Ярославичі (Тернопільський район) — Вікіпедія

село Ярославичі
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Зборівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61040170520026325
Основні дані
Засноване 1442
Населення 246
Територія 1.380 км²
Густота населення 178.26 осіб/км²
Поштовий індекс 47223
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667Координати: 49°44′31″ пн. ш. 25°10′00″ сх. д. / 49.74194° пн. ш. 25.16667° сх. д. / 49.74194; 25.16667
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Млинівці
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24
Карта
Ярославичі. Карта розташування: Україна
Ярославичі
Ярославичі
Ярославичі. Карта розташування: Тернопільська область
Ярославичі
Ярославичі
Мапа
Мапа

Яросла́вичі (Jarosłavyči) — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2016 - адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Монилівка.

Населення — 244 особи (2007). Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збір мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян.[1] 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна III.

1766 року село мало церкву збудовану з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. В 1880 році було проведено перепис села, тут мешкав 651 житель у громаді й 59 — у панському дворі. 1866 року була заснована статутова школа яку відвідували 59 дітей. Викладова мова була українська, а першим вчителем — поляк, на прізвище Маліч.

У 1893 році Ярославичах спалахнула епідемія холери, забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. 1909 року місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків 16 римо-католиків і 35 юдеїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. В школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).[2] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативу.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.[3]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району[5].

Релігія

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Володимир Рак — банкір який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. 1944 року пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
  • Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
  • Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
  • Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
  • Михайло Миколайович Версюк — священник, проживає в Зборові.
  • Омелян Михайлович Драпінський — священник проживає в Тернополі.
  • Володимир Семенович Копець  — письменник («Моя пісня — молитва»).
  • Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КГБ. Автор численних літературних та педагогічних статей кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». Біль пам'яті — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Підтвердна грамота львівських земських суддів рішення королівського суду про заборону Свинці Іванові збирати мито в селах Жабинь та Ярославичі. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 15 квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Р. Матейко. Акт відновлення Української Держави // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 31–32
  4. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

[ред. | ред. код]