Ярославичі (Тернопільський район) — Вікіпедія

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (червень 2017) Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (червень 2017)

село Ярославичі
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Зборівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040170520026325
Основні дані
Засноване	1442
Населення	246
Територія	1.380 км²
Густота населення	178.26 осіб/км²
Поштовий індекс	47223
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667Координати: 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667
Водойми	Стрипа
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Млинівці
Відстань до залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24
Карта
Ярославичі
Ярославичі
Мапа

Яросла́вичі (Jarosłavyči) — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2016 - адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Монилівка.

Населення — 244 особи (2007). Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збір мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян.^[1] 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна III.

1766 року село мало церкву збудовану з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. В 1880 році було проведено перепис села, тут мешкав 651 житель у громаді й 59 — у панському дворі. 1866 року була заснована статутова школа яку відвідували 59 дітей. Викладова мова була українська, а першим вчителем — поляк, на прізвище Маліч.

У 1893 році Ярославичах спалахнула епідемія холери, забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. 1909 року місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків 16 римо-католиків і 35 юдеїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. В школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).^[2] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативу.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.^[3]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[5].

• церква Пресвятої Трійці (УГКЦ)

• Володимир Рак — банкір який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. 1944 року пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
• Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
• Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
• Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
• Михайло Миколайович Версюк — священник, проживає в Зборові.
• Омелян Михайлович Драпінський — священник проживає в Тернополі.
• Володимир Семенович Копець  — письменник («Моя пісня — молитва»).
• Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КГБ. Автор численних літературних та педагогічних статей кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». Біль пам'яті — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

У Вікісловнику є сторінка Ярославичі.

• Уніят В. Ярославичі // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 693. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Володимир Цуп. Ярославичі. З глибини віків і пам'яті людської. — Тернопіль : «ART поліграф», 2019. — 325 с.