Ґельбер Натан Міхаель — Вікіпедія

Ґельбер Натан Міхаель
івр. נתן מיכאל גֶלבֶּר
Ґельбер Натан
Ґельбер Натан
Ґельбер Натан
Народився 27 травня 1891(1891-05-27)
Львів
Помер 24 вересня 1966(1966-09-24) (75 років)
Єрусалим
Поховання Гар ха-Менухот
Країна Австрія Австрія
Ізраїль Ізраїль
Національність єврей
Діяльність історик
Alma mater Бродівська гімназія ім. архікнязя Рудольфа, Берлінський університет, Віденський університет
Галузь історія
Науковий ступінь доктор наук
Війна Перша світова війна

CMNS: Ґельбер Натан Міхаель у Вікісховищі

Натан Міхаель Ґельбер (івр. נתן מיכאל גֶלבֶּר‎; 27 травня 1891, Львів — 24 вересня 1966, Єрусалим) — єврейський історик та громадський діяч, дослідник історії євреїв Галичини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Натан Міхаель Гелбер народився 27 травня 1891 року в місті Лемберг в Галичині (пізніше частина Австро-Угорської імперії) в родині промисловця, громадського діяча сіоністського спрямування та любителя єврейської літератури Нахмана Ґельбера та Регини Ґельбер з відомої рабинської родини Левін. Завдяки матері Натан отримав сувору релігійну освіту. Пізніше родина Ґельберів переїхала до Бродів, де Натан навчався у Бродівській гімназії ім. архікнязя Рудольфа, по закінченню гімназії навчався у Берлінському та Віденському університетах (докторант 1914 року).

Під час Першої світової війни — офіцер австро-угорської армії. У 1916 році отримав докторський ступінь у Відні за дисертацію на тему: «Євреї та польський національний рух у 1860-1864». У 1918-1921 роках належав до групи радників віденського представництва Єврейської національної ради Галичини, що діяла при уряді Західноукраїнської Народної Республіки, який знаходився у Станіславі. У 1921-1930 роках — генеральний секретар Всесвітньої сіоністської організації в Австрії; у 1927, 1929 та 1933 роках — генеральний секретар Всесвітнього сіоністського конгресу; у 1931-1940 роках — представник організації «Керен ха-Йєсод» в Центральній Європі, Відні та Єрусалимі. На початку 1930-х років Гельбер жив деякий час у Польщі. У 1934 році, після того, як нацисти прийшли до влади в Німеччині, Гелбер емігрував до Ізраїлю та оселився в Єрусалимі. В Палестині у 1940-1943 роках працював в офісі організації «Керен ха-Йєсод», але після, того як отримав поранення після нападу на Єврейське агентство в Єрусалимі, він 1954 року вийшов у відставку.

Помер 24 вересня 1966 року в Єрусалимі, у віці 75 років.

Праці[ред. | ред. код]

Автор праць:

  • «Євреї і польське повстання 1863» (нім. Die Juden und der polonische Aufstand 1863, Відень-Лейпциг, 1923);
  • «Історія євреїв Станіслава» (іврит, Єрусалим, 1952);
  • «Історія євреїв Бродів, 1584—1943» (івр. Toldot jehudej Brodi, 1584-1943‎, Єрусалим, 1955);
  • «Історія сіоністського руху в Галичині» (іврит, т. 1-2. Єрусалим, 1958).

Також є упорядником збірника статей з історії єврейської громади Львова (ч. 1, 1956), автором історичних нарисів у енциклопедіях і колективних працях з історії євреїв міст Галичини — Стрий, Буськ, Тернопіль та інших. На підставі документів і власних спогадів написав працю про національну автономію євреїв у ЗУНР (англ. The national Autonomy of Eastern-Galician Jewry in the West-Ukrainian Republic, 1918—1919, видана посмертно).

Родина[ред. | ред. код]

У 1915 році він одружився з Сарою Вішніцер та мали двох дітей. Його син Еммануель Гелбер (1917-1987) був командувачем силами постачання армії Ізраїлю (1949-1957) та посланником Кармелі, дочка Моше Нашшона (Кіфер) одружилася з педагогом та засновником єврейської гімназії в Рівному. Його внук, професор Йоав Гельбер — сучасний ізраїльський історик, дослідник сіонізму, ішиву та історії держави Ізраїль.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]