French
DeutschҐабріель Аморт — Вікіпедія
| Ґабріель Аморт | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Gabriele Amorth | ||||
 | ||||
| Народився | 1 травня 1925[1][2][…] Модена, Емілія-Романья, Королівство Італія[1] | |||
| Помер | 16 вересня 2016[4][1][5] (91 рік) Рим, Італія[4][1] | |||
| Поховання | цвинтар Лаурентіноd | |||
| Країна |  Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | католицький священник, письменник, богослов, exorcist, пресвітер | |||
| Сфера роботи | Екзорцизм[6] | |||
| Членство | Рух Опору в Італії[7] і International Association of Exorcistsd | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Ґабріель Аморт у Вікісховищі | ||||
Ґабріель П'єтро Аморт (італ. Gabriele Pietro Amorth; 1 травня 1925, Модена — 16 вересня 2016, Рим) — італійський римо-католицький священник-пауліст, ватиканський екзорцист, письменник, журналіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився на півночі Італії в місті Модена. Після закінчення правничих студій вступив до Згромадження паулістів. 24 січня 1954 року отримав пресвітерські свячення з рук архієпископа Норчі Іларіо Роатта. У 1986 році призначений екзорцистом Римської дієцезії. Засновник Міжнародного товариства екзорцистів (1990), яке очолював до виходу на пенсію у 75-річному віці (2000), але залишився його почесним головою[8]. За своє життя здійснив майже 160 тисяч актів екзорцизму.[9]
Очолював католицьке видання «Madre de Dios» і працював з католицькими медіа-ресурсами «Famiglia Cristiana» та «Radio Maria»[9].
Помер 16 вересня 2016 року в Римі внаслідок ускладнення хвороби легенів. Похований на Римському комунальному кладовищі Лаурентіно.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Dialoghi su Maria. 31 temi, 164 domande (1987).
- Un esorcista racconta (1990, 1991).
- Nuovi racconti di un esorcista (1992).
- Liberaci dal male. Preghiere di liberazione e guarigione (1993).
- Esorcisti e psichiatri (1996).
- Il vangelo di Maria. Un mese con la Madre di Gesù (1998).
- Memorie di un esorcista. La mia vita in lotta contro Satana, intervistato da Marco Tosatti (2010).
- L'ultimo esorcista. La mia battaglia contro Satana, con Paolo Rodari (2012).
- Il segno dell'esorcista. Le mie ultime battaglie contro Satana, con Paolo Rodari (2013).
- Angeli e diavoli. Cinquanta domande a un esorcista (2014).
- Racconti di un esorcista (2014).
- Ho incontrato Satana. La battaglia del più autorevole esorcista vivente (2016).
- Il mio rosario (2016).
Українські переклади[ред. | ред. код]
- Але визволи нас від лукавого. — Львів: Добра книжка, 2010. — 144 с.
- Нове визнання екзорциста або розповідь екзорциста [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Львів: Добра книжка, 2010. — 184 с.
- Спогади екзорциста. — Львів: Добра книжка, 2012. — 152 с.
- Розповідь екзорциста. — Львів: Свічадо, 2013. — 192 с.[10]
- Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло. — Львів: Добра книжка, 2014. — 144 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г http://infovaticana.com/2016/09/16/ultima-hora-muere-padre-gabriel-amorth/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ а б http://www.repubblica.it/vaticano/2016/09/16/news/e_morto_a_91_anni_il_sacerdote_esorcista_padre_amorth-147926752/
- ↑ BeWeB
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://www.rd.com/culture/the-exorcist-real-life/ — 2017. — Т. 190, вип. 1134. — С. 122–123. — ISSN 0034-0375
- ↑ Ірина, Єрмак (17 вересня 2016). Помер о. Ґабріель Аморт — ватиканський екзорцист. CREDO. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
- ↑ а б 10 фактів про справжнього отця Ґабріеля Аморта (англ.). Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Ґабріель Аморт. Розповідь екзорциста. svichado.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Помер о. Ґабріель Аморт — ватиканський екзорцист [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Credo-ua.org. — 2016. — 17 вересня.
- Перелік українських перекладів книг Ґабріеля Аморта на сторінці видавництва «Добра книжка» [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
