грунтознавство. Місто: Харків; Київ. Рік: 1935. Сторінок: 230 с.

[1]

[2]